Перейти до вмісту

Овчаренко Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Овчаренко Микола Миколайович
Народився18 грудня 1960(1960-12-18) (64 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьдержавний діяч
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден Червоної ЗіркиМедаль «За відвагу»Медаль «За відвагу»

Микола Миколайович Овчаренко (нар. 18 грудня 1960(19601218), місто Харків, Харківської області) — український радянський діяч, депутат, один з лідерів інваспорту та паралімпійського руху України. Випускник Харківського юридичного інституту імені Дзержинського (зараз — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Біографія

[ред. | ред. код]

1980 року закінчив Артемівський індустріальний технікум Донецької області.

Трудову діяльність розпочав у 1980 році робітником. У тому ж році був призваний до лав збройних сил СРСР.

У 1980—1982 роках — санінструктор роти в Афганістані. У вересні 1982 року, за 10 днів до звільнення в запас, під час надання медичної допомоги пораненому підірвався на міні. Лікарям вдалося врятувати зір, але санінструктор втратив ногу. Під час служби за проявлені в боях мужність та героїзм був нагороджений двома медалями «За відвагу» та орденом Червоної Зірки[1].

З 1983 року — інженер-конструктор Микитівського доломітного комбінату Донецької області.

З 1984 року — студент Харківського юридичного інституту імені Дзержинського (зараз — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Освіта вища.

З 1985 по 1989 рік — депутат Верховної ради УРСР 11 скликання.

У 1993 році  починає займатися спортивним плаванням, виконує норматив майстра спорту України з цього виду спортивних змагань.

У 1996 році  починає тренування з лижних гонок. Згодом стає майстром спорту міжнародного класу з лижних гонок.

У 1998 році  бере участь у VII Зимових Паралімпійських Іграх у місті Нагано, Японія у складі збірної команди України. Виступає в двох видах змагань — з лижних гонок та біатлону.

У 2002 році  виборює срібний приз Єврокубку з лижних гонок у Німеччині. У цьому ж році стає бронзовим призером VIII Зимових Паралімпійських Ігор у Солт-Лейк-Сіті, США в складі української паралімпійської збірної команди. Президент Національного паралімпійського комітету України Сушкевич Валерій Михайлович назвав цей успіх Миколи Овчаренко подвигом: «Він показав усім, як важко зламати українського спортсмена, а його «бронза» на вагу «золота» [1]!

У 2007 році  став бронзовим призером Чемпіонату Європи з кульової стрільби, здобув звання майстра спорту у цій спортивній дисципліні.

Декілька років очолював Харківський регіональний центр з фізичної культури спорту інвалідів «Інваспорт», був директором стадіону «Старт» Харківського державного авіаційного підприємства. Багато років він є головою Союзу ветеранів Афганістану Салтівського (колишній Московський) району міста Харків. Організатор Музею воїнів-інтернаціоналістів Харкова, в якому з 2015 року було відкрито залу, присвячену бійцям АТО. При музеї діє патріотичний театр «Блокпост».

Проживає у місті Харків.

Нагороди

[ред. | ред. код]

(Часів СРСР): 2 медалі «За відвагу», орден Червоної Зірки. (Часів незалежної України): Ордени «За заслуги» ІІІ ступеню, «За мужність» ІІІ ступеню, «За розбудову України» (2015 р.), медаль «За працю і звитягу» (2012 р.). Почесна відзнака Харківської обласної ради «Слобожанська слава» (2010 р.). 19 червня 2019 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Харкова» «за професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток м. Харків, що сприяло підвищенню його всеукраїнського та міжнародного іміджу»[1][2][3]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.