Одеський 10-й уланський полк

Одеський 10-й уланський полк
Одеський 10-й уланський полк
Тип	уланський полк
	Медіафайли на Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 10-й полк.

10-й уланський Одеський полк — кавалерійський полк Російської імператорської армії.

Старшинство — 5 червня 1812 року. Полкове свято — 9 травня, перенесення мощів Свтого Миколая Чудотворця.

Історія полку

5 червня 1812 року в зв'язку з початком французько-російської війни 1812 року був сформований 3-й Український козацький полк. Формування полку проводив князь Оболенський із селян та різночинців Київської та Подільської губерній. Відразу після формування полк приступив до партизанської війни.

Після вигнання французів з меж Російської імперії полк увійшов до корпусу генерала Фердінанда Вінцингероде та 1 лютого 1813 року в битві при Каліші його військові захопили 2 французьких батальйони з 2 гарматами та прапором. Потім полк брав участь у битвах при Вейсенфельсі, Лютцені, Бішофсверді, Бауцені, Рейхенбаху, Кацбаху та під Лейпцигом, де «з відвертою мужністю і безстрашністю вдарив на ворожу батарею і, опанувавши її, відбив 6 гармат».
У 1814 році брав участь у блокаді Майнца та взяття Парижа.
За доблесні дії під час походів війни шостої коаліції 1813—1814 року полк був переформований з козацького полку в уланський полк і названий 3-м Українським уланським полком.
30 серпня 1814 року полку були надані 20 Срібних труб.
8 жовтня 1817 року з половини полку, шляхом доукомплектування полку козаками Бузького козацького війська, було сформовано 2-й Бузький уланський полк. Інша половина полку увійшла до складу 1-го Бузького Уланського полку (потім 9-й уланський Бузький полк).
У 1828—1829 роках полк брав участь у російсько-турецькій війні: перехід через річку. Прут; облога та взяття Тульчина; бої під Базарджиком; сутичка поблизу Варни, блокування Варни; бій при Куртепі; взяття Варни, бій при Мараші, та Шумлі.
З 25 червня 1830 року в полку нова назва — Одеський Уланський полк.
У 1831 році одесити (так називали полк) брали участь у битві з поляками поблизу Дашева під час придушення польського повстання.
З 27 грудня 1843 — Уланський Його Світлості Герцога Нассауського полк.
За військові дії 1849 року в Трансильванії (атака Ротентурмської ущелини; взяття Толмата; битва при Сегесварі, біля Мюленбаха) полк був нагороджений Георгіївським полковим штандартом з написом «За відзнаку при упокоренні заколоту в 1849 році».
З 19 березня 1857 року Одеський Уланський полк отримав назву — Одеський Уланський Його Високості Герцога Нассауського полк.
З 6 грудня 1907 року полк став називатися — 10-й Уланський Одеський Його Високості Великого Герцога Люксембурзького і Нассауського полк.
5 червня 1912 року, в день 100-річного ювілею, полку був вручений Георгіївський штандарт з Александрівською ювілейною стрічкою. У грудні цього року полк став називатися 10-й уланський Одеський полк.
Під час Першої світової війни полк брав участь у стабілізації Румунського фронту. Лютневу революцію 1917 року офіцери та солдати полку сприйняли досить негативно. Разом із корпусом графа Федора Келлера полк навіть збирався вирушити до Петрограда для наведення порядку.
16 квітня 1920 року — ескадрон полку увійшов до складу 1-го кавалерійського полку Російської армії Петра Врангеля і бився в ній, аж до евакуації білих військ із Криму.

Дислокація

1817 — близько 1860 — Херсонська губернія — Федорівка (з 1832 року — перейменована на Нову-Одесу) і села навколо;
1861—1862 — Херсонська губернія — Новоархангельськ;
1865—1869 — Харківська губернія — Богодухів;
1869—1876 — Харківська губернія — Лебедин (нині — Сумська область);
1878—1914 — Харківська губернія — Охтирка (нині — Сумська область);

Шефи

З 27 грудня 1843 по 19 листопада 1905 року — герцог Люксембурзький та Нассауський Адольф;
З 19 листопада 1905 по 20 лютого 1912 року — великий герцог Люксембурзький та Нассауський Вільгельм-Александер.

Командири

17.08.1817 — 22.11.1817 — полковник Деканор Олександр Іванович;
22.11.1817 — 05.03.1820 — полковник маркіз Дебоассезон Йосип Павлович (?-1823);
05.03.1820 — 03.11.1828 — підполковник (з 8 серпня 1820 — полковник) Лазич Кузьма Федорович (1774 — після 1838);
25.11.1828 — 25.02.1832 — полковник Самойлович Іван Васильович;
25.02.1832 — 01.01.1835 — підполковник Францкевич Микола Антонович;
01.01.1835 — 11.06.1844 — полковник (з 8 вересня 1843 — генерал-майор) фон дер Лауніц Василь Федорович (1802—1864)
11.06.1844 — 20.06.1851 — полковник (з 08.04.1851 генерал-майор) Шевич, Михайло Миколайович (1805—1870);
20.06.1851 — 08.05.1852^[1] — полковник Карабчевський Платон Михайлович (1811—1852);
05.07.1852 — 14.07.1861 — полковник барон фон Раден, Федір Карлович (? — після 1874);
14.07.1861 — 30.08.1866 — полковник Еттінгер Федір Іванович (1814-?);
30.08.1866 — 01.07.1867 — полковник Єгор'єв Костянтин Єгорович;
01.07.1867 — 09.02.1872 — полковник Броневський Яків Дмитрович (1826-?);
09.02.1872 — 21.03.1874 — полковник фон Віттен Федір Карлович;
21.03.1874 — 20.04.1880 — полковник Жданов Володимир Петрович (1824—1891);
20.04.1880 — 10.12.1886 — полковник Мерклінг Микола Іванович (1838—1907);
10.12.1886 — 31.08.1891 — полковник Бекман Володимир Олександрович (1848—1923);
09.10.1891 — 13.12.1891 — полковник Барт Олександр Давидович (?-1891);
13.01.1892 — 22.10.1895 — полковник Оводов Олександр Миколайович (1844—1913);
06.11.1895 — 03.04.1898^[2] — полковник барон фон дер Остен-Дризен Микола Олександрович (?-1898);
03.05.1898 — 25.01.1902 — полковник Плешков Михайло Михайлович (1856—1927);
24.02.1902 — 03.10.1906 — полковник Медведєв Микола Олександрович;
03.10.1906 — 30.08.1912 — полковник Кузьмін-Караваєв Борис Олександрович (1857—1920);
17.09.1912 — 20.11.1915 — полковник (з 21 липня 1915 — генерал-майор) Данилов Олександр Сергійович (1862-?);
17.12.1915 — 08.10.1917 — полковник Еммануель Олександр Миколайович (1872—1923);
08.10.1917 — після 04.11.1917 — полковник Яковлєв Дмитро Іванович.

Знаки відмінності

Георгіївський полковий штандарт за військові дії 1849 року в Трансільванії
20 срібних труб за війну 1812—1814 років.
Знаки на шапки за польську війну у 1831 та 1908 роках.

Нагрудний знак

Затверджено — 4 травня 1910 року. Білий емалевий хрест із золотим обідком, що лежить на золотому вінку. На кінцях його золотом зображені вензелі Імператорів Олександра I та Миколи II та ювілейні дати: «1812-1912». У центрі герб Одеси (нагорі на білому полі чорний двоголовий орел, унизу на червоному — срібний якір).

Примітки

↑ Помер у посаді. Найвищим наказом від 5 червня 1852 року виключено зі списків внаслідок смерті.
↑ Помер у посаді. Найвищим наказом від 20 квітня 1898 року виключено зі списків внаслідок смерті.

Посилання

Історія 10-го Одеського Уланського полку Архівовано січень 1, 2017 на сайті Wayback Machine..
Російська імператорська армія Архівовано січень 2, 2017 на сайті Wayback Machine..
Одеський 10-й уланський полк Архівовано листопад 12, 2016 на сайті Wayback Machine..

[1] Помер у посаді. Найвищим наказом від 5 червня 1852 року виключено зі списків внаслідок смерті.

[2] Помер у посаді. Найвищим наказом від 20 квітня 1898 року виключено зі списків внаслідок смерті.

[1]

[2]