Озеров Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Миколайович Озеров
рос. Николай Николаевич Озеров
Народився11 грудня 1922(1922-12-11)
Москва, РСФРР
Помер2 червня 1997(1997-06-02) (74 роки)
Москва, Росія
ПохованняВведенське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьактор, журналіст, спортивний коментатор, тенісист, спортивний тренер, спортивний журналіст
Галузьспорт[1] і television presentationd[1]
Відомий завдякиспортивний коментатор
Alma materДержавний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1946)
Знання мовросійська[1]
ЗакладМосковський художній театр
ПартіяВКП(б)
БатькоNikolay Nikolaevich Ozerovd
Брати, сестриЮрій Озеров[d]
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
 Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
 Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Золотий Олімпійський орден
Золотий Олімпійський орден
ПреміїДержавна премія СРСР
ЗванняНародний артист РРФСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
IMDbID 0654774
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Озеров.

Мико́ла Микола́йович О́зеров (11 грудня 1922, Москва, РСФРР — 2 червня 1997, Москва, Російська Федерація) — радянський тенісист, актор, спортивний коментатор. Народний артист РРФСР (1973). Лауреат Державної премії СРСР (1982). Заслужений майстер спорту СРСР (1947)[2][3].

Народився в родині оперного співака Миколи Озерова на рік пізніше від свого брата Юрія Озерова, який надалі став кінорежисером[4]. Праправнук відомого духовного композитора 19-го століття — Михайла Виноградова.

1934-го став чемпіоном Москви з тенісу серед хлопчиків. З 1941 — майстер спорту з тенісу, з 1947 — заслужений майстер спорту СРСР.

У 1941 вступив на акторський факультет «ГІТІС», який закінчив у 1946 і влаштувався на роботу в МХАТ, де зіграв більше 20 ролей.

29 серпня 1950 провів перший самостійний репортаж про футбольний матч «Динамо» — ЦДКА.

У 1950–1988 — спортивний коментатор радіо і телебачення. Вів репортажі з п'ятнадцяти Олімпійських ігор, тридцяти чемпіонатів світу з хокею, восьми чемпіонатів світу з футболу і шести чемпіонатів Європи з футболу, всього як коментатор побував у 49 країнах світу.

1973-го присвоєно звання народний артист РРФСР[3].

Наприкінці 1980-х був обраний головою спортивного товариства «Спартак».

Вшанування памяті

[ред. | ред. код]

У 2019 році вийшла спортивна драма Лев Яшин. Воротар моєї мрії, де звучав голос Озерова[5].

Книги

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Сергей Зимарин (11 грудня 2018). Николай Озеров. Три ипостаси одного мастера. живуспортом.рф (рос.). Живу Спортом. Процитовано 2 березня 2021.
  3. ↑ а б Озеров Микола Миколайович.Біографія.
  4. ↑ Микола Миколайович Озеров
  5. ↑ Николай Озеров. 24smi.org (рос.). 24СМИ. Процитовано 2 березня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Озеров_Микола_Миколайович&oldid=32594513