Обговорення користувача:Когутяк Зенко/Усе вже затихло і вгамувалося... (15.12.2009—15.12.2009)
Найсвіжіший коментар: Когутяк Зенко у темі «Усе вже затихло і вгамувалося...» 14 років тому
- Повний архів: Обговорення_користувача:Когутяк_Зенко/АвтоАрхів
- Обговорення: Обговорення_користувача:Когутяк_Зенко
Усе вже затихло і вгамувалося...
[ред. код]А Ви, шановний, спробуйте після служби Божої підійти до священника і смиренним голосом запитати: «Прошу отця, а чи можна толерувати содомський гріх?» Я — спитав. Що відповів мені священник напишу після Вашого коменту... --Helgi 12:00, 15 грудня 2009 (UTC)
Нє, Helgi, давайте всіх повішаємо та кинемо до в'язниці (Уальд, Параджанов).. Ну он Тюринга лікували і що?.. Яке відношення має релігія до біологічної/психічної особливості людини? --Толя 12:06, 15 грудня 2009 (UTC)
- Е-е-е, ну, взагалі-то я писав не Вам, шановний Толя. Проте, відповім: 1) Усіх вішати безумовно не треба 2) кидати до в'язниць — неефективно і безглуздо 3) я не лікар Тюринга 4) пряме (я так думаю) --Helgi 12:12, 15 грудня 2009 (UTC)
- Я, взагалі то, шановний мною Helgi, Вас в тому дописі не мав на увазі (тут як з Алексом, він стояв доволі близько біля тих хто помиї виливав, та й прийняв обратку близько до серця).
- Щодо церкви, то туди майже не хожу, бо їзджу до Гошівського монастиря (від Вас не далеко), оскільки теперішні священники, майже перевелися - в понятті служителів божих,, зажиріли - зку..ся й т.д - подивіться на їх 3-поверхові хороми, або бачилисте б Ви як вони за багату паству гризуться й інтриги плетуть, а ще б ви послухали їх справжніх розмов - бруду не менше лиється а ніж в тутешньому просторі. Тому їм я не довірятиму(навіть поминки, бо спочатку за гроші питают..), на відміну від тих хто себе всеціло посвятив богу - монахам (особливо старцям, що ще по лісам колись ховалися, й берегли то таки справжню релігію).
- Helgi, вважаю Вас розумною Людиною, тому не зважаю на емоції, та віддаю перевагу спілкуванню та толеруванню ЛЮДИНИ, а вже якого кольору вна - то є її проблєма чи світогляд, вона ж (людина) не навязує мені свій світогляд так само як я їй свої погляди.
- Думаю Ви пристанете на думку, що ця вся полеміка «виїдженого яйця не вартує», а вспливає час від часу для провокування чи внаслідок особистих конфліктів по-між користувачами. Якщо ми не зважатимемо на то-ті провокації, все минеться. А деякі особисті коментарі я надав Алексу(глипніт) , й радий що він таки теж дещо усвідомив та більше не піддавався на провокації.
- А щодо цього руху, ну не зважайте, кучкуються хлопці собі, маючи спільний інтерес, крім того пишут цікаві статті на ружні теми, не навязуют ні в статтях ні особисто свої погляди, не агресивні - то хай собі працюют, а час розставить все на свої місця, не заміняймо собою боже провидіння.
- А на послідок, мене зацікавила Ваша 4-а відповідь, я навіть погоджуюся з нею, але не беру на віру суцільно всі постулати гебрейського віровчення (бо частина деяких теперішніх проблем ним й спровоковані, навіть саме ся), хоча й воно заполонило всі філософські та теологічні дослідження в цьому (релігія й вірування) плані. Але давайте про такі серйозні речі поговоримо в спокійнішій обстановці, не під-час якихось локальних-чужих конфліктів. Зичу успіхів. --Когутяк Зенко 12:50, 15 грудня 2009 (UTC) Слава Україні!!!
- 1) Мені нема діла до гріхів священника: він відповідає перед Богом за свої гріхи, я — за свої 2) Священник відповів: «Ні, бо це мовчазна підтримка самогубства. Гомосексуаліст — це той самий самогубця, який вилучає свій генофонд з загальнолюдського ПРОТИ волі Бога, так само, як і самогубця забирає собі життя ПРОТИ волі Божої, не вірячи у Христове спасіння» 3) Уявіть собі, що маємо завдання прослідкувати еволюцію певної популяції ... ну-у-у мушок-дрозофіл, до прикладу. Усе йде добре, мушки розмножуються, гени комбінуються, а ми ретельно заносимо отримані результати до блокноту. Мета — отримати новий підвид, детально його описати, дослідити і т.п. І ось ми помічаємо, що з якогось часу кількість мушок, які не розмножуються, через нестандартну сексуальну орієнтацію стала збільшуватись. Втручатись в тераріум (інкубатор) ми права не маємо. Біорізноманіття популяції різко падає, еволюція загинається. Переспектива отримання нового підвиду накривається великим мідним тазом. Що би Ви запропонували? Дотримати чистоту експерименту і не втручатись, чи втрутитись і продовжити експеримент? --Helgi 13:21, 15 грудня 2009 (UTC)
- 1)По свящникам, я вказував той момент, що не вдаватимуся й сліпо не віритиму словам, а більше вчинкам, тому й нинішній плеяді священників, майже, всім не довіряю. 2) Ви знаєте, справжній священник ще років 100 чи навіть 50 тому так би не відповіцв (то вже така теперішня доктрина, бо вони таким чином зараз боряться, саме, з своїми руками створеними пороками, а мо́ відводят суспільні погляди від інших проблем...) - тому що майже 2 тисячоліття саме справжні священники були самогубцями - віддаючи себе й своє життя на послуг богу. А в поняттях генофонду через призму християнської релігії є величезний «камінь на шиї» закладений в самих зачатках цього віровчення (частково гебрейського) та самих проповідників (мож тому й такі тепер утворилися та творитимуться ще гірші ситуації в затятих сповідників цих вчень). 3) Якщо ж брати до приміру той експеримент, та на основі перших й головних Божих настанов (різних релігій), то жоден з нас не повинен вмішуватися в життя особи чи особин - «На все Божа воля». Хоча серцем відчуваю, що коли би це стосувалося мене особисто чи моїх 2-3 послідуючих поколінь - то вибрав би варіянт втручання в експеримент. Але якщо ж з розумом підійти до сього випадку, то усвідомлюю, що ми мала пісчинка в Космосі (чи в Бога, чи в цьому Бутті) й по великому рахунку нічого суттєвого не в силі зробити, тому якщо уготована нам доля динозаврів, то нічого не зміниться, кілько розтягнемо в часі то-ту агонію. Тому таки дуже доречні Ваші слова - «чому б нам, просто не радіти життю, га?» (кождий радіє та втішається по своєму, хто фантиками, хто їдов, а хтось коханками - ружних кольорів
, у кожного своя доля). --Когутяк Зенко 15:21, 15 грудня 2009 (UTC) (переведу сю розмову в практичну й трішки веселішу площину - був якось серед нашої громади, дрібних бізнесовців єдин хлопака, любив він по саунам тягатися, й завше в компанії та ще й деколи з дівками зальотними. Аж ось якось на єдному ТВ на «свєто єдного однополого руху» один молодик дав просторе інтерв'ю та зголосився в своїх прихильностях, на біду того нашого хлопака, то був його бізнес-компаньйон, з котрим той завше по тотих саунах вікєнди проводили. Скажу так, наш Андрій тепер вже третий рік в сауну не ходит, мо́ взагалі не миєсі, бо в очєх знайомих завше стрічає іскрину насмішки. За те він теперка став справжнім сімянином й по бабам - ні ногов, а завжди сі жаліє, ех якби то він знав раніше про нахил свого колишнього «компаньйона по-бабам», зажигав би й далі???? а ми з Вами тутка разом про генофонд гадаємо-міркуємо....)
- Маю ще трохи часу балакати... 1) «майже 2 тисячоліття саме справжні священники були самогубцями - віддаючи себе й своє життя на послуг богу» — обґрунтуйте твердження. Як це справжній християнський священник свідомо самостійно позбавляв себе життя, і його смерть була спричинена своєю безпосередньою, наміреною і бажаною дією? Щось Ви, шановний, плутаєте християнське вчення з елементами юдаїзму (християнські мученики на арені цирку помирали в зубах звірів на славу Христа і за віру Христову, а от захисники Мосади — справді вбили своїх жінок, дітей і себе самих, щоб не бути оскверненими римлянами) 2) «Хоча серцем відчуваю, що коли би це стосувалося мене особисто чи моїх 2-3 послідуючих поколінь - то вибрав би варіянт втручання в експеримент» — ось бачите, для себе зла ніхто не бажає і активно цьому протидіє, то чому коли зло чинить інший, стояти осторонь? 3) Уявіть (знову) модельовану ситуацію: у певного чоловіка має народитись один-єдиний син і він має вибір долі — або його син буде священником і буде вбитий за Христову віру і не залишить на Землі потомства, або син стане содомітом і теж буде вбитий за гріх і теж не залишить по собі потомства. Що вибираємо? Трагедія і там і там. Батьківське серце буде розірване горем в обох випадках. Тільки в першому в цьому розірваному серці будуть жевріти віра і надія на зустріч з сином у Царстві Божому, а у другому випадку — буде панувати безмежний сум і гіркота --Helgi 15:51, 15 грудня 2009 (UTC)
- «буде панувати безмежний сум і гіркота» та слід продовжити «і жеврітиме віра і надія на зустріч з сином у Царстві Божому» тут не слід нічого вибирати - така вона доля-фатум - це згідно християнських теологічних доктрин, де особистість вища за сусплільне, й підчиняється аморфному, але всеосяжному духу (не то йому-індивіду притаманному чи ним-індивідумом увіруваним). В інших вченнях є схоже, а є й відмінності тому за 2) пунктом як суспільство, так й індивід (старший в родині) мав й має всі права вказати молодому необузданому творінню як вчиняти, й воно-створіння підчинятиметься тому (майже в 99% випадків) та вважатиме це за постулат та суспільну норму. А от саме християнське вчення возвеличивши культ особи й її духовного стержня - вищого за суспільні норми (бо тогди в римські часи тілько так мож було переломити свідомість людини - нехтуванням себе заради себе, а не родини чи суспільства) сотворило такі свідомісні катавасії в умах християн, яким не має природнього наслідувача, кілько духовний, тому й дехто вчиняє грішні діяння, як кажуть - «йдучи на зговір з своєю совістю» - й ніколи не боятимуться громадського-суспільного чи сімейного осуду - бо вони Індивіди-Особи, яким так велить їх ДУХОВНА сутність. Ось саме тут «камінь зарито», й нам (послідовникам християнського теологічно-філософського вчення з прсмаком гебрейських традицій) нести сей хрест далі. Підозрюю, що як за Вашим попереднім коментарем - «дотримуємося чистоти експерименту», або .... таки найдуться індивіди що зламают сей код (підозрюю, що не я з Вами). А такі «ружні» (так моя бабця колись казали на такі вихлести людського типу чи характеру) особливі моменти, як содомія (в різних іпостасях), перелюбство, самовбивство, дітовбивство, злодійство та інші прояви людського чиннику видко є тим наслідком возвеличування особистості (зі всіма її особливостями) над суспільними нормами й правилами, притаманними людській спільності ще кілька тисячоліть тому й так швидко забуті уже на підсвідомому рівні за якихось 500 років (десь читав в Сковороди - про виродження людини на ласку її хотінь та бажань). Як тут не пригадати «комуняцьке» - людина сама собі бог, вони ж бо не на пустому місці се видумали, суспільство повинно було бути готове спожити таку приманочку, а хто їх до цього готував....Дажбоги, чи Друїди, як гадаєте???--Когутяк Зенко 16:40, 15 грудня 2009 (UTC) (ох щось далеко вже зайшло, ні такой «чому б нам, просто не радіти життю, га?», а інші хай радіют зі свого життя, бо воно як і в них так і в нас складна штука й неосяжна ні нам ні їм та сутніть). Шануймося, вікі-дружище Helgi!!!
- Маю ще трохи часу балакати... 1) «майже 2 тисячоліття саме справжні священники були самогубцями - віддаючи себе й своє життя на послуг богу» — обґрунтуйте твердження. Як це справжній християнський священник свідомо самостійно позбавляв себе життя, і його смерть була спричинена своєю безпосередньою, наміреною і бажаною дією? Щось Ви, шановний, плутаєте християнське вчення з елементами юдаїзму (християнські мученики на арені цирку помирали в зубах звірів на славу Христа і за віру Христову, а от захисники Мосади — справді вбили своїх жінок, дітей і себе самих, щоб не бути оскверненими римлянами) 2) «Хоча серцем відчуваю, що коли би це стосувалося мене особисто чи моїх 2-3 послідуючих поколінь - то вибрав би варіянт втручання в експеримент» — ось бачите, для себе зла ніхто не бажає і активно цьому протидіє, то чому коли зло чинить інший, стояти осторонь? 3) Уявіть (знову) модельовану ситуацію: у певного чоловіка має народитись один-єдиний син і він має вибір долі — або його син буде священником і буде вбитий за Христову віру і не залишить на Землі потомства, або син стане содомітом і теж буде вбитий за гріх і теж не залишить по собі потомства. Що вибираємо? Трагедія і там і там. Батьківське серце буде розірване горем в обох випадках. Тільки в першому в цьому розірваному серці будуть жевріти віра і надія на зустріч з сином у Царстві Божому, а у другому випадку — буде панувати безмежний сум і гіркота --Helgi 15:51, 15 грудня 2009 (UTC)
- 1)По свящникам, я вказував той момент, що не вдаватимуся й сліпо не віритиму словам, а більше вчинкам, тому й нинішній плеяді священників, майже, всім не довіряю. 2) Ви знаєте, справжній священник ще років 100 чи навіть 50 тому так би не відповіцв (то вже така теперішня доктрина, бо вони таким чином зараз боряться, саме, з своїми руками створеними пороками, а мо́ відводят суспільні погляди від інших проблем...) - тому що майже 2 тисячоліття саме справжні священники були самогубцями - віддаючи себе й своє життя на послуг богу. А в поняттях генофонду через призму християнської релігії є величезний «камінь на шиї» закладений в самих зачатках цього віровчення (частково гебрейського) та самих проповідників (мож тому й такі тепер утворилися та творитимуться ще гірші ситуації в затятих сповідників цих вчень). 3) Якщо ж брати до приміру той експеримент, та на основі перших й головних Божих настанов (різних релігій), то жоден з нас не повинен вмішуватися в життя особи чи особин - «На все Божа воля». Хоча серцем відчуваю, що коли би це стосувалося мене особисто чи моїх 2-3 послідуючих поколінь - то вибрав би варіянт втручання в експеримент. Але якщо ж з розумом підійти до сього випадку, то усвідомлюю, що ми мала пісчинка в Космосі (чи в Бога, чи в цьому Бутті) й по великому рахунку нічого суттєвого не в силі зробити, тому якщо уготована нам доля динозаврів, то нічого не зміниться, кілько розтягнемо в часі то-ту агонію. Тому таки дуже доречні Ваші слова - «чому б нам, просто не радіти життю, га?» (кождий радіє та втішається по своєму, хто фантиками, хто їдов, а хтось коханками - ружних кольорів
- 1) Мені нема діла до гріхів священника: він відповідає перед Богом за свої гріхи, я — за свої 2) Священник відповів: «Ні, бо це мовчазна підтримка самогубства. Гомосексуаліст — це той самий самогубця, який вилучає свій генофонд з загальнолюдського ПРОТИ волі Бога, так само, як і самогубця забирає собі життя ПРОТИ волі Божої, не вірячи у Христове спасіння» 3) Уявіть собі, що маємо завдання прослідкувати еволюцію певної популяції ... ну-у-у мушок-дрозофіл, до прикладу. Усе йде добре, мушки розмножуються, гени комбінуються, а ми ретельно заносимо отримані результати до блокноту. Мета — отримати новий підвид, детально його описати, дослідити і т.п. І ось ми помічаємо, що з якогось часу кількість мушок, які не розмножуються, через нестандартну сексуальну орієнтацію стала збільшуватись. Втручатись в тераріум (інкубатор) ми права не маємо. Біорізноманіття популяції різко падає, еволюція загинається. Переспектива отримання нового підвиду накривається великим мідним тазом. Що би Ви запропонували? Дотримати чистоту експерименту і не втручатись, чи втрутитись і продовжити експеримент? --Helgi 13:21, 15 грудня 2009 (UTC)
