Обознівка (Кременчуцький район)
| село Обознівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Тер. громада | Глобинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53020010420068051 
|
| Основні дані | |
| Населення | 418 |
| Площа | 3,163 км² |
| Густота населення | 120,77 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39052 |
| Телефонний код | +380 5365 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′18″ пн. ш. 33°25′51″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 33.43083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
99 м |
| Водойми | Сухий Омельник |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285 |
| Карта | |
  Обознівка | |
 Обознівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Обо́знівка — село в Україні, у Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 418 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Обознівська сільська рада. Також до цієї сільради входили с. Багни, с. Гуляйполе, с. Зарічне та с. Новий Виселок.[1]
Село Обознівка знаходиться на правому березі річки Сухий Омельник за 18 км від районного центру міста Глобиного, за 12 км від залізничної станції Рублівка, за 20 км від міста Кременчука[1]. Вище за течією примикає село Новий Виселок, нижче за течією за 0,5 км розташоване село Гуляйполе, на протилежному березі — село Зарічне. В межах села Обознівки по руслу річки утворена водойма площею водного дзеркала 32,2 га, рівень води в якій регулюється гідротехнічною спорудою[1].
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 105 жителів села загинули від голоду.[2]
Село Обознівка виникло приблизно в 1630 році під час визвольної війни українського народу проти польських загарбників. Хороші природні пасовища в долині річки Сухий Омельник, родючі чорноземні поля зумовили виникнення невеличкого поселення. А після війни на вільних землях поселилися козаки Кривун і Терещенко. Хутірець мав назву Омельничок. З легенд, назва села, яке довгий час називалося Обізнівка, походить від слова «Обіз». Ніби під час Північної війни Росії з Швецією на цьому місці зупинився на шляху до м. Полтави військовий обоз ІІІ розряду, який віз військове спорядження з складів, розташованих на місці сучасного села Погреби. Військові дії перенеслися від Полтави до р. Дніпро, а тому обозу було наказано далі не рухатись. Після погрому шведів, обозні залишилися жити на правому березі річки Сухий Омельник.
За часів кріпацтва, коли село належало пану Шушкову, село було бідним і необлаштованим. Пан Шушков відзначався безжалісністю, жорстокістю по відношенню до кріпаків. Селяни вбили свого пана. Новим власником став генерал Башмаков, який служив у Петербурзі. Маєток знаходився на лівому березі річки Сухий Омельник. Сам поміщик рідко з'являвся в селі і тому свавіллям управляючого не було меж. Селяни надзвичайно бідували. Всі селянські господарства мали 750 га землі, у той час, як поміщик господарював на 1800 га. На цій землі селяни відробляли панщину по 4 дні на тиждень. Через землю поміщика селянам не дозволялось навіть переходити, вони обходили панські володіння за багато кілометрів. Поміщику належали ліс і річка.
В кінці ХІХ ст. Башмаков помер, а його вдова продала помістя пану Балтазару Скадовському. Скадовський в якості весільного подарунка передав помістя молодому подружжю Софії Балтазарівні Скадовській (дочці) та Олександру Панайотову. Маєток з усіма володіннями називався Софіївською економією пана Олександра Костянтиновича Панайотова. Становище селян залишилось тяжким. Панайотов прибрав до рук землі хуторів Горбикове і Трохимців. В пана батракували за 3 крб. на місяць. Але поступово економія почала кріпнути. Пан звозив хороших ремісників. Дітей селян навчали майстерності шорників, бондарів, гончарів. В селі були побудовані цегельний, винокурний заводи, чайна.
За переписом 1859 року записана, як хутір Кременчуцького повіту, у якому було 88 дворів, 849 жителів. З другої половини 19 століття Обознівка віднесена до складу Пустовійтівської волості Кременчуцького повіту. В 1875 році відкрито земське училище, у якому навчалося 55 учнів і працювало 2 учителя. Влітку 1905 року страйкували селяни, які працювали на винокурному і цегельному заводах О.Панайотова, вони спалили кілька господарських будівель, 30 чоловік було заарештовано. В 1901 році освячена Богоявленська церква.
Радянська окупація розпочалась в січні 1918 року. Обознівка стає центром сільради. В 1919 році на базі поміщицької економії створено радгосп — племрозсадник «Жовтень», згодом перетворений на племзавод. Господарство проіснувало до 1996 року, після чого було реформоване, а в 2004 році в зв'язку з банкрутством ліквідоване. 7 березня 1923 року село віднесено до Глобинського району Кременчуцького округу.
У період німецько — фашистської окупації Обознівки (13.09.1941 — 26.09.1943) гітлерівці стратили 9 жителів села, вивезли на примусові роботи до Німеччини 123 чоловіки, знищили все господарство племрадгоспу, спалили 44 будинки.
В даний час площа сільської ради складає 4433,3 га, з яких — 90 % — сільськогосподарські угіддя, 2 % — лісовкриті площі, 8 % — інші землі.
Сільська рада межує з Пустовійтівською, Пузиківською, Погребівською, Фрунзівською сільськими радами Глобинського району, Кременчуцьким районом Полтавської області.
Обознівська сільська рада розташована в лісостеповій зоні. Ґрунти переважно чорноземні.
Територію сільської ради перетинає автотраса районного значення Глобине — Кременчук протяжністю дорожного полотна 6,1 км.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно — територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[4].
Населення станом на 1 січня 2011 року становить 418 осіб.[1]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 361 | 94.50% |
| російська | 19 | 4.97% |
| білоруська | 2 | 0.53% |
| Усього | 382 | 100% |
В с. Обознівка працює відділення зв'язку та філія Ощадного банку України. Село газифіковане, має водопостачання.[1]
Тут розташована Богоявленська церква (збудована у 1896—1901 рр.).
- Кошелєв Павло Валерійович (2001—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ а б в г д Обознівська сільська рада [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Погода в селі Обознівка [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
