Обговорення:Восход (судно на підводних крилах)
Додати темуЦя сторінка майже повністю недостовірна. Нажаль, не маю часу написати грунтовно, зокрема подати необхідні джерела і супроводити ілюстраціями — все це можна знайти у мережі. Обмежусь лише тезами, раптом хтось захоче провести редакторську роботу.
1. «Серія українських швидкісних пасажирських». Все ж, строго кажучи, теплоходи будувались в УРСР, проектувались в РРФСР, там же, у Горькому в 1973 р. було побудоване й головне судно «Восход-1».
2. «Головний конструктор: Ростислав Алексєєв». На час розробки проекту 352Э — початок 70-х, Ростислав Євгенович уже був повністю занятий проектуванням екранопланів, тому практично напевно безпосереднім куратором проекту був хтось з молодшого покоління інженерів конструкторського бюро, яке пізніше стало носити ім'я головного конструктора (напевно, вже після його смерті 09.2.1980).
3. «для заміни застарілих суден на підводних крилах «Ракета» і «Метеор». Якщо це не реторичний прийом, то Восход, як СПК т. зв. «другого покоління» прийшов на заміну близькій по класу Ракеті (перше покоління). Це особливо добре простежується на прикладі суден Дніпровського пароплавства, де Восходи надходили через декілька років після списання відповідних Ракет і отримували «у спадок» їх же власні назви. До Метеору ж Восход має мало відношення — ці типи були задіяні на різних лініях: Метеори — на дальніх магістральних, Восходи — на місцевих. Крім того, Метеор, як представник першого поколіня СПК так ніколи й не був замінений на міфічний Зеніт, як це планувалось, і серійно випускався в Зеленодольску (Татарстан) без суттєвих змін аж до 2008 року — довше, ніж будь який інший тип СПК.
4. «Високооборотні дизельні двигуни для теплохода поставлялися Леніградським заводом «Зірка»[1] і заводом «Барнаултрансмаш».». Барнаултрансмаш НЕ випускав суднові дизелі М400 і М401А-1, це робив тільки завод «Звезда» у Ленінграді. Можливо, плутанина пов'язана із тим, що ці дизелі були представниками набагато ширшої серії, серед яких тепловозні версії чи різновид для електростанцій, можливо, й випускались у Барнаулі.
5. «експлуатувались [] на річках [] Південний Буг». Практично напевно Восходи ніколи НЕ експлуатувались на Бузі до Вознесенська — там ходили виключно Ракети і, в 90-ті, Полісся. Єдиний пасажирський (був і є ще один, відомчий) Восход у Миколаєві «Дмитро Рогачов» ходив «вниз», можливо до Херсону.
6. «В 2016 році у Миколаєві компанія «Нібулон» відновила 2 теплоходи і передала їх в експлуатацію».
Компанія «Нібулон» НЕ відновила теплоходи «Karla» і «Rosanna», а придбала у голландської компанії Connexxsion Water (тм «Fast Flying Ferries») у відмінному технічному стані, лише перефарбувавши надбудову із зеленого у білий колір. Більше того, перед завершеннмя регуляної експлуатації (31.12.2013) ці теплоходи пройшли модернізацію, під час якої, зокрема, був встановлений другий комплект навігаційного обладнання, так що керувати теплоходом може будь-який з двох капітанів.
«В експлуатацію» ці теплоходи НЕ передані. Більше того, на момент навчальних (саме такими вони були за участю голландских капітанів Марк Вар Рейцена і Деніса Вармера, хоча це й не афішувалось) рейсів (19—21.11.2016), та рейсу у Херсон (29.11.2016) у теплоходів не було необхідних документів для пасажирських перевезень (ліцензії, свідотства Регістру Судноплавства, і т.п.)
Кажучи про історію Восходв в Україні, варто згадати, що першим судном цього типу став в 1976 р. «Савєльєв», за ним послідували «Куликовский» (в подальшому Anne-Marie у Голландії, розрізаний в 2013 р.), «Прибой», «Шторм» (обидва тривалий час стояли на баржі у Чорнобилі) і «Шквал» (у 1999 р. проданий на запчастини у Голландію, і потрапив до Амстердаму тільки в 2001 р. чере війну на Балканах) (останні два — «олімпійські», бо прибули з Феодосії акурат за рік до Московської олімпіади, капітаном останнього тоді був Микола ДЕМЧУК).
На Дніпрі Восходи працювали безперервно практично 20 років, десь до 1997 р., спочатку на лініях «Київ—Дніпропетровськ», експрес-маршруті «Київ—Прохорівка», в середині 90-х ними обслуговувався один із останніх рейсів із Києва: «Київ—Черкаси». В 2000—2003 в рамках т. зв. «президентської програми» Восходи, які підпорядковувались КСК «Київ», виконували дотаційні рейси «Київ—Канів». На лінії працювало два із наявних семи суден: «Стахорський» і «Загородько».
На Дунаї Восходи-5 і -6 виконували міжнародні рейси «Ізмаїл—Сілістра» до 2005 року. Економічно ці рейси були обгрунтовані можливістю оминути два перетини кордону Румунії, прямуючи екстериторіальними водами Дунаю прямо у Болгарію. На одному із цих суден працював капітаном Анатолій ДЄВЯТАЄВ — племінник героя 2 Світової Михайла ДЄВЯТАЄВА, котрий угнав з німецького полону літак, відбув десять років в таборах, і став першим капітаном-випробовувачем Метеора. Анатолій Васильович і досі проживає в Ізмаїлі.
Тип Восход має найкращі економічні показники серед інших типів Алєксєєвських СПК, досить тільки скласти пропорцію з кількості пасажирів на кількість двигунів (які у всіх них однакові): Метеор — 123/2, Ракета — 64/1, Полісся — 53/1, Восход — 71/1.
Є у Восхода і вади — низька керованість через незначну площу стерна і єдиний гвинт, через що ускладнений підхід до причальної стінки правим бортом. Зарадити цьому повинна була система газовихлопу із двома трубами, якими можна перемикати потік газів у воду. Але грунтовне вирішення, як показала практика голландських судновласників, — встановлення підкеровуючого гірдавлічного пристрою на скулі теплоходу — такими були оснащені усі Восходи, які потрапляли в Голландію. Ще одна проблема — конструкція центральної стійки кормового крила, яка виконує декілька фунцій: несе стерно, підтримує крило, містить підшипник гребного валу, а також служить для забору води охолодження дизеля. Через усе це зазнає особливих навантажень, і відбувається відрив правого листа стійки.
На сьогодні в Україні немає діючих теплоходів типу Восход: - в 2016 році вперше за 30-річну історію не була спущена на воду відомча «Хвиля» - Восход-1, -5 і -6 тривалий час перебувають на баржах в Ізмаїлі, і, хоча керівництвом УДП стверджується, що вони робочі, їх технічний стан гірший, аніж розукомплетованих Восходів КСК «Київ» у Херсоні - «Григорій ТАТАРЧЕНКО», Восход-10, -11 і 12 перебувають у Херсоні з 2008 року на території нині приватного суднобудівного заводу ім. Комінтерна. З 2012 року Фонд держмайна намагається їх продати. Стартова ціна на сьогодні складає 125 тис. грн. Стан корпусів цих теплоходів придатний до відновлення, але через мародерство і незацікавленість власника (держави) продаж їх викликає сумніви. - «Ікар» — відомчий Восход заводу «Океан» у Миколаєві. Перебуває у ангарі в розібраному вигляді після спроби перебудови у яхту - Колишній Восход-21 після перебудови у приватну безкрилу яхту з парою підвісних моторів базується і Дніпрі
- Дякую за розгорнутий коментар, якщо зможу віднайти до наведеної інформації джерела - додам. Так само можете зробити і Ви. --Ветер (обговорення) 13:28, 22 січня 2017 (UTC)