Перейти до вмісту

Т-84

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Т-84У «Оплот»)
Ця стаття про родину Т-84 і танк «Оплот» зразка 1999 року. Про БМ «Оплот» зразка 2009 року див. БМ «Оплот». Про інші значення див. Оплот.
Т-84 «Оплот»
Т-84 на SETC-2018
Т-84 на SETC-2018
Типосновний бойовий танк
ПоходженняУкраїна Україна
Історія використання
На озброєнні2000–2003, 2018 – дотепер
ОператориУкраїна Україна
ВійниРосійське вторгнення в Україну (з 2022)
Історія виробництва
РозробникХарківське конструкторське бюро машинобудування
Розробленоприблизно 1991–2001
ВиробникЗавод імені В. О. Малишева
Виготовленняприблизно 1999–2001
Виготовлена
кількість		10
ВаріантиТ-84-120 «Ятаган»
ПопередникиТ-80УД
НаступникиБМ «Оплот»
Характеристики
Вага48 тонн
Довжина7,075 м
Ширина3,60 м
Висота2,22 м
Екіпаж3: командир, механік-водій, навідник
Бронякомбінована, багатошарова з динамічним захистом
Головне
озброєння
125-мм гармата КБА-3
Другорядне
озброєння
12,7-мм KT-12,7 кулемет
Двигун6ТД-2
1200 к.с. (895 кВт)
Питома потужність25 к.с./т
ТрансмісіяМеханічна, планетарна 7 передач переднього та 5 заднього ходу
Підвіскаіндивідуальна торсіонна
Дорожній просвіт475–510 мм
Ємність
паливних баків		1140 + 2×200 л
Операційна
дальність
350–500 км
Швидкість70—75 км/год вперед, 32 км/год назад
Т-84 у Вікісховищі

Т-84 (також відомий як «Оплот») — український основний бойовий танк, створений у 1990-х роках на основі Т-80УД. Розробку танка здійснювало ХКБМ, розробку двигуна — ХКБД, а виробництвом займався Завод імені Малишева.

Розробка танка тривала з 1993 року, 2000 року його прийняли на озброєння ЗСУ. Втім, через брак коштів виготовили всього 10 одиниць: із них 4 невдовзі продали до США, а решту пізніше поставили на зберігання. Танки знову надійшли до підрозділів 2018 року та взяли участь у бойових діях повномасштабного російського вторгнення, яке триває з 2022 року. Танк також брав участь у низці експортних тендерів, однак не переміг у жодному.

Т-84 зберіг типові риси радянської школи танкобудування: невеликі маса та розміри завдяки механізму заряджання, 125-мм гладкоствольна гармата / пускова установка й динамічний захист. Однак отримав і низку покращень у порівнянні з Т-80УД: низка російських складників замінені на українські, танк має зварно-катану башту, двигун 6ТД-2 потужністю 1200 к.с. з сучасною трансмісією, динамічний захист «Ніж», комплекс оптико-електронного придушення «Варта», допоміжну силову установку, прицільні засоби.

На основі Т-84 створили дослідний Т-84-120 «Ятаган» зі 120-мм гарматою та новітній «Оплот-М», прийнятий на озброєння ЗСУ 2009 року.

Історія

[ред. | ред. код]
З огляду на неузгодженість назв у авторитетних джерелах, у цій статті використано такий формат: назви Т-84 та «Оплот» стосуються серійного танка зразка 1999 року (478ДУ9), а всі танки до нього названо прототипами Т-84.

Т-80УД

[ред. | ред. код]
Докладніше: Т-80УД

Т-84 є прямим розвитком радянського Т-80УД, розробленого в Харківському конструкторському бюро машинобудування (ХКБМ) та виготовлюваного на заводі імені Малишева. Т-80УД, прийнятий на озброєння 1987 року, був результатом тривалої дискусії всередині СРСР. З одного боку, частина вищого керівництва СРСР на чолі з міністром оборони Дмитром Устиновим наполягала на запровадженні виробництва уніфікованого Т-80У з газотурбінним двигуном на всіх радянських заводах. З іншого боку, ХКБМ мав власні напрацювання щодо розвитку Т-64 з новим комплексом озброєння та сучасною комбінованою бронею, а ХКБД пропонував новітні дизельні двигуни 6ТД, майже рівноцінні газотурбінним за ходовими якостями, але значно економніші — і ці ініціативи теж знаходили обмежену підтримку серед керівництва.[1][2][3]

Таким чином, у серію на заводі імені Малишева замість Т-64 пішов компромісний танк Т-80УД з надійнішою та витривалішою ходовою родини Т-80, харківським дизельним двигуном 6ТД-1 потужністю 1000 к.с. (746 кВт), а також новітніми бронюванням та озброєнням Т-80У, розробленими на основі харківського ж «Об'єкта 476». Його виробництво тривало до розпаду СРСР та в незначній кількості в перші роки незалежності України.[4][5] Примітно, що в Україні цей танк не стояв на озброєнні[⇨] та не використовувався до 2022 року[⇨], тільки виготовлявся на експорт.

Передумови

[ред. | ред. код]

Постановою ЦК КПРС і РМ № 837-249 від 2 вересня 1985, окрім серійного виробництва Т-80УД, було закладено розробку танка з 1200-сильним двигуном 6ТД-2. Створення двигуна було призначено до 1986 року, надання пропозиції щодо серійного виробництва — до 1987.[6][7] Наприкінці існування СРСР розробили окремий варіант Т-80УД з цим двигуном, його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а в грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння. Головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев у спогадах називав цей танк Т-84.[8]

Також у 1984—1986 роках у ХКБМ розробляли зварно-катані башти, які мали стати легшими, міцнішими та дешевшими, але через уже налагоджене лиття башт цей проєкт розвитку не набув.[9]

Прототипи Т-84

[ред. | ред. код]

Після здобуття Україною незалежності танкові підприємства опинились у скрутному становищі через брак фінансування та залежність від складників з Росії: в 1980-х близько 60—70 % складових частин для танків постачались із інших республік СРСР. Постановою № 181-3 від 12 березня 1993 Кабінет міністрів України постановив створення модернізованого танка Т-84 (шифр ДКР: «Керн»), заснованого на Т-80УД, але з максимально замкнутим в Україні виробничим циклом.[10] За розробку Т-84 відповідав головний конструктор ХКБМ Михайло Борисюк.[11]

Один із прототипів Т-84

Перший дослідний зразок завершили в 1994, того ж року вирішили створити ще кілька машин. Один із прототипів було показано на IDEX-1995 під назвою «T-84 Supertank». Надалі танки брали участь у випробуваннях на підприємстві та армійських полігонах.[12][11] Танк ще потребував значного доопрацювання через необхідність замінювати російські компоненти: так, гармату 2А46М-1 виготовляли Мотовилихинські заводи, гусениці виготовляли в Тихвіні, обгумування котків відбувалось у Свердловську (нині Єкатеринбург), а патент на динамічний захист «Контакт-5» отримав 1997 року НДІ Сталі.[13][14]

Оригінальні радянські башти відливались у на «Азовмаші»[10] в Маріуполі та на ОЗТМ(інші мови) в Омську, але ці підприємства більше не могли їх постачати: перше на той момент уже втратило технологічний процес і устаткування, а друге перебувало за кордоном і пропонувало свою продукцію задорого — тому в ХКБМ розробили власну зварно-катану башту.[12][15] Розробка нових рішень для Т-84 відбувалась паралельно з розвитком експортних Т-80УД: так, частина Т-80УД, виготовлених для Пакистану впродовж 1997—1999 років вже містила напрацювання Т-84, в тому числі башту нової конструкції та гармату КБА-3.[16][17][12] Таким чином, танки пакистанського контракту були проміжними моделями між радянськими Т-80УД й українськими Т-84.[18]

Початкові плани, реалізовані на «Об'єкті 478Д», передбачали збереження компонування шасі Т-80УД, але з використанням котків і гусеничної стрічки за зразком Т-64. Легкі котки з внутрішньою амортизацією та відсутність гумового покриття внутрішньої поверхні гусениць економили близько 2 тонн. Від цих планів відмовились через ускладнення робіт і невдалі випробування дослідного зразка. 6ТД-2 мав проблеми з перегріванням, які поступово виправили, але це стало причиною відмови від перспективного 6ТД-3 потужністю 1500 к.с., оскільки не було можливості настільки форсований двигун охолоджувати.[13]

На виставці IDEX-1995 в Абу-Дабі під назвою «T-84 Supertank» було показано першу машину зі зварно-катаною баштою, але вона ще не мала всіх нововведень, заданих для Т-84. Танк показав гарні динамічні якості, на рівних з російським Т-80У. Михайло Борисюк називав їх «танками-близнюками». Впродовж 1990-х було створено низку дослідних зразків і проєктів: «478ДУ», «ДУ1» та далі за зростанням індексів до «ДУ9», які відрізнялись встановленим на них обладнанням.[12][19]

1997 року на ХКБД було розпочато роботи зі створення допоміжного електроагрегата ЕА-8 для забезпечення танка електроенергією за вимкненого основного двигуна.[20]

Т-84

[ред. | ред. код]
Т-84 «Оплот» («478ДУ9»)

Результатом роботи в Україні над дослідними зразками стало створення модернізованої версії з заміною російських складників на українські та введенням нових систем[⇨].[11] Його було показано на IDEX-1999 (де він був єдиним танком, що демонструвався в русі)[21] та на грецькому тендері на початку 1999, за результатами якого танк отримав остаточні модифікації, в такому вигляді він з'явився на IDEX-2001.[22][21]

Програма випробувань завершилась 1999 року, постановою № 237-5 від 8 лютого 2000 року[20] Т-84У було прийнято на озброєння Збройних сил України як БМ «Оплот» (не плутати з БМ «Оплот» зразка 2009 року, також знаним як «Оплот-М»).[12][22] За розробку цього танка було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки, лавреатами якої стали: Міністр оборони Олександр Кузьмук, Міністр промислової політики Василь Гуреєв, головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев, головний інженер заводу імені Малишева Михайло Будьонний, працівники ХКБМ: головний конструктор Ігор Підвальний, заступники Юрій Бусяк і Володимир Кудров, генеральний директор «Фотоприлада» Анатолій Глущенко, заступник головного конструктора Харківського приладобудівного заводу В. Н. Башта, головний металург Сумського машинобудівного НПО Г. В. Палієнко.[20]

Втім, через брак бюджетних коштів було закуплено тільки 10 одиниць, які армія отримала впродовж 2002—2003 років.[12][22]

Подальший розвиток

[ред. | ред. код]

Для експорту в Туреччину було створено дослідний варіант Т-84 зі 120-мм гарматою та автоматом заряджання в баштовій ніші. Цей танк отримав позначення Т-84-120 або «Ятаган». У 2000 році танк проходив випробування, але програму закупівлі було заморожено через брак фінансування в Туреччині.[12]

Найсучаснішим представником родини Т-84 став «Оплот-М», який отримав новітній динамічний захист «Ніж-2», панорамний приціл ПНК-6 та низку інших покращень. 2008 року танк пройшов випробування, а 2009 року надійшов на озброєння Збройних сил України як БМ «Оплот».[21]

Назва

[ред. | ред. код]

Назва «Т-84» виникла ще за СРСР. Вона продовжує традицію найменування харківських танків: Т-34, Т-44, Т-54, Т-64, Т-74, Т-84. Початково її планували дати Т-80УД при його прийнятті на озброєння, однак вище партійне керівництво вирішило не створювати ще одне найменування основного бойового танка на озброєнні поряд з Т-64, Т-72 і Т-80.[17][10] Головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев у спогадах стверджував, що наприкінці існування СРСР проводили роботи зі створення танка Т-84 з двигуном 6ТД-2.[8]

Чіткої межі між Т-80УД і прототипами Т-84 немає, однак назву «Т-84» почали застосовувати до дослідних зразків ще на початку 1990-х, а 1995 під такою назвою показали прототип на IDEX-1995.[12][19]

Існує плутанка щодо назви серійного танка з об'єктовим позначенням «478ДУ9», який прийняли на озброєння 2000 року під назвою БМ «Оплот» (не плутати з БМ «Оплот» зразка 2009 року). В посібнику з експлуатації за 1998 танк називається БМ «Оплот», а в посібнику 2000 року — Т-84. На сайті ХКБМ танк початково називався Т-84, але пізніше назву змінили на БМ «Оплот». Тому дослідник Андрій Тарасенко вважає, що цю модель коректно називати Т-84 або БМ «Оплот» зразка 1999 року.[23] Деякі видання, як «Мілітарний», називають модернізований танк просто Т-84.[24]

У різних джерелах «478ДУ9» фігурує за різними назвами. На виставці IDEX-1999 танк було показано під назвою «T-84M», її використовують і деякі дослідники.[12][19] Також часто зустрічаються назви «Т-84У», просто «Оплот», або ж комбінації типу Т-84 «Оплот» чи Т-84У «Оплот».[прим. 1][25][21][26][27][24]

Опис

[ред. | ред. код]
Зліва направо: Strv 122, Т-84, Challenger 2, M1 Abrams, для порівняння розміру.

Т-84 загалом має таке саме компонування, як і всі радянські танки, починаючи від Т-64: в передній частині розташоване відділення керування з робочим місцем механіка-водія, в середній частині бойове відділення з обертовою баштою, в якій перебувають командир і навідник; моторно-трансмісійне (силове) відділення розташоване в задній частині танка. Екіпаж складається з трьох осіб: механік-водій, навідник і командир.[21]

Захист

[ред. | ред. код]

Танк має комбіновану броню, динамічний та активний захист.[21]

Пасивний захист

[ред. | ред. код]
Детальний вид башти з опущеними екранами

Т-84 отримав нову башту розробки ХКБМ. На відміну від радянських литих башт, українські башти зварно-катані. Прокат зміцнював сталь і позбавляв її неоднорідності, що зробило нові башти міцнішими та легшими.[13] Як і на пізніх радянських танках (Т-80У, Т-80УД), башта Т-84 має комбіновану лобову броню, що складається зі сталевих листів і комірчастого наповнювача.[28] Крім того, захист башти є модульним: вона обладнана двома знімними лобовими броньовими панелями, які замінюються при ушкодженні або модернізації.[22] Дах башти є цільноштампованим.[21]

Будова корпусу загалом аналогічна Т-80УД, верхня лобова деталь є багатошаровою. На бортах корпусу встановлено гумові екрани.[21]

Для посилення протирадіаційного захисту корпус і башта мають підбій з водневмісним полімером з додаванням літію, бору та свинцю.[21]

Динамічний та активний захист

[ред. | ред. код]

На передній частині корпусу та башти, а також на даху башти та передній частині бортових екранів, встановлено вбудований динамічний захист «Ніж», дія якого полягає у створенні кумулятивних струменів, що діють на кумулятивний струмінь, снаряд (в тому числі підкаліберний) або ударне ядро. Порівняно з «Контактом-5» на Т-80У та УД, «Ніж» значно ефективніший і потребує менше вибухівки, а тому його вплив на власну машину менший.[22][21]

Крім пасивного та динамічного захисту, танк також обладнано комплексом оптико-електронного придушення (КОЕП) «Варта», аналогом радянської «Штори». Система має давачі лазерного опромінення на башті, що реагують на потрапляння на танк лазерних променів віддалемірів, цілевказників або високоточних боєприпасів з лазерним наведенням. У разі виявлення опромінення система може видавати хибний сигнал через два прожектори, встановлені на лобовій частині башти, або ставити димову завісу.[21]

Озброєння

[ред. | ред. код]
4 Т-84 на вогневому рубежі

Основним озброєнням є 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 українського виробництва, яка є аналогом радянської 2А46М-1, що заряджається механізмом заряджання (МЗ). Гармата стабілізована в горизонтальній і вертикальній площинах, обладнана ежектором, термокожухом і швидкознімним стволом, придатним до заміни без демонтажу гармати. Швидкість обертання башти становить до 40° на секунду.[21]

Комплекс керованого озброєння — «Комбат», розроблений київським КБ «Луч». Ракета має тандемну бойову частину та наводиться за лазерним променем.[21]

Боєкомплект складається з 40 роздільних пострілів (у Т-80УД він становив 45, але частину місця зайняло різне обладнання), які можуть бути підкаліберними, кумулятивними, уламково-фугасними або керованими ракетами. 28 пострілів перебувають у конвеєрі МЗ та ще 12 в інших місцях танка.[21]

Допоміжне озброєння складається з кулеметів українського виробництва: спарений з гарматою 7,62-мм КТ-7,62 та 12,7-мм КТ-12,7 в зенітній установці закритого типу 1ЕЦ29М.[29] Зенітний кулемет має кути наведення -5…+70° по вертикалі (причому, у діапазоні -3…70° він стабілізований) і ±75° по горизонталі. Прицілювання зенітної установки здійснюється за допомогою ТКН-5 та зенітного прицілу ПЗУ-7.[23]

Система керування вогнем

[ред. | ред. код]

Система керування вогнем танка (СКВТ) включає денний приціл навідника 1Г46М «Промінь», нічний приціл ТО1-КО1ЕR (хоча на сайті ХКБМ було зазначено тепловізійний приціл «Буран-Катрін-Е», на машини ЗСУ він не встановлювався)[28], командирський комплекс ПНК-5 «Агат-СМ», балістичний обчислювач ЛІО-В (за іншими даними 1В528-2[22]) з комплектом давачів, стабілізатор 2Е42М та інше обладнання.[21] Під час модернізації 2018 року встановлено модернізований прицільний комплекс, зокрема додано тепловізійний приціл.[30]

Денний приціл 1Г46М стабілізований у вертикальній і горизонтальній площинах, має вбудований лазерний віддалемір (віддаль вимірювання до 10 км) і канал керування протитанковою ракетою. Збільшення прицілу панкратичне, становить від 2,7 до 12 крат. Нічний тепловізійний приціл містить оптоелектронний прилад навідника, монітор і пульт керування командира. Командир також має свій монітор тепловізійного прицілу.[21][28]

За допомогою СКВТ командир танка може брати контроль над гарматою та спареним кулеметом і самостійно вести вогонь. Командирський прицільно-спостережний комплекс ПНК-5 містить денно-нічний приціл ТКН-5 і давач положення гармати. ТКН-5 стабілізований у вертикальній і горизонтальній площинах, обладнаний лазерним віддалеміром, пристроєм введення бічних поправок(інші мови) і має три канали: денний однократний (збільшення 1×), денний багатократний (7,6×) і нічний (5,8×). Завдяки цьому пристрою командир має кращі можливості щодо самостійного виявлення та ураження цілей, ніж у Т-80У/УД та Т-90.[21]

Балістичний обчислювач рахує балістичні поправки на основі таких даних: швидкість танка, віддаль і кутова швидкість цілі, кут крену осі цапф гармати, бічна складова швидкості вітру, курсовий кут. Вручну вносяться: температура повітря, температура гармати, температура заряду, зношення каналу ствола, тиск повітря тощо. Крім того, обчислювач розраховує момент підриву уламково-фугасного снаряда над ціллю. Також на танку встановлено давач початкової швидкості снаряда й систему врахування вигину каналу ствола СУІТ-1 (рос. СУИТ-1), яка передає інформацію до балістичного обчислювача після кожного пострілу.[21]

Силова установка

[ред. | ред. код]
Вид на моторно-трансмісійне відділення. На правій надгусеничній полиці видно допоміжну силову установку.

Основним двигуном танка є 6ТД-2 потужністю 1200 к.с. (985 кВт) замість 6ТД-1 потужністю 1000 к.с. (746 кВт). Обидва є цілком взаємозамінними: вони мають однакові габарити та кріплення, для заміни одного на інший достатньо замінити кілька трубок для пального та мастила.[13] Двигун обладнаний пристроєм попереднього підігрівання для запуску в холодну погоду та низкою автоматичних систем для керування рухом.[23][21]

6ТД-2 є багатопаливним опозитним дизельним двигуном з рідинним охолодженням.[28] Крім дизельного пального він може працювати на бензині, гасі або суміші різних видів пального в будь-яких пропорціях. Внутрішні баки містять 700 літрів пального, ще 440 л перебувають у зовнішніх баках на надгусеничних полицях. Запас ходу становить 400 км, для його збільшення можуть встановлюватись 2 додаткові 200-літрові баки, під'єднані до загальної системи, доводячи загальну місткість до 1640 літрів.[21]

Іншою важливою відмінністю є вдосконалена трансмісія, яка надає танку максимальну швидкість до 72 км/год уперед і 32 км/год заднім ходом.[21]

Ходова

[ред. | ред. код]
Детальний вид гусениці з асфальтохідними накладками

Попри початкові плани оснащення танка ходовою типу Т-64 з котками з внутрішньою амортизацією, танк усе ж отримав характерні для родини Т-80 котки з зовнішніми бандажами та гумовим покриттям внутрішньої частини гусениці. На зовнішньому боці гусениці можуть встановлюватись асфальтохідні накладки з полімерного матеріалу.[21]

Підвіска індивідуальна торсіонна з шістьма гідроамортизаторами подвійної дії.[23]

Органи спостереження та керування

[ред. | ред. код]

Типово для родини Т-80, механік-водій має три перископічні прилади спостереження. Для нічної їзди центральний прилад може замінюватись на активно-пасивний прилад нічного бачення ТВН-5 або ТВН-5М.[21] Під час модернізації 2018 року було встановлено камеру заднього виду.[23][31]

На експортній версії керування рухом мало відбуватись за допомогою штурвала замість традиційних для радянських танків важелів.[25][23]

Інше обладнання

[ред. | ред. код]

Електрообладнання

[ред. | ред. код]

На танку встановлено супутниковий навігаційний комплекс 1КРНА (за іншими даними СН-3700)[28], що може використовувати GPS або ГЛОНАСС, забезпечуючи визначення координат танка з точністю до 20 метрів.[22] Радіостанція Р-173-50К має дальність зв'язку до 50 км.[22] Під час модернізації 2018 року було встановлено захищені цифрові радіостанції.[30]

Танк обладнано допоміжним силовим агрегатом ЕА-8А (рос. ЭА-8А) потужністю 8 кВт. Агрегат має вагу близько 300 кг, він розташований у коробі в задній частині правої надгусеничної полиці замість одного з зовнішніх паливних баків.[22] Ця установка потрібна для живлення систем танка з вимкненим основним двигуном, а також може використовуватись для його пуску. Час неперервної роботи становить 24 години,[21] витрата пального 3,6 кг/год. Основою агрегата є двоциліндровий чотиритактний дизельний двигун 2Ч з горизонтальним розташуванням циліндрів і рідинним охолодженням. Ціна агрегата склала 35 тис. доларів.[20]

Зниження помітності

[ред. | ред. код]

Для встановлення димової завіси танк має термодимову апаратуру та набір пускових установок, що відстрілюють димові або аерозольні гранати. Ці пускові розташовані на бортах башти по 6 штук і можуть використовуватись як самостійно, так і з КОЕП «Варта».[21]

Для танка було розроблено маскувальну накидку «Контраст», що розсіює та поглинає інфрачервоне й радіо- випромінювання, суттєво знижуючи помітність танка. Також МТВ танка має теплоізоляційні екрани.[22]

Допоміжне обладнання

[ред. | ред. код]

Танк має систему колективного захисту від зброї масового ураження (СКЗ), швидкодійну систему протипожежного обладнання, обладнання для самоокопування(інші мови), обладнання для підводного водіння танка (ОПВТ), кріплення для колійного ножового трала КМТ-6 або котково-ножового КМТ-7.[21] Танк також має прилад радіохімічної розвідки ПРХР-М1.[23]

Модифікації

[ред. | ред. код]
«Оплот-М», подальший розвиток Т-84

З огляду на відсутність чіткої межі між Т-80УД й Т-84 та різні погляди в джерелах, нижче наведено об'єкти, що часто фігурують як прототипи Т-84.[32]

  • Об'єкт 478Д — дослідний зразок з КОЕП «Штора», пасивним нічним прицілом ТПН-4 «Буран-Е» та системою дистанційного підриву уламково-фугасних снарядів «Айнет». Двигун — 1200-сильний 6ТД-2, шасі частково запозичене в Т-64.[12][33][13]
  • Об'єкт 478ДУ — дослідний зразок з 1000-сильним 6ТД-1 та ходовою зразка Т-64. Цей танк 1993 було привезено для демонстрації в Пакистан.[34]
  • Об'єкт 478ДУ1 — дослідний зразок з 1000-сильним 6ТД-1 та ходовою зразка Т-80. Цей танк 1993 було привезено для демонстрації в Пакистан.[34]
  • Об'єкт 478ДУ2 — дослідний зразок зі зварно-катаною баштою, 6ТД-2 та «Шторою».[34][прим. 2]
  • Об'єкт 478ДУ3 — зарезервоване найменування, прототип не створено.[34]
  • Об'єкт 478ДУ4 — дослідний зразок з покращеною трансмісією, що мала 7 передач переднього ходу та 3 заднього. Це збільшувало швидкість уперед з 60 до 73 та назад до 32 км/год.[34]
  • Об'єкт 478ДУ5 — дослідний зразок з кондиціонером потужністю 4 кВт, розміщеним у боксі на кормовій частині башти, туди також перемістили частину боєкомплекту. На цьому зразку також випробували автоматичну трансмісію, систему керування зі штурвалом замість традиційних важелів керування та автоматизацію запуску двигуна з цифровими індикаторами показників роботи двигуна.[34]
  • Об'єкт 478ДУ6 — зарезервоване найменування, прототип не створено.[34]
  • Об'єкт 478ДУ7 — дослідний зразок для малайзійського тендера.[34]
  • Об'єкт 478ДУ8 — дослідний зразок.[34]
  • Т-84У «Оплот» («Об'єкт 478ДУ9», в інших джерелах «Об'єкт 478ДМ») — серійний танк, прийнятий на озброєння 2000 року. Вперше показаний на IDEX-1999 під назвою «T-84M», а його допрацьований варіант — на IDEX-2001.[12] Відомий під назвами Т-84, Т-84У, Оплот, БМ «Оплот» зразка 1999 року.[23][34]
  • Т-84-120 «Ятаган» («Об'єкт 478Н») — дослідна модифікація Т-84 зі 120-мм гарматою та автоматом заряджання в баштовій ніші.[34]
  • БМ «Оплот» або «Оплот-М» («Об'єкт 478ДУ9-1» або «Об'єкт 478ДУ10»)[34] — розвиток танка Т-84У «Оплот» з покращеними характеристиками захисту та вогневої потужності. Візуально відрізняється за значно зміненою формою башти, бортовими екранами та панорамним приладом спостереження командира.

Машини на базі танка

[ред. | ред. код]

Характеристики

[ред. | ред. код]

Нижче наведено показники, заявлені виробником на сайті.[25][35][36]

Показники Т-84 «Оплот» (1999) Т-84-120 «Ятаган» (2000) Оплот-М (2009)
Вага 48 т 48 т 51 т
Екіпаж 3 ос.
Питома потужність 25 к.с./т 25 к.с./т 23,5 к. с./т
Питомий тиск на ґрунт 0,93 кг/см² 0,97 кг/см²
Діапазон робочих температур від −40 до +50 °C від −40 до +55 °C
Швидкість руху
по твердому покриттю 65—75 км/год 65—70 км/год 70 км/год
по ґрунту 45—50 км/год 40—45 км/год
заднім ходом 32 км/год
Запас ходу
по шосе 540 км 400 — 500 км
по місцевості 350—400 км 350—450 км
Двигун
Тип 6ТД-2 6ТД-2Е
Потужність 1200 к.с. (895 кВт) при 2600 об./хв
Підвіска Торсіонна
Трансмісія механічна, планетарна, 7 передніх і 5 задніх передач автоматична, реверсивна, 7 передніх і 5 задніх передач
Озброєння
основне 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 120-мм гладкоствольна гармата КБМ-2 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3
спарене 7,62-мм кулемет КТ-7,62
зенітне 12,7-мм кулемет КТ-12,7
Боєкомплект
для основного озброєння 40 пострілів (28 у конвеєрі) 40 пострілів (22 у конвеєрі) 46 пострілів (28 у конвеєрі)
для спареного кулемета 1250 набоїв 4000 набоїв 1250 набоїв
для зенітного кулемета 450 набоїв
Подолання перешкод
кут підйому 32°
кут нахилу 36% (не менш ніж 19,8°) 25°
вертикальна стіна 1 м
ширина рову 2,85 м
Глибина водної перешкоди
без підготовки 1,8 м
з підготовкою 5 м

Оператори

[ред. | ред. код]
Поточні оператори
Невдалі контракти
  • Греція Греція — Т-84 програв на тендері у Греції у 1998 році, змагаючись проти американського M1A2 Abrams, британського Challenger 2E, німецького Leopard 2A5, російського Т-80У та французького Leclerc.[21] Танк зазнав низки суттєвих несправностей і показав найнижчий результат, програвши «Леопарду».[23][38]
  • Малайзія Малайзія — брав участь у тендері 2000 року разом з польським PT-91, російським Т-90С і шведським CV90120. Тендер виграв PT-91.[21]
  • Туреччина Туреччина — Т-84-120 «Ятаган» брав участь у тендері на основний танк, що тривав з 1997 до 2005, однак Туреччина обрала модернізацію своїх M60 і закупівлю вживаних німецьких Leopard 2A4.[21]
Інше
  • США США — 2003 року США придбали в України 4 зразки Т-84 під назвою Т-80УД. Один танк із системою «Дрозд» використовувався на тренуваннях у 2020—2021 роках.[23][39][40][41]

Україна

[ред. | ред. код]
Військовий парад на честь Дня Незалежності, 2018 рік. На передньому плані Т-84-120 «Ятаган», на задньому Т-84 «Оплот»

Попри прийняття Т-84У на озброєння 2000 року, виробництво не розпочалось через брак коштів. Того ж року дослідний «478ДУ9» пройшов на параді на честь Дня Незалежності в голові колони Т-64.[21]

2001 року кошти все ж виділили, але тільки на 10 одиниць на загальну суму 78,8 млн грн або 14,6 млн доларів (7,88 млн ₴ або 1,46 млн $ за одну машину). Вони пройшли парадом на 10-річчя незалежності, після чого були відправлені на допрацювання на заводі та надійшли на озброєння 72-ї механізованої дивізії.[21] Втім, завод отримав лише 20% від вартості контракту, а замість доплати отримав назад танки. 4 з них продали в США в 2003 році, коли США закупляли техніку інших країн для оцінки.[12][39]

В червні 2016 року Міністерство оборони України підписало контракт з підприємством «Завод імені В. О. Малишева» на відновлення і часткову модернізацію танків. Тривалий час танки Т-84 першого покоління перебували на зберіганні ряду частин збройних сил України, тому для відновлення і поліпшення їхнього технічного стану було вирішено провести ремонт.[42]

2018 року модернізовані танки передали до 14-ї окремої механізованої бригади, того ж року в її складі вони взяли участь у навчаннях Combined Resolve X і змаганнях Strong Europe Tank Challenge 2018. На навчаннях завдання було виконано успішно,[43] а на змаганнях українська команда зайняла останнє 8-ме місце. Командир команди Роман Багаєв пізніше розповідав, що причиною поразки стали несправності озброєння та інших систем танків: у них клинив механізм заряджання, виходили з ладу проводка та стабілізатор.[31] Після того танки відправили на повторний ремонт і зрештою надали їх до танкового інституту при НТУ «Харківський політехнічний інститут».[44]

В лютому 2019 року директор ХБТЗ Олександр Столярчук заявляв про початок модернізації Т-80УД до рівня Т-84У.[45]

Видання The Military Balance фіксувало 10 Т-84 на зберіганні станом на 2018 рік. У 2020 зафіксовано 6 машин у строю, а в 2021—2024 їх 5.[46][37]

Бойове застосування

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)

У травні 2022 року стало відомо про участь Т-84У в бойових діях у ході російського вторгнення в Україну.[47][48] Відомо про застосування такого танка в складі 3 ОТБр на Харківщині та Донеччині.[49] У лютому 2023 року з'явилось відео влучання дрона-камікадзе «Ланцет» у танк, однак масштаб ушкоджень невідомий.[50]

Українські військові відзначили високу маневровість танку, особливо швидкість заднього ходу, яка врятувала танкістів під час одного з боїв. Також Т-84 має перевагу над іншими танками радянського виробництва за рахунок більш якісних тепловізорів та систем наведення і прицілювання.[51]

У культурі

[ред. | ред. код]

Зображення на російській монеті

[ред. | ред. код]
Український танк Т-84У «Оплот» на російській ювілейній монеті

Український танк Т-84У «Оплот» помилково зображено на російській срібній ювілейній монеті Центрального банку Російської Федерації, випущеній 2010 року.

У серію «Танкові війська»(інші мови), за задумом виробників, мали увійти три монети: емблема танкових військ, перший радянський танк КС і сучасний російський танк.[52] Однак, замість сучасного російського танка на монеті український Т-84У, зображення якого взято з сайту ХКБМ. Танк вирізняється характерними низькими екранами, відсутніми на російських танках на той час. Усього було викарбувано 5 тисяч срібних монет (маса дорогоцінного металу в чистоті 7,78 г, проба сплаву 925) номіналом 1 рубль з українським танком.[53]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Слід зауважити, що під назвою Т-84У або Т-84 «Оплот» у деяких джерелах фігурує також прототип для турецького тендеру, який пізніше назвали Т-84-120 «Ятаган»
  2. ↑ Залоґа та Берьозкін пропускають ДУ1 і називають споріднені зразки з різними шасі ДУ та ДУ2 — тоді як Шумілін називає їх ДУ та ДУ1, а індекс ДУ2 приписує танку зі зварно-катаною баштою, який показали на IDEX-1995
  1. ↑ Берёзкин, В. (1997). Последние танки СССР. ТанкоМастер // Техника молодёжи. Москва (3).
  2. ↑ Ильин, Владимир (1998). Основной танк Т-80. Техника и вооружение (1).
  3. ↑ Zaloga, 2009, с. 25–28.
  4. ↑ Берёзкин, В. (1997). Последние танки СССР. ТанкоМастер // Техника молодёжи. Москва (3).
  5. ↑ Берёзкин, 2007, с. 24.
  6. ↑ Основной боевой танк Т-80УД «Объект 478Б». btvt.info. Архів оригіналу за 30 травня 2024. Процитовано 10 червня 2024.
  7. ↑ Рязанцев, 2009, с. 124—125, 128—130.
  8. ↑ а б Рязанцев, 2009, с. 141, 206—213.
  9. ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  10. ↑ а б в Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  11. ↑ а б в ХКБМ - Танк Т-84. web.archive.org. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 липня 2022.
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н Zaloga, 2009, с. 38—43.
  13. ↑ а б в г д Берёзкин, 2007, с. 40–47.
  14. ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  15. ↑ Берёзкин, 2007, с. 40—44.
  16. ↑ ХКБМ - Основной боевой танк Т-80УД. web.archive.org. 9 грудня 2015. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 9 січня 2023.
  17. ↑ а б Zaloga, 2009, с. 25—30.
  18. ↑ Берёзкин, 2007, с. 50–54.
  19. ↑ а б в Берёзкин, 2007, с. 48—50.
  20. ↑ а б в г Рязанцев, 2009, с. 206—212.
  21. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  22. ↑ а б в г д е ж и к л Берёзкин, 2007, с. 63–68.
  23. ↑ а б в г д е ж и к л Тарасенко, Андрей. T-84 «Объект 478ДУ9». btvt.narod.ru. Архів оригіналу за 4 січня 2024. Процитовано 10 липня 2024.
  24. ↑ а б Україна у війні застосовує танки Т-84. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 18 червня 2024.
  25. ↑ а б в ХКБМ - Танк Т-84. web.archive.org. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 липня 2022.
  26. ↑ Основной боевой танк Т-84 «Оплот». Броне-сайт (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2023. Процитовано 1 червня 2024.
  27. ↑ Харук, Андрій. Танкобудування в Україні. ВУЕ (укр.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 2 червня 2024.
  28. ↑ а б в г д Тарасенко, Андрей. T-84 «Объект 478ДУ9». btvt.narod.ru. Архів оригіналу за 4 січня 2024. Процитовано 10 липня 2024.
  29. ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  30. ↑ а б admin (7 березня 2018). Партія Т-84 готується для передачі в ЗСУ. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 9 липня 2024.
  31. ↑ а б Інтерв'ю командира українського танкового підрозділу після виступу на Strong Europe Tank Challenge. Мілітарний (укр.). 15 червня 2018. Архів оригіналу за 7 липня 2022. Процитовано 9 липня 2024.
  32. ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  33. ↑ Берёзкин, 2007, с. 38–40.
  34. ↑ а б в г д е ж и к л м н Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  35. ↑ Ятаган. Офіційний сайт ХКБМ. Архів оригіналу за 26 лютого 2022.
  36. ↑ БМ ОПЛОТ. Офіційний сайт ХКБМ. Архів оригіналу за 7 березня 2022. [Архівовано 2022-03-07 у Wayback Machine.]
  37. ↑ а б IISS, 2024, с. 211.
  38. ↑ Отчет об участии Т-80У в тендере на поставку основного танка для вооруженных сил Греции. btvt.narod.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2024. Процитовано 10 липня 2024.
  39. ↑ а б Гончаров, Сергій (2010). Броня крепка и танки наши быстры (PDF). Військо України (9).
  40. ↑ Військові США відправили танк Т-84 з України на полігон. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 27 березня 2024. Процитовано 9 липня 2024.
  41. ↑ У США випробовують український Т-84. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 27 березня 2024. Процитовано 9 липня 2024.
  42. ↑ Міноборони України прийняло рішення відновити перше покоління танків Т-84 «Оплот» » Військова панорама. web.archive.org. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 9 липня 2022.
  43. ↑ admin (4 травня 2018). Combined Resolve X: Збройні Сили України успішно виконують поставлені завдання. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 9 липня 2024.
  44. ↑ Т-84У відправили до танкового інституту. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 9 липня 2024.
  45. ↑ У ХАРКОВІ ПОЧАЛИ МОДЕРНІЗАЦІЮ ТАНКІВ Т-80УД ДО РІВНЯ Т-84У (ВІДЕО). old.defence-ua.com. Архів оригіналу за 27 грудня 2022. Процитовано 11 липня 2024.
  46. ↑ The Military Balance 2018, 2020, 2021, 2022
  47. ↑ Україна у війні застосовує танки Т-84. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 9 липня 2024.
  48. ↑ Танк Т-84У вже двічі "засвітився" на фронті (фото) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 2 серпня 2022.
  49. ↑ 27 липня 2023. "Мурчик", бо двигун "мурчить". Як на Харківщині воює танк "Оплот". Суспільне Харків. Архів оригіналу за 9 липня 2024.
  50. ↑ Malyasov, Dylan (27 лютого 2023). Russian Kamikaze drone crashes into Ukraine’s T-84 tank. Defence Blog (англійською) . Архів оригіналу за 29 лютого 2024.
  51. ↑ T-84U Oplot. Ukrainian-made main battle tank review. Why tanks still matter?(англ.)
  52. ↑ Украинский танк на российской монете. Pro-Collections. Архів оригіналу за 15 червня 2023.
  53. ↑ Банк Росії накарбував пам’ятні монети з українським танком. Українська правда (укр.). 4 листопада 2011. Архів оригіналу за 20 липня 2023. Процитовано 9 липня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Т-84&oldid=43954615