О'Коннор-Вілінська Валерія Олександрівна
| О'Коннор-Вілінська Валерія Олександрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | О'Коннор Валерія Олександрівна | |||
| Народилася | 9 грудня 1866 с. Миколаївка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
| Померла | 19 грудня 1930 (64 роки) Подєбради, Чехословацька республіка | |||
| Національність | Ірландка | |||
| Діяльність | письменниця, перекладачка | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], соціальна активність[d][1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | дитячі п'єси | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Валерія (Лора) Олександрівна О'Коннор-Вілінська (9 грудня 1866, с. Миколаївка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 19 грудня 1930, Подєбради, Чехословацька республіка) — українська громадська діячка, письменниця і перекладач.
Дружина першого консула України в Швейцарії Олександра Вілінського, своячка відомого композитора Миколи Лисенка (старша сестра Валерії Ольга О'Коннор-Лисенко була дружиною Миколи Лисенка).[2]
Батько, А. Де-Коннор, був багатим землевласником ірландського походження. Мати належала до роду Лисенків. Освіту здобула в приватній київській гімназії. Працювала в єпархіальній школі, видавничому комітеті Харківського товариства грамотності, була співробітником «Харьковских ведомостей», де друкувала статті й театральні рецензії. У 1890-х роках разом з чоловіком — інженером Олександром Вілінським брала активну участь в українському національно-культурному русі Харкова, згодом — Києва.
З 1905 — активний член Київського літературно-артистичного товариства, Київського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Українського клубу, Товариства українських поступовців. Разом із Людмилою Старицькою-Черняхівською й Олександром Олесем написала низку одноактних п'єс і була широко визнана як драматург. 1913 спільно із чоловіком — Олександром Вілінським — увійшла до редколегії часопису «Сяйво». Під час Першої світової війни працювала у товаристві допомоги населенню Півдня Росії «Юг», брала участь у заснуванні притулків для дітей біженців і виселенців із Галичини.
Була однією з засновників Української Центральної Ради; у 1917–18 роках очолювала літературний відділ у Міністерстві культури УНР та секцію генерального секретарства освіти УЦР Української Держави. У листопаді 1918 разом із чоловіком, який був призначений Директорією УНР укр. консулом у Цюриху, виїхала до Швейцарії і відтоді жила на еміграції у Відні, згодом з 1919 — у Чехословаччині. Друкувалася у «Літературно-науковому віснику», «Воля» (Відень), «Нова Україна» (Прага), перекладала твори франц. письменників для вид-в «Чайка» і «Земля». У Відні очолювала закордонну українську секцію «Ліги миру і свободи». Її твори друкувалися в журналах «Жіноча доля» (Коломия), «Світ дитини» (Львів), «Пчілка» (Ужгород), «Тризуб» (Париж) тощо. В останні роки життя працювала в термінологічній комісії Української господарської академії в Подєбрадах.
Важко переживаючи передчасну смерть чоловіка, скоїла самогубство, кинувшись під потяг 19 грудня 1930 року у місті Подєбради (Чехословацька республіка). Похована у Празі.
На вшанування О'Коннор-Вілінської на Меморіальному пам’ятному знаку, встановленому працівниками Української Господарської Академії на цвинтарі Подєбрад, встановлено окрему меморіальну дошку[3].
Автор п'єс (у співавторстві з Людмилою Старицькою-Черняхівською й Олександром Олесем) «Сніговий бал», «Візит» (1910); драм «Інститутка» (1911), «Сторінки минулого» (1912); повісті «Скарб» (1924), роману-хроніки «На еміграції»; творів для дітей; спогадів «Лисенки й Старицькі» (посм., 1936). У 2003 рукопис роману «На еміграції» про життя перших українських дипломатів та початок становлення українських дипломатичних місій у Європі зусиллями Генконсульства України у Кракові віднайдено в Національному Інституті ім. Оссолінських у польському місті Вроцлав і вперше видано львівським видавництвом «Світ».
Перекладала закордонних письменників українською. Перебуваючи ще в Україні О'Коннор-Вілінська надрукувала кілька своїх перекладів з Беранже та Анатоля Франса, проте основний масив її перекладацьких праць належить до пізнішого періоду — 1920-х років, часу її перебування в еміґрації.[4]
- «Сніговий баль» — п'єса (1910)
- «Візит» — п'єса (1910)
- «Інститутка» — імпресіоністська драма (1911)
- «Сторінка минулого» імпресіоністська драма (1912)
- Валерія О'Коннор-Вілінська З розгону: водевіль на 1 дію; по Масфельду-Ленському. — Вінніпег: Накладом української книгарні «Акорд». — 1921. — 31 с.
- «Скарб» повість (1924)
- Валерія О'Коннор-Вілінська Лисенки й Старицькі: спогади. — Львів: З друкарні Видавничої спілки «Діло», 1936. — 82 с.
- (посмертно) Валерія О'Коннор-Вілінська На еміграції: роман-хроніка. — Львів: Світ, 2005. — 232 с. — ISBN 966-603-383-6.
- Віктор Гюго Люкреція Борджія: три дії. Переклад з французької: Валерія О'Коннор-Вілінська. передмова: Остап Грицай. — Київ, Відень, Львів: Видавництво «Чайка»; Друкарня Х. Райсера Синів. — 1920. — 94 с.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Роман Завадович. Казка на Фортепіяні — Джерзі-сіті: журнал «Веселка», рік IX, ч. 11(99), листопад 1962
- ↑ Білецький В. С. Вшанування пам'яті українських науковців у Подєбрадах (з чеських нотаток) / Володимир Білецький // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка : зб. статей / ред. В. Білецький : Т. 19 : Микита Шаповал — видатний державний діяч, вчений, патріот : матеріали наук.-практ. конф. з нагоди 125-річчя від дня народження, 5 квітня 2007 року, м. Донецьк. – Донецьк : Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2007. – С. 129–131.
- ↑ Михайло Москаленко. Нариси з історії українського перекладу — журнал Всесвіт, 2006
- Т. С. Осташко О'Коннор-Вілінська Валерія Олександрівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 555. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- О'Коннор-Вілінська Валерія // Енциклопедія Українознавства: Словник. частина / Голов. ред. В. Кубійович. — Перевидання в Україні. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1996. — Т. 5. — С. 1836.
- Ротач П. Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний довідник. — Полтава: Верстка, 1998. — С. 109.
- Людмила Смоляр Місце жінки в історії: до біографії Валерії О'Коннор-Вілінської — Вип. № 11 за 2001, Часопис «Етнічна історія народів Європи». — С. 105—109.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Письменниця, громадська діячка. До 150-річчя від дня народження В. О'Коннор-Вілінської (1866—1930) // Дати і події, 2016, друге півріччя : календар знамен. дат № 2 (8) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С. 129—132.
- О'Коннор-Вілінська Валерія // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1199. — 1000 екз.
- Роман-репатріант // День. — 2005. — 30 серпня.
- О'Коннор-Вілінська Валерія Олександрівна — ЦДАВО України; 1 опис, 18 справ 1919—1934]
- О'Коннор-Вілінська Валерія Олександрівна — Список видатних діячів Української Народної Республіки, Генеральне консульство України в м. Чикаго
- 9 грудня — Український Інститут Національної Пам'яті
- Валерія О'Коннор-Вілінська і її п'єса «На Великдень…» — Калейдоскоп філософії, 5 липня 2016
GKG: /g/122r7fss · ISNI: 0000000401680319 · MAK: 9810603901905606 · NKC: js2015854395 · NUKAT: n2013196847 · VIAF: 296609108 |
