Перейти до вмісту

Обговорення:Селекція

Вміст сторінки не підтримується іншими мовами.
Додати тему
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Найсвіжіший коментар: A1 у темі «Коректність даних» 14 років тому

Селекція (лат. selectio — добір) — добір кращих рослин і тварин для дальшого їх розмноження, що його провадить людина від часів виникнення хліборобства і плекання худоби. В результаті селекційного процесу створено велику кількість сортів сільськогосподарських рослин і порід свійських тварин. Наукові основи селекції вперше заклав Чарльз Дарвін (1859). У зв'язку з розвитком генетики С. вийшла з стану комплексу практичних заходів для виведення і поліпшення сортів рослин, порід свійських тварин і штамів мікроорганізмів і перетворилася на точну науку, базовану на експерименті. На українських землях, як наслідок народився С., були створені такі сорти сільськогосподарських рослин, як озима пшениця Кримка, яра — Полтавка, конюшина Глухівка, яра вика Вишневецька та багато ін. Як науку, селекція почала розвиватися в Україні наприкін. 19 ст., коли виникли перші станції для С. цукрового буряка й ін. сільськогосподарських культур: Уладівська (1880), Немерчанська (1886), Іванівська (1887), Верхняцька (1899), згодом Миронівська (1911). По занепаді під час революції їх діяльність поновлено у 1920-их pp. і організовано нові.

[ред.] Радянський терор

У 1930-их pp. багато українських селекціонерів загинули від терору НКВС (Б. Паншин, В. Колкунов, Б. Лебединський, І. Войткевич, В. Ракочі, С. Низовий-Кисіль, Д. Дузь-Крятченко, брати Олександр і Олекса Філіповські, І. Шапошників, П. Соляков, А. Запорожець й ін.) Новий занепад С. спричинила війна 1941—45; згодом н.-д. установи С. знову відбудовано і значно поширено. Тепер вони укладаються у таку систему: 1) установи всесоюзного значення з центром в Україні — Всесоюзні н.-д. інститути: цукрового буряка (Київ), кукурудзи (Дніпропетровське), лубянских культур (Глухів), садівництва (Київ), селекційногенетичний (Одеса), махорки і цигаркових тютюнів (Київ), олійних культур (Краснодар); 2) Всеукраїнські установи — н.-д. інститути: селекції і генетики ім. В. Юр'ева (Харків), хліборобства (Київ), хліборобства і тваринництва УРСР (Львів), зрошувального хліборобства (Херсон), Миронівський н.-д. інститут селекції і насінництва пшениці; 3) установи обл. значення — держ. обл. с.-г. дослідні і селекційні станції галузевих інститутів.

Українські селекціонери створили низку нових сортів сільськогосподарських культур. Багато цінних сортів озимої й ярої пшениці, а також інших зернових вивів В. Юр'єв, що керував Харківською селекційною станцією (з 1909; 1958 реорганізована на Укр. Інститут Рослинництва). Нові сорти пшениці були виведені ще до революції на селекційно-досл. станціях: Іванівській (Харківська губернія) — Durable 348 (Б. Лебедииський), Миронівській (Київщина) — Українка 0246 (Л. Ковалевський, В. Желткевич, І. Єремеєв) і (по революції) Миронівська 808 та Миронівська Ювілейна 50 (В. Ремесло), Білоцерківській — Лісостепна 74 і 75, Білоцерківська 23 і 198 (А. Горлач), Одеській (з 1928 Всесоюзний Селекційно-генетичний Інститут) — Земка і Кооператорка (А. Сапєгин), Одська 3 і 26, Степова (Ф. Кириченко й ін.; він же і вивів сорти твердої озимої пшениці — Мічурінка і Новомічурінка). Укр. учені мають досягнення у С. кукурудзи шляхом виведення лінійних матеріалів для дальшого їх схрещування з метою винайдення урожайних гібридних комбінацій; селекціонери: Б. Соколов (Дніпіропетровський інститут Кукурудзи), О. Мусійко (Одеський Селекційно-Генетичний Інститут), В. Козубенко :(Буковинська селекційна станція), М. Хаджинов (Краснодарський Н.-Д. Інститут), П. Оселедець (Київ); найбільш поширені гібриди: Дніпровський 90 Т., Буковинський 3 і З ТВ, Одеський 27 М, Краснодарський 436, Київський 8. Нові сорти озимого ячменю вивів П. Гаркавий (Оріон, Одеський 31, Одеський 46). Виведено високоврожайні сорти гороху: Уладовський 208 і 303 (І. Громик і співр.), Уладовський 6 і 8 (М. Шульга), Чернігівський 190 (М. Хандогін, І. Перешкура). Низку сортів соняшника з високим вмістом олії вивів у Всесоюзному Інституті Олійних Культур (Краснодар) укр. селекціонер В. Пустовійт при співробітництві В. Щербини та Г. Романенка. С. цукрового буряка велася в Україні з 1893; видатніші селекціонери до 1940: Л. Семполовський (керівник Уладівської станції), О. Ґельмер і Б. Лебединський (Іванівська станція), В. Михалєвич і Т. Гринько (Верхняцька), Олена Савицька, В. Савицький, О. Архімович та ін. Після 1945 нові сорти цукрового буряка виведено на станціях: Уладівській — 752, поліпшені (М. Котт, М. Булін, А. Поздняк), Верхняцькій — 020, 031, 038 (Т. Гринько, П. Гордієнко, Д. Попадюк); однонасінні сорти виведено у Всесоюзному Н.-Д. Інституті цукрових буряків у Києві, Білоцерківській досл. Селекційній н.-д. станції і Ялтушківському опорному пункті — Білоцерківські (Ольга Коломієць, С. Устименко, П. Прозора) і Ялтушківські (О. Попов, Г. Мокан) однонасінні; з гібридів виведено Білоцерківські полігібриди 1 і 2 (С. Бережко, О. Коломієць) і Ялтушківський гібрид (Г. Мокан, Н. Нефедова, О. Попов). Крім цього, виведено нові сорти багатьох ін. зернових, зернобобових, техн. і кормових культур, картоплі, городини, овочів і винограду.

На еміграції працюють, серед ін., українські селекціонери: у США — К. й О. Архімовичі, І. Безпалов (вивів сорт озимого ячменю), Г. Гагарин, І. Громик, Вячеслав і Олена Савицькі й ін.; у Канаді — С. Симко та ін.; в Аргентині — Р. Шехаїв (С. картоплі); в Австрії — І. Болсунов (С. тютюну).

Коректність даних

[ред. код]

Об'єктивність даних викликає великий сумнів. Коли стаття по селекції пишеться з енциклопедії по українознавству (до чого тут українознавство?), виданої в США (там краще знають нашу історію?), то наврядчи можна вважати що стаття має велику цінність. Я - не спеціаліст з селекції, але рівень викладення в цій статті дуже низький. Я пропоную додати "маркер", щось типу "ця стаття має бути перевірена на коректність". В ній говориться, що майже всі значні досягнення зроблені українськими вченими! Енциклопедія - це не спосіб пропаганди. Так, українські вчені плідно працювали, але не тільки ж вони. Дивно (але можливо так воно і є), що Кириченко вивів "Мічуринку" та "Новомічуринку". Тут два варіанти - або основна робота/ідеї були взяті в мічурина (чому в статті по селекції не має про ньго жодного слова?), або ж це все-таки створено Мічуриним (тоді до чого тут Кириченко?)

Я перепрошую, в мене нема часу на пошук та редагування даних, я лише хотів би привернути увагу редакторів до необ'єктивності та "однобічності" представлення даних в статті.

Зі свого "музичного" досвіду скажу, що в {{ЕУ}} дійсно трапляється низькоякісна інформація, коли йдеться про речі вузькофахові. Їх дійсно слід виправляти спираючись на фахові джерела, але, боюсь, у вузькофахових статтях це може зробити лише фахівець. --А1 19:13, 21 червня 2010 (UTC)Відповісти