Обговорення:Святий Дух

Чому "Тройці", а не "Трійці"?--Alex K 16:38, 1 грудня 2006 (UTC)

І ще: по перше, навіть на рел. текст, є хиби: Третя Особа єдиного Бога, Святої Тройцi. Слід зазначити, що це стосується християнської віри для строгої ідентифікації.--A l b e d o ^® 20:43, 1 грудня 2006 (UTC)

Наш хор співав "Тройці". Але в енциклопедії має бути "Трійці", все правильно. --A1 21:27, 1 грудня 2006 (UTC)

---

Я вважаю, що ця стаття відзеркалює особисте релігійне переконання дописувача і викладена в стилі, наче б це була абсолютна істина. Є інші погляди стосовно "Святого Духу" про них абсолютно нічого не згадується. Я пропоную, в гіршому випадку, принаймі вдатися до таких фраз: "за вченням католиків", "на думку загальновизнаного християнства", "як вважають більшість християнських церков в Україні" тощо. В ліпшому випадку, виявити об'єктивність і висвітлити погляди інших християнських віровчень стосовно цього поняття. З повагою, Геннадій Самолюк 20:51, 26 січня 2007 (UTC)

Думаю, що не особисте, тим більш, що джерела вказані. Але якщо Вам відомі інші "християнські віровчення", то Ви можете дописати. Стиль дійсно далекий від енциклопедичного. --A1 23:43, 26 січня 2007 (UTC)

Ну, інтересно получається це "не особисте", коли, наприкл, в даній статті йде твердження на кшталт: "Дух Святий має імена, як кожна особа...Наведені приклади підтверджують особу Святого Духа, який є істинним Богом" ... і серед наведених імен, скоріше "імен", йде перечислення якостей або приналежностей святого духу, і аж ні в якому випадку не 'імен духу'....(це лише одна з несумісностей у статті). На скільки це треба мати вміння не бачити, що писати/твердити...., що дивуюся просто (на рахунок подібних тверджень у написанні статей по особистому переконанню). Статтю треба переробити, однозначно..., як і пропонує Геннадій Самолюк. З повагою, Neo Allex 11:49, 22 листопада 2008 (UTC)

Згоден стосовно "імен". Як з'ясувалося, це інтерпретація Софії Клімовської [1], проте я маю серйозні сумніви стосовно того, що вона відповідає православній чи католицькій доктрині. Так що біблійні епітети слід перелічити, а про "імена" ліпше й не згадувати (не того рангу автор). Взагалі пропоную змінити структуру статті - спочатку дати розділ "Святий Дух у Біблії" де дуже стисло перелічити згадування у Біблії, які тут вже згадані у розділах про "особу" і "імена", потім дати точку зору богословів починаючи від Нікейського символу (про ісходження із згадуванням суперечки навколо філіокве, дари), потім альтернативні (дані в англ. Вікіпедії, здається точка зору Свідків Єгови тут вже дана) ну і пару слів про те, що митці зображають Святого Духа голубом. --А1 21:39, 17 серпня 2009 (UTC)

А що кажуть єгиптяни з могили?

Можливо, автори Святого письма не оригінальні, а єгиптяни за 1000 років до них вшановували когось, схожого на Святого Духа. Як щодо Бенну? А тепер порівняйте фразу: «Дух Божий ширяв над поверхнею води».(Бут. 1:2) і Геліопольську космогонічну доктрину --Helgi 15:17, 3 грудня 2009 (UTC)

Однобокий Символ віри

У розділі Вчення церкви наводиться цитата з Нікейського Символу віри (насправді Нікейсько-Константинопольського). І наводиться саме те місце, де православні й католики мають розбіжність. За католицькою вірою він звучить "...що від Отця і Сина ісходить..." Наполягаю, що необхідно відзначити цей момент. --Тильберт (обговорення) 04:10, 22 травня 2013 (UTC)

Трійця - Небіблійне вчення

Трійця Визначення. Центральний догмат релігій загальновизнаного християнства. Згідно із символом віри святого Афанасія, існують три божественні Особи (Отець, Син і Святий Дух); сказано, що кожна з них вічна, кожна всемогутня, не більша й не менша від іншої, кожна є Богом, однак разом вони є лише одним Богом. Інші формулювання догмата підкреслюють, що ці три «Особи» — то не окремі та відмінні особи, а три форми, в яких існує божественна сутність. Тому деякі прихильники Трійці наголошують на тому, що Ісус Христос — це Бог або що Ісус та Святий Дух — це Єгова. Небіблійне вчення. Звідки походить догмат про Трійцю? У «Новій британській енциклопедії» сказано: «Ні слова Трійця, ні чітко висловленого догмата не знаходимо в Новому Завіті; ані Ісус та його послідовники не мали наміру заперечувати Шему у Старому Завіті: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один!» (Повт. 6:4)... Догмат поступово розвивався протягом кількох століть і в супроводі багатьох суперечок... Під кінець IV століття... догмат про Трійцю в цілому набув тієї форми, в якій дійшов до нашого часу» («The New Encyclopædia Britannica», 1976, Мікропедія, т. X, с. 126). «Нова католицька енциклопедія» повідомляє: «До кінця IV сторіччя формулювання: «Один Бог у трьох Особах» — не було ґрунтовно вкорінене й лише частково засвоїлося в житті християнина та його віросповіданні. Але са́ме це формулювання передусім претендує на назву — догмат про Трійцю. В Апостольських Отців не було нічого, що навіть здалека натякало б на такий спосіб мислення чи підхід до справи» («New Catholic Encyclopedia», 1967, т. XIV, с. 299). В «Американській енциклопедії» читаємо: «Християнство походить з юдаїзму, а юдаїзм був строго унітарний [тобто визнавалося, що Бог є одною особою]. Шлях від Єрусалима до Нікеї не був простим. Догмат четвертого століття про Трійцю не був відображенням ранньохристиянського вчення про природу Бога, а, навпаки, був відходом від цього вчення» («The Encyclopedia Americana», 1956, т. XXVII, с. 294L). Згідно з «Новим універсальним словником», «платонівська трійця, яка сама по собі становить всього лиш переробку попередніх трійць, яким поклонялись давніші народи, видається раціональною філософською трійцею ознак, які дали початок трьом іпостасям або божественним особам у вченні християнських церков... Концепцію божественної трійці, якої навчав цей грецький філософ [Платон, четверте століття до н. е.]... можна знайти в усіх стародавніх [язичницьких] релігіях» («Nouveau Dictionnaire Universel» за редакцією М. Лашатра, Париж, 1865—1870, т. 2, с. 1467). Єзуїт Джон Л. Мак-Кензі у своєму «Біблійному словнику» говорить: «Ідея про три особи, які мають одну природу, описується поняттями «особа» і «природа», які є гр[ецькими] філософськими термінами; по суті, цих термінів у Біблії немає. Визначення трійці постали в результаті довгих суперечок, під час яких ці та інші терміни, наприклад «сутність» та «єство», декотрі теологи помилково застосовували до Бога» («Dictionary of the Bible», Нью-Йорк, 1965, с. 899). Хоча ні слова «Трійця», ні формулювання тринітарного догмата в Біблії немає,— що визнають і самі прихильники Трійці,— чи можна в ній знайти концепції, на яких базується той догмат? Чи Біблія вчить, що «Святий Дух» є особою? Може скластися враження, що певні вірші, в яких згадується святий дух («Святий Дух», Ог.), вказують на особу. Наприклад, святий дух названо помічником (грецьке пара́клетос; ‘Утішитель’, Ог., Хом., Кул., Дерк.; «Захисник», прим. в БК), який вчить, засвідчує, каже і чує (Ів. 14:16, прим. в Кр.; 14:17, 26; 15:26; 16:13, НС). Але в інших віршах говориться, що люди наповнювались святим духом, декотрих було охрещено святим духом або помазано ним (Луки 1:41; Матв. 3:11; Дії 10:38). Ці останні згадки про святий дух явно не підходять до особи. Щоб зрозуміти, чого вчить ціла Біблія, необхідно розглянути всі ці вірші. Який логічний висновок можна зробити? Такий, що у віршах, наведених спочатку, вжито образну мову — уособлено Божий святий дух, його діючу силу, подібно як Біблія уособлює також мудрість, гріх, смерть, воду і кров. (Див. також сторінку 104 в розділі «Дух»). Святе Письмо виявляє нам особисте ім’я Отця — Єгова. У ньому також говориться, що Син — це Ісус Христос. Але ніде в Біблії святий дух не названо особистим ім’ям. У Дії 7:55, 56 розповідається, що Степан мав видіння неба, в якому він бачив «Ісуса, що по Божій правиці стояв». Але Степан не згадував про те, що бачив святий дух. (Див. також Об’явлення 7:10; 22:1, 3). У «Новій католицькій енциклопедії» визнано: «Більшість віршів Н[ового] З[авіту] виявляють, що Божий дух є щось, а не хтось; це особливо видно з паралелей, які проводяться між духом і силою Бога» (1967, т. XIII, с. 575). У тій же енциклопедії написано: «Апологети [грецькі християнські письменники другого століття] говорили про Дух надто невпевнено, а забігаючи наперед, можна навіть сказати, надто «безособово» (т. XIV, с. 296). Чи Біблія погоджується з тими, хто вчить, що Отець і Син не є окремими та відмінними особами? Матв. 26:39: «Трохи далі пройшовши, упав Він [Ісус Христос] долілиць, та молився й благав: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте,— не як Я хочу, а як Ти». (Якщо б Отець і Син не були відмінними особами, то така молитва не мала б змісту. Ісус молився б до себе самого, і його воля мусила б бути волею Отця). Ів. 8:17, 18: «[Ісус відповів єврейським фарисеям:] У вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве. Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене». (Отже, Ісус явно говорив про себе як про особу, окрему і відмінну від Отця). Дивіться також сторінки 136, 137 в розділі «Єгова». Чи Біблія вчить, що всі ті, кого вважають частиною Трійці, вічні і ніхто з них не мав початку? Кол. 1:15, 16 (УКУ): «Він [Ісус Христос] — образ невидимого Бога, первородний усього сотворіння, бо в ньому все було сотворене, що на небі й що на землі». В якому розумінні Ісус Христос «первородний усього сотворіння»? 1) Прихильники Трійці кажуть, що тут «первородний» означає перший за становищем, найвеличніший, найвидатніший; отже, це означало б, що Христос не частина сотворіння, а є найвидатнішим порівняно з тими, хто був створений. Якщо це так і якщо догмат про Трійцю — правда, то чому також Отця і святий дух не названо первородними усього сотворіння? Натомість Біблія застосовує цей вислів тільки до Сина. Згідно зі звичним значенням слова «первородний» («перворідень», Кул.), воно показує, що Ісус є найстаршим у родині синів Єгови. 2) До Колосян 1:15 первородні (з) чогось або когось згадуються в Біблії часто, і в кожному випадку, коли вираз стосується живих істот, він має одне і те саме значення — первородний є частиною групи. «Ізраїлів первороджений» — це один із синів Ізраїля; «перворідний фараона» — це хтось один із фараонової сім’ї; «перворідним худоби» відповідно є тварини. Що ж тоді спонукує декого приписувати цьому слову інакше значення в Колосян 1:15? Слововживання у Біблії чи, може, вчення, якого вони вже дотримуються і для якого шукають доказів? 3) Чи в Колосян 1:16, 17 виключається можливість того, що Ісус був створений, коли говориться, що «в ньому все було сотворене... все було ним і для нього сотворене» (УКУ)? Словом «все» тут перекладено грецьке па́нта, форма слова пас. В Луки 13:2 в СМ і Турк. воно перекладене як «інші». (Див. також Луки 21:29 в Хом., СМ, Гер. та Филип’ян 2:21 в СМ). У гармонії з усім іншим, що Біблія говорить про Сина, в НС у Колосян 1:16, 17 слово па́нта перекладено у тому ж значенні: «В ньому все [«все інше», НС] було сотворене... все [«все інше», НС] було ним і для нього сотворене». Це показує, що він є створеною істотою, частиною Божого сотворіння. Об’яв. 1:1; 3:14: «Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог... «І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: «Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок [грецьке архе́] Божого творива». (Подібно сказано в Хом., Кул., Дерк. та НС, а також в інших перекладах). Чи це правильний переклад? На думку декого, тут мається на увазі, що Син був тим, хто почав Боже твориво, що він був його першоджерелом. Але в «Давньогрецько-російському словнику», як перше значення слова архе́, наводиться «початок» (Й. Х. Дворецький, Москва, 1958, т. I, с. 243). Отже, логічно, що той, кого цитується в Об’явлення 3:14, є творивом, першим з Божих творив, що він мав початок. Порівняйте Приповістей 8:22, де — як погоджується багато коментаторів Біблії — говориться про Сина як про уособлену мудрість. Згідно з Хом., того, хто там говорить, було ‘створено’. В Михея 5:2 (Кул.) [5:1 в Ог.] про Месію пророчо сказано: «Його народини — від початків, від днів вічності». Чи це робить його рівним Богові? Вартим уваги є те, що Ог. перекладає відповідний єврейський вираз не як «від днів вічності», а як «від днів віковічних»; Хом.— «з днів споконвічних»; НС — «від днів часу невизначеного». У світлі вірша з Об’явлення 3:14, обговореного вище, Михея 5:1 не доводить того, що Ісус не мав початку. Чи Біблія вчить, що ніхто з тих, кого вважають частиною Трійці, не є більшим чи меншим від інших, що всі рівні і всі всемогутні? Марка 13:32: «Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син,— тільки Отець». (Звичайно, такого б не було, якби Отець, Син і Святий Дух були рівними один одному і становили одне Божество. І коли б, як дехто вважає, Син був обмежений своєю людською природою і тому не міг усього знати, то таки залишається питання: чому не знав Святий Дух?) Матв. 20:20—23: «Мати синів Зеведеєвих... каже Йому [Ісусові]: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — праворуч один, і ліворуч від Тебе один». А Ісус відповів і сказав... «Ви питимете Мою чашу... А сидіти праворуч Мене та ліворуч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано». (Це виглядає дуже дивним, якщо Ісус, як стверджують, є Богом! Чи тут Ісус відповідав всього лиш згідно зі своєю «людською природою»? Коли б, як кажуть прихильники Трійці, Ісус дійсно був «Богочоловіком»,— як Богом, так і чоловіком, а не або одним, або іншим,— то чи таке пояснення було б послідовним? Чи ж Матвія 20:23 не показує натомість, що Син не є рівний Отцю, що Отець зберіг за собою певні переваги?) Матв. 12:31, 32: «Усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого,— не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!» (Якщо б Святий Дух був особою і був Богом, то ці вірші абсолютно суперечили б догматові про Трійцю, бо виходило б, що якимсь чином Святий Дух більший за Сина. Натомість Ісусові слова показують, що Отець, якому належить той «Дух», більший від Ісуса, Людського Сина). Ів. 14:28: «[Ісус сказав:] Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця,— бо більший за Мене Отець». 1 Кор. 11:3: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог». (З цього чітко видно, що Христос не є Богом і що Бог займає вище становище, ніж Христос. Слід зауважити, що ці слова були написані близько 55 року н. е., приблизно через 22 роки після Ісусового повернення до неба. Отже, істина, висловлена тут, стосується взаємин між Богом і Христом у небі). 1 Кор. 15:27, 28: «Під ноги Його [Ісуса] Він [Бог] усе впокорив». Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все». Єврейське слово Шадда́і і грецьке Пантокра́тор перекладаються як «Всемогутній» або «Вседержитель». Обидва слова мовами оригіналу неодноразово вживаються стосовно Єгови, Отця (Вих. 6:3; Об’яв. 19:6). Але ні одне, ні друге жодного разу не вживається стосовно Сина або святого духу. Чи Біблія вчить, що кожен з тих, кого відносять до Трійці, є Богом? Ісус сказав у молитві: «Отче... Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Ів. 17:1—3; курсив наш). (Більшість перекладів, говорячи тут про Отця, застосовують вислів «єдиного Бога правдивого» [або «істинного»]. Отець не може бути «єдиним Богом правдивим», якщо є двоє інших, кожен з яких є Богом в такій же мірі, що й він, чи ж не так? Усі інші, кого названо «богами», мусять бути або фальшивими богами, або тільки відображенням правдивого Бога). 1 Кор. 8:5, 6: «Хоч і існують так звані «боги» чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів, та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь — Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним». (Тут Отця представлено як «одного Бога» християн і як того, що займає становище, відмінне від становища Ісуса Христа). 1 Пет. 1:3: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа». (Неодноразово, навіть після Ісусового вознесіння до неба, Святе Письмо називає Отця «Богом» Ісуса Христа. В Івана 20:17 сам Ісус після свого воскресіння говорив про Отця, називаючи його «Бог Мій». Пізніше, уже будучи в небі, він, згідно з Об’явлення 3:12, знову використав той самий вираз. Але ніде в Біблії не сказано, що Отець називає Сина «Бог Мій»; також ні Отець, ні Син не кажуть про святий дух «Бог Мій»). Вірші, котрими дехто намагається довести, що Христос є Богом, коментуються на сторінках 164—168 в розділі «Ісус Христос». У праці «Теологічні дослідження» єзуїт Карл Ранер визнає: «Слово θεός [Бог] ще ніколи не вживалося стосовно Духа» і «ὁ θεός [буквально: «Бог» з означеним артиклем] в Н[овому] З[авіті] ніде не вживається, коли мова йде про πνεῦμα ἅγιον [святий дух]» («Schriften zur Theologie», Цюрих, 1954, т. I, с. 156, 162).

Поклоніня-молитви до Бога ,Ісуса в Біблії

Чи поклонятись та молитись Богові: Такого питання мабуть не виникає у віруючих людей тут ітак все зрозуміло.Аот чи поклонятися Ісусові;тут не все так просто.Потрібно ретельно дослідити писаня.Наприклад Івана 5:23 "щоб усі шанували і Сина,як шанують Отця.Хто не шанує Сина,не шанує Отця щопослав Його.Івана 12:26"Як хто служить Мені,хай іде той за Мною,і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені,того пошанує Отець".Івана 14:13-14 "Іколи що просити ви будете в Імення Моє,те вчиню,щоб у Сині прославився Отець.Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення,то вчиню".Тобто йдется явно про молитву до Ісуса.Івана 16:23,26 ..."чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення,Він дасть вам"..."Того дня ви проситимете в Ймення Моє"...Знову тут йдется про звернення до Бога в Імя Ісуса та до Ісуса-персонально.Також в откровені Івана Богослова написано про видіня яке він мав.Откр 4:2 "І зараз у дусі я був.І ось престол стояв на небі,а на престолі Сидячий".Далі розповідається що довколо престолу ще 24 престоли і на них 24 старці а на їх головах золоті вінці.А перед престолом сім свічників а вон сім дуів Божих.Анавколо престолу 4 істоти які без пересанку складають хвалу Богові.Івсі старці вклонялись і клали свої вінці і 4 істоти вклонялись разом славлячи Бога Отр4:1-11.І коли зявився Агнець Божий і коли Він взяв книгу усі вклонились так само.А старці мали золоті гусла й золоті чаші,повніладану,а вони молитви святих Откр 5:1-14.Це не єдине ммісце де в откровені складається хвала Богові та Агнцеві: 7:10-12,11:15-17 та.інш