Оврах Тамара Євгенівна
| Оврах Тамара Євгенівна | |
|---|---|
| Народилася | 6 серпня 1954 (70 років)  Ковалівка, Немирівський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | художниця |
| Alma mater | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1977) |
| Заклад | Баранівський порцеляновий завод |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| У шлюбі з | Оврах Володимир Михайлович |
| Діти | Оврах Андрій Володимирович |
Тамара Євгенівна Оврах (нар. 6 серпня 1954, Ковалівка, Немирівський район, Вінницька область) — художниця декоративно-прикладного мистецтва. Член Національної Спілки художників України (1987)[1].
Тамара Оврах народилася 6 серпня 1954 року в селі Ковалівка, Немирівського району на Вінниччині. В 1977 році закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (відділення художньої кераміки), педагоги з фаху В. Горбалюк, Н. Федчун[2][неавторитетне джерело]. У 1977—2002 рр. разом з чоловіком Оврахом Володимиром працювала на Баранівському фарфоровому заводі.
Працює в галузі монументального мистецтва та художньої кераміки.
Член Національної Спілки художників України з 1987 року.
Проживає і працює в місті Вінниця.
- Панно «Історія медицини» (1978),
- Декоративні штофи «Гопак» (1980),
- Декоративні тарелі (1986),
- Вази «Мелодії гаю» (1995),
- «Усипальниця М. Пирогова» (2010),
- «Хризантеми» (2010).
Живопис
- «Жнива», полотно, олія, 80х80, (2006),.
- «Квіти», полотно, олія, 70х50, (2003),
- «Різдвяні колядки», полотно, олія, 60х80 см, (2009)[3]
- «Осінній натюрморт», полотно, олія, 60х70 см. (2014)
- «Дорога в карпати», 45х65, (2016),
- «Натюрморт у дзеркалі», 60х70, (2016),
- «Преображенський собор у Вінниці», 60х80, полотно, олія.
Ручне ткацтво[1]:
- «Образ», ручне ткацтво, 50*70, 2001 р.,
- «Ворона», ручне ткацтво, 50*70, 2001 р.
- «Мушля», ручне ткацтво, 50*70, 2002 р.,
Монументальні роботи[1]:
- «Сім'я і школа», шамотна маса, ручне ліплення, 50 кв.м., 1989 р.,
- Монументально-декоративне панно для екстер'єру «Освіта. Мистецтво», шамот, ангоби, поливи, 50 кв. м., 1995 р., Житомирська область, місто Баранівка, школа № 1,
- «Панацея», шамот, ангоби, поливи, ручне ліплення, 24 кв.м., 1999 р., Хмільник, Санаторій Південно-західної залізниці[4],
- «Дорога у вічність», бетон, мармурова крихта, кераміка, 3м*1.5 м., 2000 р.,
- Монументально-декоративне панно для інтер'єру залізничного вокзалу, Кам'янець-Подільський.
Учасниця обласних, республіканських та зарубіжних виставок[5].
Одружена з Оврахом Володимиром Михайловичем, художник кераміст, членів Національної спілки художників України, заслужений художник України. Разом виховали двох синів, що продовжують справу батьків: Оврах Роман Володимирович — художник кераміст, член Національної спілки художників України; Оврах Андрій Володимирович — художник, скульптор, член Національної спілки художників України, дружина Андрія — Ольга Оврах, скульптор, дослідниця, викладачка[6].
- Художники Вінниччини: До 40-ліття Вінницької обласної організації Національної спілки художників України. 1976—2016. Вінниця. 2015. ISBN 978-617-583-148-9. — C. 232—233, 259.
- Вінницька обласна організація НСХУ, Графіка митців Вінниччини, В.-2012, с. 119—117
- ↑ а б в Вінницька обласна організація Національної Спілки художників України.
- ↑ Оврах Тамара Євгеніївна. Pinterest. Процитовано 10/03/2021.
- ↑ Володимир Оврах і Тамара Оврах. slavsko-maxim.com. Процитовано 10.03.2021.
- ↑ Оврах Володимир Михайлович, Оврах Тамара Євгенівна (PDF). Кераміка України, Професійна кераміка, ст. 92-93.
- ↑ Лариса Тимченко (12.09.2013). Барви осені.
- ↑ Ти назавжди в душі моїй, Львівська Академіє, Оврах Ольга Володимирівна, с. 220-221 (PDF). Львівська Національна Академія Мистецтв.
