Основний бойовий танк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ОБТ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Основний бойовий танк Т-84 Збройних сил України

Основний бойовий танк, ОБТ (англ. main battle tank, MBT) — танк багатоцільового призначення, що суміщає високу вогневу потужність, захист і рухливість. В цьому типі танків поєднується рухливість і пристосованість до масового виробництва середніх танків з високим рівнем захисту і вогневою потужністю важких танків.

Історія розвитку

[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни з накопиченням досвіду і новими конструкторськими розробками різниця між важким танком та середнім почала дуже швидко зменшуватись. Практично в 60-х роках попередній поділ втратив сенс. Відбувається перехід до другого післявоєнного покоління танків, при якому зникає важкий і середній танки замінюються на основний бойовий танк.

Ці танки стають основою збройних сил більшості технічно-розвинутих країн світу.

Існує доволі різноманітний арсенал методів для обґрунтування оперативних вимог до спроможностей бойових танків майбутнього. Серед них, наприклад, оригінальним став проект, започаткований TARDEC (США) щодо ідентифікації критичних вимог до основного бойового танку НАТО (Main Battle Tank, MBT), здатного протистояти загрозам на європейському театрі бойових дій.[1]

Історія за країнами

[ред. | ред. код]

Україна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Танки України[en]

Після розпаду СРСР 1991 року на території України залишився один із чотирьох основних виробників радянських танків — Завод імені Малишева, котрий за часів СРСР виготовляв Т-54, Т-64 і Т-80УД, а також Харківське конструкторське бюро машинобудування (ХКБМ), яке ці танки розробило. Брак фінансування та залежність від російських деталей призвели до занепаду виробництва.[2] Після розпаду СРСР Україна успадкувала близько 9000 танків, частину з яких визнали застарілими, після чого продали, утилізували або відправили на зберігання.[3]

За допомогою часткової локалізації виробництва ХЗТМ зміг розробити й поставити до Пакистану з 1997 до 1999 року 320 танків Т-80УД, з яких 175 були виготовленими з нуля.[2] На основі Т-80УД було розроблено вже український танк Т-84, але їх було виготовлено невеликою серією. На основі нього 2009 року створили сучасний основний бойовий танк «Оплот-М», які постачали на експорт до Таїланду в кількості 49 одиниць, але в українському використанні було лише кілька танків.

Основним типом танків Сил оборони України був Т-64БВ. Після початку війни на сході України 2014 року Україна почала модифікувати Т-64, повертати в стрій танки Т-72Б, Т-72АВ та доводити старі Т-72 до рівня Т-72АМТ і Т-80БВ. Також українська промисловість виготовляла серійні модифікації БМ «Булат», Т-64БМ2.[3]

Після початку війни на сході Україна значно модернізувала наявні танки. Загальна чисельність танків складала на лютий 2021 року до 800—900 танків, що було найбільшим танковим парком у Європі. Це переважно Т-64 та Т-72, модернізовані та не модернізовані. Основна модель — Т-64БВ (близько 600 танків). Сучасніші Т-80 складали незначну частину, а сучасні українські Т-84 «Оплот» наявні в зовсім незначній кількості — близько 10. В Україні регулярно озвучувалися обіцянки закуповувати для армії найновіший БМ «Оплот», але їхня вартість (150 млн гривень) в 3-4 рази перевищувала вартість модернізації старих танків. За оцінкою оглядачів і фахівців, було доцільніше модернізувати наявні танки до рівня Т-64БВ зр. 2017, Т-72АМТ та Т-80БВ, ніж випускати БМ «Оплот».[4]

Під час російського вторгнення з 2022 року Сили оборони захопили сотні російських танків, а також отримали в рамках МТД від союзників сотні як старих радянських танків, так і сучасних західних M1 Abrams, Leopard 2, Challenger 2 тощо.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Основні бойові танки відіграли важливу роль у російсько-українській війні, що розпочалась у 2014 році. Зокрема, в період з 2014 по 2018-й рік до Збройних Сил України на комплектацію додатково сформованих танкових підрозділів, включаючи танкову бригаду Корпусу резерву, було додатково поставлено понад 500 танків. Танкові роти у бригадах Десантно-штурмових військ ЗС України почали формувати у 2015 році (тоді — Високомобільні десантні війська), їх озброєння тривало до 2017 року[5].

З початком повномасштабного Російського вторгнення в Україну, танки почали відігравати важливу роль у наступах та оборонах населених пунктів та міст. На сьогоднішній день 11.01.23 більше 1800(?) танків знищено з кожної сторони[джерело?]. На сьогоднішній день[коли?] Збройні Сили України захопили більше 750 танків ворога (це майже весь танковий кулак України до повномасштабного вторгнення) які становлять ±15 % відсотків від дієздатної танкової армії РФ. Захоплено танки таких моделей як:Т-64БВ,Т-64Б, Т-80 різних модифікацій, Т-90[джерело?].

Від початку повномасштабного російського вторгнення з лютого 2022 року тактика застосування танків російськими загарбниками зазнавала істотних змін. Якщо на початку батальйонні-тактичні групи застосовували бронетанкові роти для прориву української оборони та виходу на оперативну глибину, то після великих втрат застосування танків звелось до трьох основних сценаріїв[6]:

  • доповнення артилерії, ведення ураження цілей непрямим наведенням,
  • вогнева підтримка піхоти з відстані від 2 км. Тут особливе значення мають кращі оптичні прилади та бронезахист. Повернуті в стрій Т-55 та Т-62 виконують роль, по суті, бойових машин піхоти але з потужнішим озброєнням та захистом.
  • вогневі нальоти на позиції Сил Оборони України, особливо під час ротацій.

Російські військові також почали застосовувати спеціальні покриття та вносити зміни у вихлопну систему для зменшення інфрачервоної сигнатури танків, застосовувати їх рано у сутінках, коли температура корпусу мало відрізняється від температури навколишнього середовища, тощо. Деякі з цих заходів виявились ефективними проти ПТРК з інфрачервоним наведенням[6].

Системи динамічного захисту виявились доволі ефективними. А танкові битви (танки проти танків) — вкрай нечастими[6].

Головні тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків

[ред. | ред. код]
Тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків
Бойова маса (загальна вага танка в бойовому стані) в тоннах Максимальна швидкість (по шосе) в кілометрах на годину
Довжина (загальна довжина танка з гарматою вперед) в міліметрах Запас ходу по шосе (без встановлення додаткових баків) в кілометрах
Ширина (від гусениці до гусениці, без бортових екранів) в міліметрах Кількість пострілів з основної гармати
Висота (по даху башти) в міліметрах Калібр основної гармати в міліметрах
Потужність силової установки (двигуна) танка в кінській силі На озброєнні Рік прийняття на озброєння першої моделі
Питома потужність (відношення потужності до маси танка) Активний захист Відсутність чи наявність систем активного захисту (APS)
Екіпаж танка (чоловік) Динамічний захист Відсутність чи наявність систем динамічного захисту (ERA, NxRA, SLERA)

Питома потужність двигуна

[ред. | ред. код]
Питома потужність деяких сучасних танків
Країна-виробник Модель танка Бойова маса, т Потужність двигуна, к.с. Питома потужність, к.с./т Тип двигуна
Франція Леклерк 54,6 1500 27,4 дизельний двигун
Росія Т-80У-М1 46,0 1250 27,2 газотурбінний двигун
Україна Т-84 46,0 1200 26,1 дизельний двигун
США М1А2 Абрамс 62,5 1500 24,0 газотурбінний двигун
Німеччина Леопард-2А5 62,5 1500 24,0 дизельний двигун
Ізраїль Меркава Mk.4 65,0 1500 23,1 дизельний двигун
Росїя Т-90С 46,5 1000 21,5 дизельний двигун
Ізраїль Меркава Mk.3 60,0 1200 20,0 дизельний двигун
Велика Британія Челленджер 2 62,5 1200 19,2 дизельний двигун

Питомий тиск на ґрунт

[ред. | ред. код]
Питомий тиск на ґрунт деяких сучасних танків
Країна-виробник Модель танка Бойова маса, т Питомий тиск на ґрунт, кг/см²
Німеччина Леопард-2 62,5 0,85
Росія Т-90 46,5 0,85
Росія Т-80У 46,0 0,85
Україна Т-84У Оплот 48 0,93
Велика Британія Челленджер-2 62,5 0,98
Франція Леклерк 54,6 1,00
США М1А2 Абрамс 62,5 1,07


Озброєння

[ред. | ред. код]
Гарматне озброєння деяких сучасних танків
Країна-виробник Модель танка Модель гармати Тип гармати Калібр гармати, мм Наявність автомату заряджання
Франція Леклерк CN-120-26 (довжина жерла 52 калібри) гладкоствольна 120 +
Росія Т-90 2А46М (гармата—пусковий пристрій) гладкоствольна 125 +
Росія Т-80У-М1 2А46М-1 (гармата—пусковий пристрій) гладкоствольна 125 +
Україна Т-84У Оплот КБА3 (гармата—пусковий пристрій) гладкоствольна 125 +
США М1А2 Абрамс M256 (німецька, виготовлена за ліцензією, довжина жерла 44 калібри) гладкоствольна 120 -
Німеччина Леопард-2А5 L44, удосконалений варіант Rh-M-120, довжина жерла 55 (за іншими даними, 52) калібрів гладкоствольна 120 -
Ізраїль Меркава Mk.4 MG-253 гладкоствольна 120 -
Ізраїль Меркава Mk.3 MG-251 гладкоствольна 120 -
Велика Британія Челленджер-2 L30E4 нарізна 120 -

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Слюсар, В.І. (2018). Методологія ідентифікації критичних вимог до ОВТ (PDF). Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. C. 53 - 56. doi:10.13140/RG.2.2.36335.69281.
  2. а б Zaloga, Steven J (2009). T-80 Standard Tank. The Soviet Army's Last Armored Champion. Osprey Publishing. с. 38—39. ISBN 978-1846032448.
  3. а б З якими танками Україна зустріла велику війну. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2024. Процитовано 24 травня 2024.
  4. Сталева кіннота. Якими танками воює українська армія, ВВС, 7 лютого 2021
  5. До ЗСУ поставлено понад 500 танків з початку російської агресії. Український мілітарний портал. 11 вересня 2018.
  6. а б в Jack Watling, Nick Reynolds (19 травня 2023). Armour. Meatgrinder: Russian Tactics in the Second Year of Its Invasion of Ukraine (PDF). RUSI.