Перейти до вмісту

Ніна Пінзарроне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ніна Пінзарроне
фр. Nina Pinzarrone Редагувати інформацію у Вікіданих
Загальна інформація
ГромадянствоБельгія Бельгія
Народження24 листопада 2006(2006-11-24) (18 років)
Брюссель, Бельгія
Зріст159 см
Спорт
КраїнаБельгія Бельгія
Вид спортуфігурне катання
Дисциплінажіноче одиночне катання
КлубASW Antwerp
ТренериАнс Бокландт
Дмитро Овчинников
Нагороди
Спортивні медалі
Чемпіонати Європи
Бронза Каунас 2024 одиночне катання
CMNS: Ніна Пінзарроне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Нíна Пінзаррóне (фр. Nina Pinzarrone; нар. 24 листопада 2006, Брюссель, Бельгія) — бельгійська фігуристка, що виступає у жіночому одиночному катанні. Бронзова призерка Чемпіонату Європи (2024). Чемпіонка Бельгії (2024), срібна (2023) та бронзова (2023) призерка етапів Гран-прі.

Станом на 18 листопада 2024 року посідає 7-е місце у рейтингу Міжнародного союзу ковзанярів[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 24 листопада 2006 року в Брюсселі, Бельгія. Її батько, Маріо Пінзарроне, має італійське походження, а мати, Лоуренс Новале, бельгійка з Брюсселя[2][3]. У Ніни є старша сестра Лілі, також фігуристка[4]. Рідна мова Ніни — французька, але вона займається фігурним катанням і ходить в школу, розмовляючи нідерландською. Оскільки її батько має італійське походження, вона рік вивчала італійську мову як четверту мову, але не розмовляє нею[5].

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Початок

[ред. | ред. код]

Пінзарроне почала займатися фігурним катанням у 2010 році у віці трьох років. Вона пішла за своєю сестрою Лілі, яка зацікавилася після перегляду фігурного катання по телебаченню[6].

Серед юніорів

[ред. | ред. код]

Сезон 2021—2022

[ред. | ред. код]

Пінзарроне дебютувала на міжнародному юніорському етапі Гран-прі у серпні, на Гран-прі Франції. Вона посіла п'яте місце в короткій програмі та шосте у довільній, а в загальному заліку стала шостою. На своєму другому етапі Гран-прі у Словенії, Пінзарроне повторила свої результати на Гран-прі Франції, але фінішувала п'ятою в загальному заліку[7].

Пінзарроне не брала участі у змаганнях до листопада, коли вона виграла свій другий Чемпіонат Бельгії серед юніорів. Після своєї перемоги в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року вона виграла титули серед юніорок на Santa Claus Cup, Icelab International Cup і Dragon Trophy. Вона посіла сьоме місце на Challenge Cup у березні[7].

У квітні Пінзарроне брала участь у своєму першому Чемпіонаті світу серед юніорів. Там вона була сьомою в короткій програмі та шістнадцятою у довільній, зрештою опинившись одинадцятою в загальному заліку[7].

Серед дорослих

[ред. | ред. код]

Сезон 2022—2023

[ред. | ред. код]

У липні Пінзарроне була призначена етап Гран-Прі MK John Wilson Trophy. У серпні вона отримала друге призначення на етап Гран-прі Skate Canada. Пізніше вона відмовилася від участі в обох змаганнях через травму стегна, яка згодом виявилася подвійним стресовим переломом[8].

Після одужання Пінзарроне виграла срібну медаль на турнірі Latvia Trophy[7]. Отримавши технічний мінімум, її призначили брати участь у Чемпіонаті Європи разом із багаторічною чемпіонкою Бельгії Луною Гендрікс. Пінзарроне посіла шосте місце в короткій програмі[9] і п'яте місце в довільній[10]. У загальному заліку посіла п'яте місце[10].

На Чемпіонаті світу 2023 року в Сайтамі посіла одинадцяте місце[11].

Сезон 2023—2024

[ред. | ред. код]
Пінзарроне на Чемпіонаті світу 2024 року

На початку сезону брала участь у Челленджері Lombardia Trophy. Пінзарроне фінішувала дев'ятою[7]. Її також запросили відвідати турнір Shanghai Trophy, де вона стала четвертою з шести учасниць[7].

Пінзарроне дебютувала на дорослому етапі Гран-прі Франції, де вона фінішувала четвертою в короткій програмі з новим особистим рекордом у 65,74 бала[12]. Вона встановила ще один особистий рекорд у довільній програмі (133,06 бала) і піднялася на друге місце в загальному заліку[7]. Її срібна медаль зробила її другою бельгійкою (після Луни Гендрікс), яка отримала медаль на етапі Гран-прі. За тиждень до другого етапу Гран-прі вона з'явилася на Чемпіонаті Бельгії. Оскільки Луна Гендрікс відмовилася від участі у змаганні через хворобу, Пінзарроне виграла свій перший національний титул з перевагою понад сорок очок[13]. На NHK Trophy Ніна посіла друге місце в обох сегментах змагання, але стала третьою в загальному заліку, вигравши бронзову медаль і пройшовши кваліфікацію до Фіналу Гран-прі[14].

На Фіналі Гран-прі вона стала третьою в короткій та п'ятою в довільній програмі, ставши в результаті четвертою[7].

На Чемпіонаті Європи 2024 року Пінзарроне посіла друге місце в короткій програмі з особистим рекордом 69,70 балів, випередивши Анастасію Губанову, представницю Грузії, яка посіла третє місце, менше ніж на один бал. У довільній програмі посіла третє місце, фінішувавши третьою в загальному заліку після Гендрікс і Губанової[15]. З її бронзовою медаллю та золотом Гендрікс Бельгія вперше мала двох жінок на європейському подіумі.

На Чемпіонаті світу 2024 фігуристка посіла 11-те місце в короткій програмі і 16-те в довільній, ставши 15-тою в загальному заліку[7].

Сезон 2024—2025

[ред. | ред. код]

На етапі Гран-прі Skate America Пінзарроне посіла четверте місце. На французькому етапі Гран-прі вона фінішувала шостою[7].

Програми

[ред. | ред. код]
Сезон Коротка програма Довільна програма Показові номери
2024—2025
  • «Escapes Within» (з «Оповіді служниці»)
  • «Un rêve» Ерік Крістіан вон Фрікен.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо
  • «Be Brave» My Biggest Diamond.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо
2023—2024
  • «Adagio of Spartacus and Phrygia»
  • «The Via Appia and Dance of the
    Shepherd and Shepherdess»
    Арам Хачатурян
    (у виконанні Андре Ріє).
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо
2022—2023
  • «Buon giorno principessa»
    Нікола Пьовані
  • «Beautiful That Way»
    Ноа та Нікола Пьовані
  • «La vie est belle»
    Андре Ріє.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо
2021—2022
  • «I Will Wait for You»
    Мішель Легран та Норман Гімбел.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо
  • «Benediction and Dream»
  • «The Floating Bed»
  • «Solo Tú»
    Елліот Голденталь.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]
Змагання 17/18 18/19 19/20 20/21 21/22 22/23 23/24 24/25
Міжнародні серед дорослих
Чемпіонат світу 11 15
Чемпіонат Європи 5 3
Фінал Гран-прі 4
Етап Гран-прі. Skate America 4
Етап Гран-прі. Skate Canada WD
Етап Гран-прі. Франція 2 6
Етап Гран-прі. NHK Trophy 3
MK John Wilson Trophy WD
Golden Spin of Zagreb WD
Lombardia Trophy WD 9
Challenge Cup 4
Latvia Trophy 2
Shanghai Trophy 4
Міжнародні серед юніорів
Чемпіонат світу серед юніорів 11
Етап Гран-прі серед юніорів. Франція 6
Етап Гран-прі серед юніорів.  Словенія 5
Antwerp Diamond Trophy 1
Challenge Cup 7
Coupe du Printemps 2
Dragon Trophy 1
Egna Spring Trophy 1
Icelab International Cup 1
Santa Claus Cup 1
Skate Helena 1
Sofia Trophy 1
Міжнародні серед новачків
Antwerp Diamond Trophy 1 1
Bavarian Open 8 3
Challenge Cup 2 7
Coupe du Printemps 2 5
Ice Talent Trophy 1 1
Kempen Trophy 1
Prague Ice Cup 1
Santa Claus Cup 2 2
Triglav Trophy 2
Volvo Open 2
Національні
Чемпіонат Бельгії 1

Н

2

Н

1

Ю

C 1

Ю

1
WD = знялася; C = скасовано
Рівні: J = юніор, N = новачок

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ISU World Standings 2024/2025 — Women. International Skating Union (англ.).
  2. ↑ Nina Pinzarrone (16) verovert met vijfde plek de harten op het EK kunstschaatsen: “Hier werkt ze al sinds haar derde voor” (нід.). Gazet van Antwerpen. 30 січня 2023. Архів оригіналу за 12 березня 2023.
  3. ↑ Zusjes Pinzarrone blijven de schaatswereld verbazen (нід.). BRUZZ. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 12 березня 2023.
  4. ↑ Zusjes Pinzarrone blijven de schaatswereld verbazen. BRUZZ (нід.). 12 липня 2016.
  5. ↑ 16-jarige EK-revelatie Nina Pinzarrone: "Grappig dat mensen plots mijn naam kennen". Sporza (нід.). 2 лютого 2023.
  6. ↑ Nina Pinzarrone: "J'aime cette sensation de liberté quand je patine". L'Avenir (фр.). 15 квітня 2022.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л Competition Results — Nina PINZARRONE (BEL). International Skating Union (англ.).
  8. ↑ Belgium's Nina Pinzarrone "fearless" moving forward. Golden Skate (англ.). 12 червня 2023.
  9. ↑ Anastasiia Gubanova leads women at Europeans. Golden Skate (англ.). 26 січня 2023.
  10. ↑ а б Anastasiia Gubanova wins historic gold at 2023 Europeans. Golden Skate (англ.). 28 січня 2023.
  11. ↑ Sterke Loena Hendrickx knokt zich omhoog naar brons op WK kunstschaatsen, Nina Pinzarrone 11e. Sporza (нід.). 24 березня 2023.
  12. ↑ Isabeau Levito (USA) scales new heights at ISU Grand Prix de France. International Skating Union (англ.). 3 листопада 2023.
  13. ↑ Nina Pinzarrone décroche son premier titre de championne de Belgique en patinage artistique. Le Soir (фр.). 18 листопада 2023.
  14. ↑ Ava Marie Ziegler takes surprising win at NHK Trophy. Golden Skate (англ.). 29 листопада 2023.
  15. ↑ Hendrickx finally clinches coveted gold at Europeans. Golden Skate (амер.). 13 січня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ніна_Пінзарроне