Обговорення:Василюк Михайло Деонисійович

Текст

Знайшов цю статтю в категорії «на швидке видалення». В ній був такий текст російською (переклад мій):

Михайло Василюк - особистість, яка залишила яскравий творчий слід в бессарабській культурі. Його літературна спадщина високої проби - надбання Ізмаїльщини: поеми, пісні вірші і казки. Михайло Василюк народився 23 лютого 1942 року в селі Казба (Лужанка) Тарутинського району в селі переселенців зі Львівщини. Звідси і прекрасна чиста українська мова поета. Довгими зимовими вечорами в хаті Василюків збиралися односельці поспівати в кілька голосів народні пісні під акомпанемент батьківській гармоні. Батько вчив Михайла грі на інструменті, народних пісень. Музичні здібності і голос у Михайла були чудовими. З дитинства він зачаровував слухачів своїми виконавськими талантами. Якось на концерт восьмирічного Михайла збіглася вся лікарня, де він лікував опіки обох ніг ... Дитинство закінчилося рано: померла мати і йому довелося поневірятися поводирем сліпого батька-музиканта. Працював з малих років - листоношею, будівельником, музичним працівником в піонерському таборі. Перші вірші з'явилися ще в юності. Доля Михайла була пов'язана з художньою самодіяльністю. Він закінчує з відзнакою Одеське культпросвітучилище, працює в Першетравневому, Кислиці, в Чернігівській філармонії. Десять років життя в Ізмаїлі для Михайла Василюка видалися особливо активними і творчими. Він керував хором, виступав як кобзар, читав вірші, виконував народні та авторські (власні) пісні: в школах, на судах, на міських заходах, концертах, вечорах та інших урочистостях. Сильний баритон заворожував слухача, закликаючи до співпереживання. З колективом «Кобзарська дума», створеним ним, Василюк об'їздив багато міст і сіл України, бував і за кордоном. Заснований ним музично-драматичний театр в с. Першетравневому гримів далеко за межами Ізмаїльщини. Сам Михайло був прекрасним актором, чия гра на сцені - без фальші і химерності - свідчила про його різнобічність. За досягнення на ниві національної культури поет був прийнятий до Спілки кобзарів України, нагороджувався орденами та медалями. М. Василюк любив свій народ, був зачарований красою рідного слова. А ще він був творцем, депутатом, громадянином - і все це з великої літери. Михайло Діонісовіч був люблячим чоловіком і мудрим батьком, трохи запальним, але добрим, до самозабуття. 1 вересня 1991 року на 49 році життя поет покинув цей світ. У 1997 році його ім'ям назвали міське літературне об'єднання.

--Perohanych (обговорення) 07:55, 14 червня 2017 (UTC)