Обговорення користувача:OlegB/Війна адміністраторів (29.09.2011—30.09.2011)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повний архів: Обговорення_користувача:OlegB/АвтоАрхів
Обговорення: Обговорення_користувача:OlegB

Війна адміністраторів

[ред. код]

Ще раз вітаю. Я не розумію навіщо ви робите відкоти, які ведуть до війни адміністраторів і не відповідаєте на звернення. Я вже було подумав, що то не ви повернулись, а хтось підібрав пароль до вашого аккаунту і робить якісь незрозумілі речі. Але глянув по внеску - схоже, що все гаразд. Те, що сторінки обговорення вилучення статей - не голосування, прямо сказано на сторінці ВП:ВИЛ: Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, з вилучення проводяться не голосування, а обговорення. Про це також сказано у ВП:ЧНЄВ

Вікіпедія — не експеримент із демократії чи іншої форми політичної організації суспільства. Основним способом досягнення консенсусу є дискусія, а не голосування (див. Голосування не замінює обговорення). У складних випадках для допомоги в досягненні консенсусу можуть проводитися вибіркові опитування. Такі опитування слід проводити з обережністю і не визнавати їх результати вирішальними. Щоб поекспериментувати з демократією, відвідайте проект «ВікіДемократія» (англійською мовою).

Зрештою щодо цього було рішення АК. Крім того, в підсумку сказано, що відбулось не вилучення, а об'єднання двох шаблонів. У об'єднаному шаблоні враховано всі можливості обох шаблон, включаючи можливість внесення жовтої кульки до налаштувань власного інтерфейсу. Я не розумію, навіщо робити цей ґвалт на рівному місці у ситуації, коли було зроблено досить багато кроків до порозуміння і об'єднання (із шаблону прибрана фраза, яка викликала конфлікт та з'явилась можливість налаштувань інтерфейсу, в т.ч. жовтої кульки). --yakudza 22:01, 29 вересня 2011 (UTC)Відповісти

Уподібнюсь Зенку та розкажу Вам історію зі свого життя. Було це в радянські часи. Прийшла в школу, де я працював, інспекторша зі страхування і ледь не в ультимативній формі стала вимагати, щоб я застрахувався. Моя відмова призвела до того, що мене ледь не американським шпигуном назвали. Через кілька років в іншій школі, в іншому районі прийшла інша інспекторша зі страхування. І почала вона не зі страхування, а з того, що читала мої вірші в місцевій газеті, що вони їй сподобалися, а далі спокійно і плавно перейшла до страхування життя талановитого автора. Врешті, не мені Вас вчити тому, що давно Вам відомо і чудово розписано в Дейла Карнегі... --OlegB 05:10, 30 вересня 2011 (UTC)Відповісти