Огнівцев Микола Петрович

Огнівцев Микола Петрович
Народження	2 квітня 1902(1902-04-02)  Харків, Російська імперія
Смерть	3 березня 1992(1992-03-03) (89 років)
	Харків, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Харківський художній інститут (1933)
Діяльність	графік, художник-плакатист
Вчитель	Падалка Іван Іванович, Голуб'ятников Павло Костянтинович і Бурачек Микола Григорович
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Микола Петрович Огнівцев (нар. 2 квітня 1902, Харків — пом. 3 березня 1992, Харків) — український радянський графік; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1956 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 року.

Біографія

Народився 2 квітня 1902 року в місті Харкові (нині Україна). Працював слюсарем у депо «Жовтень». Протягом 1930—1933 років навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Іван Падалка, Павло Голуб'ятников, Микола Бурачек.

У роки німецько-радянської війни був військовим кореспондентом газет «Знамя Родины» та «Мужність». Нагороджений орденами Червоної Зірки (19 травня 1945) і Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985),

Після війни працював у харківській газеті «Красное знамя», багато його робіт друкували «Перець» та «Правда України». Жив у Харкові, в будинку на вулиці Гіршмана, № 17, квартира 68. Помер у Харкові 3 березня 1992 року.

Творчість

Працював в галузі станкової графіки і плаката. Автор понад 2 000 сатиричних малюнків на міжнародні та побутові теми. Серед робіт серії малюнків:

• «Шлях Іуди» (1951);
• «Співробітництво вершника і коня» (1952);
• «Ніч, ранок і день Африки» (1963).

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1952 року.

Література

• Огнівцев Микола Петрович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 336.;
• Огнівцев Микола Петрович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Огнивцев Николай Петрович // Харьков. Энциклопедический словарь. Харків. 2014, сторінки 548—549. (рос.)