Обухівка (Вознесенський район)
село Обухівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Миколаївська область |
Район | Вознесенський район |
Тер. громада | Новомар'ївська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA48040170160040550 |
Основні дані | |
Засноване | 1894 |
Населення | 487 |
Площа | 2,394 км² |
Густота населення | 203,43 осіб/км² |
Поштовий індекс | 55425 |
Телефонний код | +380 5131 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°58′53″ пн. ш. 31°28′26″ сх. д. / 47.98139° пн. ш. 31.47389° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
138 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 55424, Миколаївська обл., Братський р-н, с.Новомар'ївка, вул. Данила Галицького, 24 |
Карта | |
Мапа | |
Обу́хівка — село в Україні, у Новомар'ївській сільській громаді Вознесенського району Миколаївської області. Населення становить 487 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новомар'ївська сільська рада.
Відомо, що на початку XIX століття на території поселення з'явились перші пасіки.
Поселення Обухівка Братської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії отримало свою назву після прибуття 1895 року вигнанців з містечка Обухів, що на Київщині. Так, 1894 року робітники обухівського маєтку князів Горчакових, вимагаючи підвищення платні та скорочення робочого дня розпочали бунт. Селяни самовільно рубали ліс, палили сіно, косили сіножаті. Князь, київський віце-губернатор Констянтин Олександрович Горчаков прибув на місце подій для переговорів, які не мали успіху. То ж власник маєтку був змушений пригнати загін козаків. Бунтівників разом із сім'ями під конвоєм відправили в Таврію. Відомі прізвища деяких з них: організатор заворушення Петро Іванович Ленда, Бишевий, Благорозумний, Роман Деревінський, Довгопол, Петро Довгопят, Семен Заєць, Кравець, Ревенко, Рогоза, Фесенко.[1] Нові поселенці розташувались на березі ріки Комишувата, поблизу села Наградівка (Байковичі також), яке належало ротмістру Івану Карловичу де-Спіллер.
Станом на 1906 рік тут значилось 483 двори, 3720 жителів.
В 1930-х роках в селі Обухівці організовано колгосп, головою якого обрано Остапа Ленду. Місцеві активісти розібрали недобудовану церкву, цеглу з якої змогли використати для будівництва місцевої школи.
Указом Президії Верховної ради УРСР[2] влітку 1946 року до Обухівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області було приєднано село Наградівка, яке фактично стало частиною Обухівки.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 441 особа, з яких 196 чоловіків та 245 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 481 особа.[4]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 89,73 % |
російська | 7,80 % |
молдовська | 2,46 % |
- Домотенко Ю.К. Земля Обухівщини – К.: Задруга, 2008. – 432 с.
- Благорозумний І.А. На бистрині життя – Вознесенськ: Вознесенська друкарня, 2011.
- Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Миколаївської області»
- ↑ Домотенко, Юрій (2008). Земля Обухівщини. Обухів: Задруга.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Миколаївської області».
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Погода в селі Обухівка [Архівовано 6 червня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |