Овідіу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто
Овідіу
Ovidiu
Мечеть у Овідіу
Країна Румунія Румунія
Повіт  Констанца
Телефонний код +40 241 (Romtelecom, TR)
+40 341 (інші оператори)
Координати 44° пн. ш. 29° сх. д.H G O
Висота 6 м.н.р.м.
Населення 14 243[1] (2009)
Розташування
Розташування міста на карті повіту Констанца
Мапа
Влада
Офіційна сторінка

Овідіу (рум. Ovidiu) — місто у повіті Констанца в Румунії. Адміністративно місту також підпорядковане село Пояна (населення 797 осіб, 2002 рік).

Місто розташоване на відстані[2] 197 км на схід від Бухареста, 10 км на північний захід від Констанци, 136 км на південь від Галаца.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2002 року[3] у місті проживали 13 134 особи.

Національний склад населення міста:

Національність Кількість осіб Відсоток
румуни 12175 92,7%
татари 442 3,4%
турки 357 2,7%
цигани 117 0,9%
росіяни-липовани 21 0,2%
угорці 10 0,1%
німці 6 < 0,1%
болгари 1 < 0,1%
греки 1 < 0,1%
євреї 1 < 0,1%
чехи 1 < 0,1%

Рідною мовою назвали:

Мова Кількість осіб Відсоток
румунська 12317 93,8%
татарська 406 3,1%
турецька 301 2,3%
циганська 73 0,6%
російська 11 0,1%
угорська 8 0,1%
німецька 6 < 0,1%
болгарська 1 < 0,1%
грецька 1 < 0,1%
єврейська (їдиш) 1 < 0,1%

Склад населення міста за віросповіданням:

Релігія Кількість осіб Відсоток
православні 12129 92,3%
мусульмани 855 6,5%
римо-католики 71 0,5%
п'ятдесятники 19 0,1%
баптисти 17 0,1%
греко-католики 9 0,1%
адвентисти 8 0,1%
старообрядці 5 < 0,1%
бретрени 3 < 0,1%
реформати 2 < 0,1%
лютерани 2 < 0,1%
лютерани (Аугсбурзького сповідання) 1 < 0,1%
не релігійні 1 < 0,1%
не вказали релігію 5 < 0,1%

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Populația stabilă la 1.01.2009 total din care de 18 ani și peste (румунською) . Архів оригіналу за 10.09.2012. Процитовано 19 грудня 2011.
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
  3. Structura Etno-demografică a României (румунською) . Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 15 грудня 2011.