Одеський припортовий завод
Тип | державне підприємство |
---|---|
Форма власності | приватне акціонерне товариство |
Організаційно-правова форма господарювання | відкрите акціонерне товариство |
Галузь | хімічна промисловість |
Засновано | 1974 |
Штаб-квартира | Одеса |
Адреса |
вул. Заводська, 3, м. Южне, 65481, Одеська область, Україна. Для листування: а/с № 304, Головпоштамт, м. Одеса, 65001 |
opz.odesa.ua | |
Одеський припортовий завод у Вікісховищі |
Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»[1] (АТ «ОПЗ») — державне підприємство хімічної галузі України. Спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню. АТ «ОПЗ» також займається перевантаженням хімічної продукції.
Підприємство розташоване на березі Малого Аджалицького лиману, в 35 км від Одеси. Загальна площа території становить близько 250 га.
Входить до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України.[2]
Опис[ред. | ред. код]
Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (АТ «ОПЗ») призначено для виробництва хімічної продукції та відвантаження її морським транспортом на експорт. Завод приймає, зберігає і відвантажує на зовнішній ринок продукцію (аміак, карбамід, метанол) інших українських підприємств. Хімічна продукція від інших підприємств на перевантажувальні комплекси заводу надходить залізницею та по аміакопроводу.
До складу АТ «ОПЗ» входять:[3]
- два агрегати з виробництва аміаку загальною початковою проєктною потужністю 900 тис. тонн в рік, з подальшою модернізацією по збільшенню річної продуктивності на 180 тис. тонн;
- два агрегати з виробництва карбаміду загальною початковою проєктною потужністю 660 тис. тонн в рік, з подальшою модернізацією по збільшенню річної продуктивності на 240 тис. тонн;
- комплекс з перевантаження аміаку проєктною потужністю 4,0 млн тонн в рік, зі сховищами на 120 тис. тонн;
- комплекс з перевантаження карбаміду проєктною потужністю до 3,5 млн тонн в рік, зі сховищами на 80 тис. тонн;
- комплекс з перевантаження метанолу проєктною потужністю 1 млн тонн в рік, зі сховищами на 48 тис. тонн;
- комплекс з перевантаження рідких азотних добрив потужністю 500 тис. тонн в рік, зі сховищами на 36 тис. тонн.
За роки своєї діяльності АТ «ОПЗ» виріс до підприємства європейського рівня — з 1998 р. завод є членом Міжнародної асоціації виробників добрив (IFA).
Історія[ред. | ред. код]
В 1974 році почалося будівництво Одеського припортового заводу[4].
28 грудня 1978 року вважається датою початку виробничої діяльності АТ «ОПЗ», коли була отримана перша продукція — аміак.
Протягом 1978—1988 років було введено в експлуатацію виробничі та перевантажувальні комплекси.
У 1998 році, АТ «ОПЗ» став членом Міжнародної асоціації виробників мінеральних добрив.
Протягом 2000—2009 років, виробничі потужності заводу були розширені та модернізовані зі збільшенням річної продуктивності аміаку і карбаміду на 180 тис. тонн і 240 тис. тонн відповідно.
Вже в 2010 році була завершена реконструкція системи промислового водопостачання в цеху водообробки АТ «ОПЗ». Застосування системи водопостачання на основі мембранних технологій (установка зворотного осмосу) дозволила підприємству повністю перейти на альтернативні джерела виробничого водопостачання — очищену морську і стічну воду.
У проміжок часу з 2017 по 2018 рік, АТ «ОПЗ» працювало нестабільно, з зупинками виробничих потужностей.
На початку серпня 2019 року, після 15 місяців простою, АТ «ОПЗ» відновив роботу.
20 вересня 2021 року, АТ «ОПЗ» оголосив про вихід у простій. Офіційна причина — висока ціна газу в Україні та низька вартість продукції ОПЗ — аміаку та карбаміду на світовому ринку. Це друге припинення роботи ОПЗ за останні три роки, як відомо в серпні 2019 року завод відновив виробництво карбаміду й аміаку після більш ніж річної паузи[5].
Керівники[ред. | ред. код]
1974—1986 — Анатолій Васильович Скориченко (директор)
1986—2016 — Валерій Степанович Горбатко (директор)
2017—2020 — Сергій Миколайович Назаренко (т.в.о. Голови Правління — директора)
2020 — Микола Іванович Синиця (в.о. Голови Правління — директора)[6]
З 2020 — Микола Миколайович Парсентьєв (в.о. Голови Правління — директора)
Нагороди[ред. | ред. код]
1993 рік — «Золота Зірка Європи» — нагорода міжнародної асоціації підприємців за Якість і Підприємницьку довіру[7].
2005 рік — Одеський припортовий завод нагороджений призом «World Quality Commitment International Star Awards Paris» за Підприємницький Престиж і Якість продукції.
2011 рік — Одеський припортовий завод визнаний кращим підприємством в номінації «хімічна промисловість» в рейтингу «Кращі підприємства України».
2012 рік — Міжнародний сертифікат якості «SIQS» виданий Швейцарським Інститутом Стандартів Якості (м Цюрих).
2013 рік — міжнародна нагорода «European award for best practices» — за високі результати в роботі.
2014—2017 роки — щорічні Дипломи Лідера природоохоронної діяльності «Довкілля України».
Соціальна політика[ред. | ред. код]
На АТ «ОПЗ» особлива увага приділяється вирішенню соціальних завдань. Соціальна політика спрямована на створення максимально сприятливих умов для ефективної трудової діяльності та відпочинку працівників підприємства. Для забезпечення нормальних трудових відносин адміністрація, профком і трудовий колектив керуються Колективним договором АТ «ОПЗ».
Екологічна та промислова безпека[ред. | ред. код]
Поряд з вирішенням численних виробничих завдань, одним з пріоритетів для заводу є стратегія збереження та захисту навколишнього екологічного середовища.
Природоохоронна діяльність підприємства спрямована на впровадження безвідходних і маловідходних технологій, вдосконалення хімічного обладнання і модернізацію виробництва з метою економії ресурсів і зменшення кількості забруднювальних речовин, що потрапляють у навколишнє середовище.
Впроваджено автоматизовану систему контролю забруднення атмосфери, за допомогою якої проводиться автоматичне вимірювання концентрації шкідливих домішок і передача інформації на центральну станцію комп'ютерної обробки.
У всіх цехах АТ «ОПЗ» функціонує автоматична система управління технологічними процесами, контролю стану обладнання та апаратів, що дозволяє знизити до мінімуму ймовірність екологічного ризику і виникнення аварійних ситуацій.
Посилання[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ ОПЗ - Акционерам. Одесский Припортовый Завод (англ.). Процитовано 17 квітня 2023.
- ↑ Постанова від 23 грудня 2004 р. N 1734 "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави". zakon.rada.gov.ua (Українська) . Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 15 червня 2020.
- ↑ ОПЗ - Про завод. Одесский Припортовый Завод (англ.). Процитовано 17 квітня 2023.
- ↑ ОПЗ - История. Одесский Припортовый Завод (англ.). Процитовано 17 квітня 2023.
- ↑ Через високу ціну на газ в Україні та світі Одеський припортовий завод вийшов у простій. У зоні ризику інші хімзаводи. 21.09.2021, 15:13. Архів оригіналу за 09.10.2021. Процитовано 09.10.2021.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про погодження призначення Синиці М. І. виконуючим обов’язки голови правління — директора публічного акціонерного товариства “Одеський припортовий завод”. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
- ↑ ОПЗ - Награды. Одесский Припортовый Завод (англ.). Процитовано 17 квітня 2023.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Одеський припортовий завод |
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|