Одрехова
Село
.jpg) Координати 49°32′37.000000100002″ пн. ш. 21°58′48.000000100002″ сх. д. / 49.54361° пн. ш. 21.98000° сх. д.
|
Одрехова (пол. Odrzechowa) — лемківське село в Польщі, у гміні Заршин Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1417 осіб (2011[1]).
Знаходиться на відстані 4 км на південний захід від Заршина, 11 км на захід від Сяніка і 52 км на південь від Ряшева.
До 1772 р. село входило до Сяніцької землі Руського воєводства, з 1783 року — до Сяноцького округу Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини[2].
У 1733 році в Одреховій було сформовано парафію, яка входила до складу до Риманівського деканату Перемиської єпархії УГКЦ. У 1777 пожежа знищила значну частину села, а заодно і церковні записи. До 1817 року у селі було дві дерев'яні церкви, коли замість них була зведена мурована церква св. Івана Предтечі, яка функціонує досі.
У 1873 епідемія холери знищила велику кількість мешканців села.
У 1785 році Одрехові належало 36,44 км² земель та нараховувалось 1333 мешканці:
- греко-католики — 1270 осіб
- римо-католики — 40 осіб
- євреї — 23 особи
У 1840 році — 1628 греко-католиків, 1859 — 1599 греко-католиків, 1879 — 1710 греко-католиків, 1899 — 2006 греко-католиків, 1926 — 2305 греко-католиків. У 1936 році — 2469 греко-католиків, 57 римо-католиків і 3 євреї.
Село було центром діяльності на Лемківщині українського спортивно-руханкового товариства Січ. На чолі був Володимир Бучацький, він пригадував, як працював над розбудовою української свідомости мешканців:
Треба було перших кроків до цього: зайшовши в село, я знайомився з молоддю і виголошував доповіді з нашої історії. Згодом був в селі театральний гурток, який давав вистави "Невольник", "Верховинці", "Наталка Полтавка"… За гроші з тих вистав я спроваджував з книгарні НТШ у Львові книжки, які дуже причинилися до ширення національної свідомости села. Минав час і вкінці удалося мені оснувати у вісьмох селах читальні "Просвіти". Так поволи підготовляв я грунт для основання "Січей"[3].
У період 1934—1947 років місцева парафія увійшла до складу так званої Апостольської адміністрації.
В вересні 1944 року радянські війська заволоділи селом. Радянські окупанти примусово мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою село опинилося в Польщі. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, у 1945 р. банда польських шовіністів вбила в селі щонайменше 6 українців. У результаті депортацій 1944—1946 та операції «Вісла» 1947 року переважна більшість українського населення села була переселена до УРСР та понімецькі землі Польщі. Найбільшу частину лемків переселили в село Личківці, майже всі прізвища з наведених нижче нині можна зустріти у селі Личківці, навколишніх селах
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 691 | 143 | 479 | 69 |
| Жінки | 726 | 171 | 406 | 149 |
| Разом | 1417 | 314 | 885 | 218 |
Згідно даних Йосифинської метрики від 1787 року в Одреховій мешкали родини: Барна — 5 сімей, Бек — 2 сім'ї, Бенчик — 3 сім'ї, Бренкач (Брекач), Бурштин, Бухвак — 2 сім'ї, Верней — 3 сім'ї, Вовк — 3 сім'ї, Воробель (Вробель), Воробчик, Галько — 2 сім'ї, Гараус (Гарагус), Гнатик — 4 сім'ї, Голутяк, Гринчак, Груб'як, Гуска, Гута, Драч — 3 сім'ї, Дуцяк, Завойський — 4 сім'ї, Зиньо, Зинчак, Зіник, З'ятик — 3 сім'ї, Кавовчик, Капраль, Кастранець, Кияк — 3 сім'ї, Ковальчик, Коник — 5 сімей, Конкевич — 4 сім'ї, Коруць (Коруц), Костик, Котик, Кушнір, Кушнірчук, Лаб'як — 4 сім'ї, Лайтар, Лико, Мадара — 4 сім'ї, Майчик, Мигаль — 4 сім'ї, Мідян, Милян — 6 сімей, Милянчик, Митрусик, Одрехівський — 2 сім'ї, Олеяр, Палиця — 5 сімей, Пельчар, Пінчар, Понтус, Поточак, Русин — 3 сім'ї, Семків, Серединський — 6 сімей, Сивик — 5 сімей, Скробала — 4 сім'ї, Скробалишин, Скробаляк — 2 сім'ї, Слюсар, Стецюк, Страхоцький, Фецик, Цап — 3 сім'ї, Цапик — 2 сім'ї, Цеплій — 2 сім'ї, Цимбала, Цуприк — 6 сімей, Шафран — 5 сімей, Яцканин, Яцканич.
У 1817 році в Одрехові було збудовано муровану греко-католицьку церкву св. Івана Предтечі. Храм зберігся досі і тепер використовується як римо-католицький костел.
Парохом в селі був о. Іван Лаврівський — брат Юліана Лаврівського. Дружиною о. І. Лаврівського була сестра Митрополита Сембратовича.[5]
- блаж. о. Іван Зятик (1899—1952) — священик УГКЦ, блаженний (2001).
- Іван Майчик (1927—2007) — український диригент, фольклорист, композитор, педагог.
- Володимир Верней (нар. 1934) — український диригент, педагог.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Одрехова
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Центральний державний історичний архів України (Львів), Фонд 37
- ↑ Трильовський, Петро (1965). Гей, там на горі "Січ" іде!.. Пропам'ятна книга "Січей" (Українська) . Winnipeg, Manitoba, Canada: Trident Press Ltd. с. 293.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Boniecki A. Ławrowscy h. Sas // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1912. — Cz. 1. — T. 15. — S. 236. (пол.)
- Майчик І. Одрехова. Odrzechowa / І. Майчик, М. Цуприк; упор. О. Майчик. — Львів, 2006. — 470 с.
- Odrzechowa, rus. Odrechowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 393. (пол.) — S. 393—394. (пол.)
Адміністративний центр: Заршин | ||
| Села | Бажанівка • Довге • Заршин • Новосільці • Одрехова • Паствиська • Пельня • Посада Заршинська • Посада Ячмірська • Ячмір | .svg) |
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |