Обговорення:Нейко Євген Михайлович
Народився Євген Михайлович 07.10.1932 р. у с. Смотрич Дунаєвецького району Хмельницької області. Він активний учасник трудового фронту Другої світової війни та періоду колективізації Поділля. Після закінчення десятирічки молодий юнак вступив у Станіславський (тепер Івано-Франківський) медичний інститут, де пройшов шлях від студента до ректора університету. Вся науково-педагогічна та лікувальна діяльність Є. М. Нейка пов'язана з Прикарпаттям. Практичні лікарі області та його учні називають Євгена Михайловича своїм батьком. Зерна добра, так щедро засіяні професором — академіком АМН України Є. М. Нейком, рясно зійшли у серцях його учнів, список яких за коротких 25 років сягнув 54!
У період перших 10 років терапевтична школа активно включилася у вивчення ендемічної зобної хвороби, на яку хворіло майже все доросле населення краю, та стану внутрішніх органів при ній. Результати цих досліджень узагальнені в кандидатських дисертаціях того часу І. П. Ванджури, А. П. Паращак, М. І. Струтинського, М. С. Страхова, І. Г. Соловцової, Н. І. Герасименко, К. Є. Нікуліна. Поступово епідемію зобної хвороби вдалося подолати.
Наприкінці 50-х років колектив клініки включився в розробку нового на той час наукового напрямку — дослідження біологічної ролі мікроелементів і металоферментів у внутрішній медицині, яке проводилося в інституті під керівництвом ректора професора Г. О. Бабенка. Цим дослідженням присвячені докторські дисертації П. М. Вакалюка (обмін мікроелементів при хронічному гломерулонефриті), А. П. Паращак (обмін мікроелементів при виразковій хворобі), І. П. Ванджури (мікроелементи та атеросклероз), М. М. Бережницького (механізми розвитку хронічного легеневого серця), Р. П. Макось (діагностика та лікування дуоденітів).
На той час у клініці працювали професор І. П. Ванджура, доценти Н. М. Середюк, М. В. Дебенко, Т. М. Українська, асистенти Р. М. Думка, І. Г. Купновицька, А. С. Лажо, Б. Ю. Шпак, Б. Д. Михальчук, старший лаборант В. В. Боднарчук.
Паралельно з проблемою мікроелементів у медицині досліджували проблеми кардіології. У Прикарпатті смертність унаслідок серцево-судинних захворювань була вражаючою: щорічно помирало 40% хворих на гострий інфаркт міокарда. Саме Є. М. Нейко одним з перших учених Прикарпаття вступив у тяжкий двобій з цією недугою. Він та його колеги (П. М. Вакалюк, М. М. Бережницький, Г. Л. Раппопорт), перші учні (Н. М. Середюк, Л. В. Глушко) та практичні лікарі (А. М. Барила, О. Й. Струтинська, Д. Н. Гринечко) організували палати інтенсивної терапії для хворих на інфаркт міокарда, налагодили моніторування ЕКГ, пости цілодобового спостереження, оволоділи методами серцево-легеневої реанімації (відомі як етапи А,В,С за П. Софаром), електричної дефібриляції і тимчасової електрокардіостимуляції. Вперше на Прикарпатті застосували фібринолізин, стрептокіназу та актилізе для боротьби з інфарктом міокарда (тепер системна тромболітична терапія).
Є. М. Нейко об'єднав розрізнені до цього наукові клінічні напрямки спільною ідеєю — розробка нових медичних технологій діагностики та лікування ішемічної хвороби серця (ІХС). Під його керівництвом у хворих на ІХС уперше застосовані гелій-неонове опромінення крові (кубітальної вени), лазерна акупунктура, трансторакальне лазерне опромінення зони інфаркту міокарда (при передніх локалізаціях), ввели до лікувального комплексу хворих на гострі коронарні синдроми засоби метаболічної терапії (мікроелементний препарат оркомін — В. М. Якимчук), антипротеази (контрикал — Д. Н. Гринечко), аспірин тощо. Крок за кроком долали проблему смертності внаслідок інфаркту міокарда — з 40% вона знизилася до 25%, а потім і до 15-18% (тепер 11-12%). Євген Михайлович з великим завзяттям включився у вдосконалення всієї кардіологічної служби — організацію перших спеціалізованих кардіологічних бригад, облаштування служби необхідним устаткуванням (дефібрилятори, портативні електрокардіографи, сумки лікаря-кардіолога), налагодив навчання лікарів.
Івано-Франківськ став місцем проведення, насамперед, кардіологічних форумів, у яких брали участь такі відомі вчені, як академік Ф. І. Комаров (Москва), академік Л. Т. Малая (Харків), академік Г. В. Дзяк (Дніпропетровськ), О. Й. Грицюк (Київ), В. М. Коваленко (Київ), К. М. Амосова (Київ), В. З. Нетяженко (Київ), В. О. Бобров (Київ), Г. Г. Арабідзе (Москва), Б. М. Сидоренко (Москва), Н. М. Кіпшідзе (Тбілісі), Н. А. Гватуа (Київ), Г. І. Сидоренко (Мінськ), О. М. Пархоменко (Київ), Ю. М. Сіренко (Київ), О. С. Сичов (Київ), І. П. Смирнова (Київ), І. М. Горбась (Київ), М. І. Лутай (Київ), Є. П. Свіщенко (Київ), О. І. Мітченко (Київ).
До кінця 70-х років під керівництвом професора Є. М. Нейка захищено 7 дисертацій, у тому числі одна докторська дисертація (Н. М. Середюк). Першими дисертантами професора Є. М. Нейка були А. М. Шпильовий, А. С. Лажо, Р. М. Думка, Б. Ю. Шпак, Ю. В. Дельва, В. А. Роспопа.
У 1981—1990 рр. школа Є. М. Нейка поповнилася 8 кандидатськими дисертаціями (Л. В. Глушко, М. С. Тумак, З. В. Дума, В. С. Михайлищук, Н. І. Ромаш, Г. Г. Барило, В. М. Якимчук, Н. В. Скробач). У цей час вивчалися нові медичні технології та стандарти якості лікування кардіологічних, гастроентерологічних та пульмонологічних хворих. У практику впроваджувалися нові ідеї, які були добре апробовані у факультетській терапевтичній клініці. Особливістю цього етапу формування Прикарпатської терапевтичної школи була орієнтація на використання лікувальних природних ресурсів України (Моршин, Трускавець, Мізунь, Сатанів, Товтри).
Третій етап становлення школи Є. М. Нейка — це 1991—2000 рр.: 8 докторських і 17 кандидатських дисертацій! Серед докторських — це дисертації М. А. Оринчак («Вікові особливості недостатності кровообігу у хворих на гіпертонічну хворобу», 1991), Л. В. Глушка («Клітинні фактори атеросклерозу і система ейкозаноїдів у процесі клінічного становлення атеросклерозу і вплив блокаторів кальцієвих каналів», 1993). Професор Л. В. Глушко першим відкрив здатність блокаторів кальцієвих каналів гальмувати формування «пінистих» клітин, а значить атеротромбозу і пов'язаних з ним гострих коронарних синдромів.
У 2001—2008 рр. відбулося остаточне оформлення наукової школи Є. М. Нейка. Пам'ятними віхами цього еапу є докторські дисертації Р. І. Яцишина і А. Д. Захараша та кандидатські дисертації Н. В. Чернюк, Д. Б. Соломчак, О. І. Бабенко, В. Я. Камінського, Я. В. Сандурської, П. Р. Герича, Н. Р. Матковської, О. І. Олійник.
Найважливіші віхи в науково-педагогічній діяльності академіка АМН України Є. М. Нейка:
1972 — призначення завідувачем кафедри факультетської терапії (її він очолює дотепер); 1987 — призначення ректором Івано-Франківського державного медичного інституту (1972—1994), академії (1994—2005), університету (з 2005); 1994 — обрання членом-кореспондентом АМН України за спеціальністю «терапія»; 1997 — обрання дійсним членом АМН України; 1998—2001 — визнання людиною Прикарпаття; обрання почесним членом Академії медицини Польщі; нагородження Почесною відзнакою Президента України; орденом «За заслуги» І-ІІІ ступенів; Великою Золотою Медаллю Альберта Швейцера; Срібною Георгієвською медаллю; обрання членом Президії АМН України; 2002—2008 — обрання членом Комісії АМН України з іменних премій АМН України; членом Президій Асоціацій внутрішньої медицини, терапії, кардіології, гастроентерології, ревматології, СФУЛТ'у, Почесним головою обласного фонду «Милосердя» тощо. Під керівництвом дійсного члена АМН України Є. М. Нейка, за основним науковим напрямом університету «Розробка нових медичних технологій та стандартів діагностики, профілактики і лікування найважливіших захворювань в рамках рандомізованих досліджень доказової медицини» щорічно виконується 40-45 комплексних, 20 господарсько-договірних наукових праць, 20-25 міжнародних багатоцентрових рандомізованих досліджень, в яких беруть участь 80 докторів і 270 кандидатів наук із 430 всіх науково-педагогічних співробітників. Наукова діяльність учених та науково-педагогічних співробітників Івано-Франківського державного медичного університету зосереджена на розробці прикладних тем, участі в рандомізованих багатоцентрових дослідженнях у рамках доказової медицини та апробації нових лікарських засобів вітчизняної фармпромисловості та зарубіжних фармфірм.
Під патронатом професора Є. М. Нейка, як дійсного члена АМН України, ректора університету, проводяться 25 міжнародних рандомізованих багатоцентрових плацебо-контрольованих досліджень.
Свої ювілеї Євген Михайлович Нейко зустрічає повним енергії, величезної сили духу, несхибним устремління в майбутнє. Міцне вітрило — думки океан! http://www.ukrcardio.org/journal.php/article/301