Одуха Антон Захарович
| Одуха Антон Захарович | |
|---|---|
| Народився | 25 лютого 1910 Славутський район, Україна |
| Помер | 1967 Львів, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Alma mater | Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Нагороди |     |
Анто́н Заха́рович Оду́ха (12 лютого (25 лютого) 1910, село Янушівці, нині Іванівка Шепетівського району Хмельницької області — 15 травня 1967, Львів) — співробітник радянських органів державної безпеки, член розстрільної команди НКВС (Тула, 1930-ті)[1], учасник радянського підпілля та партизанського руху на території України під час Німецько-радянської війни. Причетний до чисельних воєнних злочинів проти цивільного населення і заручників. Герой Радянського Союзу (від 7 серпня 1944 року).
Народився в багатодітній родині. 1932 року закінчив Шепетівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. Від жовтня 1932 року до березень 1934 року служив у військах НКВС в місті Тула, член розстрільної команди. Був направлений в однорічну школу молодших командирів військ НКВС, але школи не закінчив, був заарештований. Після звільнення з-під арешту Одуха працював електриком у Харкові, а потім — на будівництві військового містечка в Славуті. Від вересня 1936 року Одуха — вчитель початкової школи у селі Улашанівка, а згодом — завідувач Стриганської початкової школи. На цій посаді працював в роки окупації до переходу на нелегальне становище.
Від листопада 1942 року — командир загону імені Михайлова, перетвореного у вересні 1943 року на партизанське з'єднання, що діяло до травня 1944 року на території Кам'янець-Подільської, Волинської, Рівненської та Тернопільської областей.
13 травня 1944 в бою під селом Стригани загоном під керівництвом Одухи було вбито близько 155 новобранців УПА, більшість з яких не були озброєні.[2][3] Також за словами очевидців, загін одухівців не раз забирав у селян харчі та одяг і навіть убивали мирних жителів. Наприклад, у тих же Стриганах та Крупці вони вбили сім'ю Мельників із семи чоловік.[2][3] Тільки у с. Крупець Славутського району загоном було вбито 23 мирних жителі різного віку.[3]
Від 1945 по 1946 рік — заступник голови виконавчого комітету Кам'янець-Подільської обласної ради депутатів трудящих. З грудня 1946 року — слухач партійної школи при ЦК КП(б)У в місті Києві.
Потім перебував на радянській роботі. Від 1956 року — персональний пенсіонер.
Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького першого ступеня, медалями.
- Погруддя у місті Славута біля на алеї пам'ятників партизанам. (Біля краєзнавчого музею)
- Могила у місті Славута з надгробним каменем (вул. Соборності, 29);
- Його іменем названа філія школи у селі Іванівка Славутського району.
- 2019 року у Хмельницькому вулицю Одухи в рамках декомунізації перейменували на вулицю Івана Піддубного[4].
- 2021 року у місті Славута вулицю Антона Одухи було перейменовано в рамках декомунізації на вулицю Леоніда Лавренюка[5].
- 3 лютого 2022 року у місті Славута було демонтоване одне з погрудь Антона Одухи.
- У лютому 2022 року вулицю Одухи у селі Ганнопіль перейменували на Шкільну.
- Перейменовано на вулицю Вишневу у селі Ташки Шепетівського району;
- Перейменовано на вулицю Миру селі Іванівка Славутського району;
- Перейменовано на вулицю Озерна у селі Комарівка Шепетівського району;
- Перейменовано на вулицю Миру у селі Стригани.
- Перейменовано на вулицю Незалежності у селі Волиця.
- 23 лютого 2023 року у місті Шепетівка вулицю Одухи перейменовано на вулицю Транспортну (разом з провулком)[6]
- ↑ Ольга Мусафирова. «…Ныне посмертно герой» (рос.)
- ↑ а б Руцький М. М. Вони виборювали волю України. — друге. — Луцьк, 2009. — С. 322-324. — 1000 прим. — ISBN 978-966-361-427-4.
- ↑ а б в Тамара Ященко, Газета «Молодь України» «БОЛОТНА ВОДА ЗАФАРБУВАЛАСЯ В ЧЕРВОНИЙ КОЛІР», 1992 р. (копія)
- ↑ Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 10 жовтня 2019. Процитовано 17 січня 2022.
- ↑ ЗВІТ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ З ПИТАННЯ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ ТА ПРОВУЛКІВ У СЛАВУТСЬКІЙ МІСЬКІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ ⋆ Офіційний сайт міста Славута. Офіційний сайт міста Славута (укр.). 15 липня 2021. Процитовано 17 січня 2022.
- ↑ shepetivka.com.ua. У Шепетівській громаді перейменували 83 топонімічних об’єктів — Сайт міста Шепетівка. shepetivka.com.ua (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 7 : Мікроклін — Олеум. — 526, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 503.
