Перейти до вмісту

Оборін Лев Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Оборін Лев Миколайович
Основна інформація
Дата народження11 вересня 1907(1907-09-11)[1]
Місце народженняМосква, Російська імперія[2]
Дата смерті5 січня 1974(1974-01-05)[2][1][…] (66 років)
Місце смертіМосква, СРСР[2]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство СРСР
 Російська імперія
Професіїпіаніст, композитор, музичний педагог, викладач університету
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Російська академія музики імені Гнесіних
ВчителіІгумнов Костянтин Миколайович[4], Гнесіна Олена Фабіанівна і Гречанінов Олександр Тихонович
Відомі учніЧайковський Борис Олександрович, Рождественський Геннадій Миколайович, Воскресенський Михайло Сергійович і Ашкеназі Володимир Давидович[4]
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР
орден Братерства та єдності
Сталінська премія
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Оборін.

Лев Микола́йович Оборін (*29 серпня 1907, Москва — †5 січня 1974) — радянський піаніст, педагог, народний артист СРСР.

Народився у Москві у сім'ї інженера. В 1921—1926 р. навчався у Московській консерваторії по двох спеціальностях: «фортепіано» (клас К. Н. Ігумнова, в аспірантурі в нього ж) і «композиція» (клас Г. Е. Конюса, потім Г. Л. Катуара й Н. Я. М'ясковського).

Оборін став одним із перших радянських піаністів, що брали участь у міжнародних конкурсах. Після тріумфальної перемоги на І Міжнародному конкурсі ім. Ф. Шопена (Варшава, 1927, І премія) почав інтенсивну концертну діяльність у СРСР і за рубежем. В окремі сезони давав до 100 сольних концертів, що змусило його залишити компонування музики.

З 1928 і до останнього року життя Оборін викладав в Московській консерваторії. Серед його учнів — В. Ашкеназі, М. Воскресенський, Т. Кравченко та інші.

Література та посилання

[ред. | ред. код]
  • Хентова С. М. Лев Оборин. Л., 1964
  • Биглер Л. В. Л. Н. Оборин — педагог: идеи, установки, приемы и способы учебно-воспитательной деятельности (На материале занятий в классе фортепиано): Дисс. канд. пед. наук. М., 2004
  • Сторінка на сайті Московської консерваторії

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Оборин Лев Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б https://web.archive.org/web/20210104181245/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/later-russian-schools/later-russian-schools
Це незавершена стаття про музиканта або музикантку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Оборін_Лев_Миколайович