Обговорення:Витіснені спогади
Додати тему| Ця стаття є частиною Проєкту:Психологія (рівень: 3) | ||
|---|---|---|
|
Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Психологією. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні. | |
| III (у розвитку) |
Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Психологія має рівень «стаття у розвитку». | |
Чим допомогти: 1. Додавайте шаблон {{Вікіпроєкт:Психологія}} до всіх сторінок обговорення статей, дотичних до психології.2. Оцінюйте статті Проєкту за шкалою оцінок. 3. Потребують уваги «:Категорія:Незавершені статті про психологію». 4. Статистика відвідуваності статті «Витіснені спогади» | ||
Перенесення сюди тексту зі статті, що була сплутана з цією
[ред. код]Ця стаття раніше називалася "Репресія (психоаналіз)" і в ній був підрозділ (використовую шаблон "приховати", щоб зекономити місце, тобто це не обговорення):
| Довге обговорення |
|---|
Придушення і витиснення[ред. код]Дехто з авторів проводить паралель між придушенням (репресією) та витисненням (супресією). Під витисненням розуміють свідоме зусилля людини забути фруструючі спогади шляхом переносу уваги на інші форми активності, нефрустраційні явища і т.п. Іншими словами, витиснення є не що інше, як довільне придушення, і воно може привести до звичайного або істинного забування психічних змістів. |
Дослідження того, до яких англійських статей прив'язана ця стаття і та стаття, яка раніше називалася "Витіснення_(психоаналіз)" (Q3495864), показує, що терміни переплутано. Ба більше, текст у _колишній_ "Витіснення_(психоаналіз)" таки стосувався здебільшого того, що справді називається витісненням, тобто той текст має бути в _цій_ статті. Але оскільки поєднання двох текстів в один займе певний час, я просто копіюю сюди текст, який був у Q3495864, і перейменовую обидві статті. Отже, у Q3495864 був такий текст:
| Довге обговорення |
|---|
|
Поняття витіснення — одне з ключових в психоаналітичній теорії. Воно було запропоноване Зиґмундом Фройдом, і за межами психоаналізу не має спеціального психологічного значення. З позицій психоаналізу, витиснене зі свідомості забувається людиною, однак зберігає в несвідомому властиву йому психічну енергію потягу (катексис). Прагнучи повернутися у свідоме, витиснений матеріал може асоціюватися з іншим витисненим матеріалом, формуючи психічні комплекси. З боку Я (Еґо) потрібні постійні затрати енергії на підтримання процесу витиснення. Порушення динамічної рівноваги за послабшання захисних механізмів — антикатексисів — може призвести до повернення в свідомість раніше витисненої інформації. Такі випадки спостерігалися під час захворювань, інтоксикацій (наприклад, алкогольних), а також під час сну. Безпосереднє витиснення, пов'язане з психічним шоком, може призвести до тяжких травматичних неврозів; неповне або невдале витиснення — до формування невротичних симптомів. Серед психоаналітиків немає єдиної думки про місце витиснення серед інших захисних механізмів. Вважається, що витиснення є найважливішим механізмом захисту, завдяки якому неприйнятні для Я бажання стають несвідомими. Так, Анна Фройд в праці «Психологія Я та захисні механізми» пише про те, що теоретично витиснення може бути підведене під загальне поняття захисту і дорівняно до інших конкретних способів. Однак, з точки зору ефективності, порівняно з усіма іншими, воно займає унікальну позицію, тому що здатне здолати потужні інстинктивні імпульси, перед якими інші захисні механізми виявляються неефективними. Витиснення діє лише один раз, хоча антикатексис, який здійснюється для забезпечення витиснення, є постійним формуванням і потребує постійних енергетичних затрат. Особливе місце витиснення серед захисних механізмів пояснюється також тим, що це не тільки найефективніший, а й найнебезпечніший механізм. Відокремлення від Я, яке настає внаслідок ізоляції свідомості від усього перебігу інстинктивного та афективного життя, може повністю зруйнувати цілісність особистості. Існує також інша точка зору, згідно з якою витиснення починає діяти лише після того, як не спрацьовують інші механізми (проекція, ізоляція та ін.). Причиною витиснення більшість сучасних психоаналітиків схильні вважати страх, яким Еґо реагує на ситуацію небезпеки. Згідно з З. Фройдом, витиснення реалізується у дві фази:
Усе витиснене не зникає і значною мірою впливає на стан психіки і поведінку людини. Час від часу відбувається спонтанне «повернення витисненого» на свідомий рівень, яке здійснюється у формі окремих симптомів, сновидінь, помилкових дій та ін. З механізмами витиснення Фройд пов'язував деякі симптоми істерії, імпотенцію, фригідність, психосоматичні захворювання (виразка шлунку, бронхіальна астма). Людина легко може забувати деякі речі, особливо те, що знижує відчуття власної цінності як особистості. Частіше цей механізм проявляється в людей з незрілим Я, істеричними рисами характеру, у дітей. Згідно з клінічними дослідженнями, витиснення спостерігається в пацієнтів з домінуванням пасивної поведінки. Вони потребують переживати відчуття захищеності, а за його фрустрації виникає тривога. Найчастіше людиною зі свідомості витиснюється психотравмуюча інформація, яка пов'язана з життям близьких людей, факти особистої біографії, коли особистість виявила найгірші свої якості, ворожість, жагу влади, уседозволеність, сексуальні потяги. Основний спосіб боротьби з витисненням — це усвідомлення і осмислення витисненої інформації. Розвиток витиснення може задіяти інший захисний механізм — проекцію. Окрім того, ряд авторів не розрізнює механізми витиснення та придушення; інші, напроти, аналізують їх окремо. |
Я перейменовую (ред. № 20581422) ту статтю, а тут залишаю цей текст, щоб в подальшому зробити якийсь один. — Latreia (обговорення) 23:42, 17 червня 2017 (UTC)