Обговорення користувача:Amakuha/Венгренівська Марія Анатоліївна (06.01.2010—28.02.2010)

Повний архів: Обговорення_користувача:Amakuha/АвтоАрхів

Обговорення: Обговорення_користувача:Amakuha

Венгренівська Марія Анатоліївна

Вітаю! Дякую за статтю про цю перекладачку. Зауважу, що статтю про серію «Зарубіжна новела» я ще не закінчив, тому Ваш перелік її участі в цій серії трохи неповний: вона брала участь у випусках 28 (Марсель Еме), 30 (Томас Гарді), 32 (Джойс Керол Оутс) та 40 (Анрі Труайя).— See-Saw Itch 23:44, 6 січня 2010 (UTC)

• Прошу! Дякую і Вам за чудову статтю! Коли вона буде готова, я скоригую матеріал своєї відповідно. Але почувайтеся вільним в будь-який час доповнювати її як заманеться ;) --Α.Μακυχα Θ 05:05, 7 січня 2010 (UTC)

Перепрошую, що не повідомив раніше: назагал стаття вже готова. Тобто я ще ілюструватиму її, виправлятиму деяку дрібничку, вікіфікуватиму дещо з другорядних персоналій тощо, але перекладачі вже там є всі. Тільки прошу не називати статтю чудовою: звичайнісінька бібліографічна стаття, що не потребує ані особливого хисту, ані виняткових знань, а лише уважності та, даруйте, міцних сідниць. Про Венгренівську знайшов наступну бібліографію (дійсно, вона часто працювала у співавторстві, але жодної публікації з її мамою я не розшукав).

• Педро Касальс. Кокаїновий магнат. Роман. З іспанської переклали Марія Венгренівська та Женв’єва Конєва // Всесвіт, 1991, № 7.
• Жорж Блон. Ангел Мертвої річки. Роман. З французької переклали Валентина Бурбеля, Марія Венгренівська // Всесвіт, 1992, № 11.
• П’єр Буль. Не так сталося, як гадалося. Оповідання. З французької переклала Марія Венгренівська // Всесвіт, 1994, № 3.
• Марсель Еме. Поживний живопис. Повість. З французької переклала Марія Венгренівська // Всесвіт, 1988, № 12.
• Франсуаза Малле-Жоріс. Діснейленд.— Нантакет. Повісті. З французької переклали Марія Венгренівська, Роман Осадчук // Всесвіт, 1990, № 1.
• Моріс Реймс. Срібний кінь. Оповідання. З французької переклала Марія Венгренівська // Всесвіт, 1989, № 3.
• Анрі Труайя. Дивовижна пригода містера Бредборо. З французької переклала Марія Венгренівська // Всесвіт, 1993, № 2.
• Казки народів Африки. Упорядкування і вступна стаття М. Венгренівської. Київ: Веселка, 1993, 160 с.
• Койот та дух зими. Казки народів Півночі та червоношкірих індіянців. Упорядкували М. Венгренівська, Т. Оратовський. Київ: Генеза, 1999.
• М. А. Венгренівська, А. Д. Гнатюк. Основи порівняльної граматики французької та української мов. Київ: Київський університет, 2001, 104 с.
• М. А. Венгренівська, А. Д. Гнатюк. Творча майстерня перекладача (збірка теоретичних розвідок). Київ: Київський університет, 2001, 92 с.
• Анна Ґавальда. Я його кохала. Переклад з французької М. А. Венгренівської. Київ: Неопалима купина, 2006, 232 с.
• Анри Труайя. Сын Неба. Перевод с французского [на русский!] М. А. Венгренивской. Киев: Лабиринт, 1996, 400 с.
• Г. Ф. Венгреновська, М. А. Венгреновська. Французько-український фразеологічний словник. Київ: Радянська школа, 1987, 240 с.

Енциклопедія сучасної України пише про Венгренівську наступне.

	Венгрено́вська Марія Анатоліївна 19.08.1950, Київ — перекладачка, літературознавець. Канд. філол. н. 1982. Зак. Київ ун-т 1972, де відтоді й викладає (Ін-т філології). Від 1983 — доц. кафедри теорії та практики перекладу романських мов. Перекладає з франц. (новели А. Франса, М. Еме, А. Труайя, М. Рейнс, Ф. Р. Малле-Жоріс, Ф. Саґан), англ. ((Т. Гарді, Дж. К. Оутс), новогрец. (Я. Ріцос), іспан (П. Касальс) мов; франц мовою — окремі твори Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Сосюри, М. Бажана, Л. Костенко, В. Стуса, В. Симоненка, В. Яворівського, укр. нар. пісні, дит. казки. Авторка низки статей з теорії та практики перекладу. Упорядкувала «Словник фразеології: укр.-франц. та франц.-укр.» (К., 2000, співавт.).
— О. Г. Астаф’єв, Енциклопедія сучасної України. Київ: Національна академія наук України, 2005, т. 4, с. 236–237.

Уклінно прошу користуватися.— See-Saw Itch 23:57, 28 лютого 2010 (UTC)