Овад Ярослав
| Ярослав Овад | |
|---|---|
| Унтерштурмфюрер | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 9 листопада 1920 м. Львів |
| Смерть | 24 липня 2003 (82 роки) США |
| Військова служба | |
| Вид ЗС |  14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» |
| Війни / битви | Друга світова війна |
Овад Ярослав (9 листопада 1920, Львів — 24 липня 2003) — громадський діяч, хорунжий 14 гренадерської дивізізії Ваффен СС «Галичина», автор спогадів «Бо війна війною…».
Осінь 1944
Народився у Львові 9 листопада 1920 року, в родині колишнього офіцера австрійської армії, який після війни працював державним службовцем у воєводстві. Мати походила з Старого Самбора.
У 1939 році родина переселилася у Старий Самбір. Закінчив Академічну Ґімназію у Львові. Юнаком був членом Пласту. Під час німецької окупації працював в крайсландвірдшафті (районному господарському уряді) та у «Маслосоюзі» в Старому Самборі[1].
Влітку 1943 року записався до Львівської політехніки, але стати студентом не довелося, пішов добровольцем до дивізії Галичина. Після початкового рекрутського вишколу в Гайделяґрі, у січні 1944 року був призначений до складу сотні почесної варти на похороні віце-губернатора Галичини Оттона Бауера у Львові.
У лютому-березні 1944 року — в бойовій групі Баєрсдорфа. Після короткого побуту в Нойгаммері та приділення до 29-го полку 14 гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина», на початку квітня 1944 року виїхав на 3-місячний підстаршинський вишкіл в Ляуенбурґу на Помор'ї. Отримавши ранг хорунжого в березні 1945 році.
Перебуваючи рік в таборі полонених в Ріміні, він вивчив італійську і французьку мови. Втік з полону у 1946 році, проживав у Римі та працював бухгалтером невеликої фірми. Одружився 20 грудня 1946 року з Романою Сушко, дочкою полковника Романа Сушка. Згодом переїхав до Франції, де народилися дочки Христина і Ярослава. 5 грудня 1955 року прибув із сім'єю до США. Проживав у штаті Конектикут, а згодом Нью-Джерсі, працював інженером в радіо-електронній компанії, а згодом проектував трубопроводи для країн Близького Сходу.[2]
- ↑ Ярослав Овад. Бо війна війною… Спомини. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
- ↑ Христина Овад. Полковник Роман Сушко. Торонто, 2006. ISBN 978-0-921537-82-3
- Ігор Іваньков. Йшла дивізія.- Львів: Пропала грамота, 2020.ISBN 978-966-97980-4-6 ст. 591