Ойген Петерсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ойген Петерсен
нім. Eugen Adolf Hermann Petersen
Народився16 серпня 1836(1836-08-16)[1][2][3]
Гайлігенгафен, Східний Гольштейн, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина[1]
Помер14 грудня 1919(1919-12-14)[1][2][3] (83 роки)
Гамбург, Веймарська республіка, Німецький Райх[1]
Країна Німеччина
Діяльністьмистецтвознавець, археолог, педагог, письменник, викладач університету, класицист, класичний філолог, класичний археолог
Галузьісторія, археологія і епіграфіка
Alma materКільський університет і Боннський університет
Вчене званняпрофесор
ВчителіФрідріх Готліб Велькер
Знання мовнімецька[2]
ЗакладДерптський імператорський університетd, Карлів університет, German Archaeological Institute at Athensd і Німецький археологічний інститут
ЧленствоНімецький археологічний інститут, Геттінгенська академія наук, Австрійський археологічний інститутd, Society for the Promotion of Hellenic Studiesd і Pontifical Academy of Archaeologyd
У шлюбі зIda Michaelisd
ДітиHermann Petersend і Adolf Petersend
Автограф
Нагороди
орден Червоного орла 2-го класу

Ойген Адольф Герман Петерсен (16 серпня 1836, Гайлігенгафен — 14 грудня 1919, Гамбург) — німецький класичний археолог і філолог.

З біографії

[ред. | ред. код]

Вивчав класичну філологію в університетах Кіля та Бонна, де на нього вплинули Фрідріх Ґотліб Велькер, Фрідріх Рітшль та Отто Ян. У 1859 році він здобув ступінь доктора в Кілі, захистивши дисертацію про Теофраста. Після закінчення навчання він працював у Istituto di Corrispondenza Archeologica в Римі, де досліджував нещодавно відкриті поховання на Віа Латіна.[4]

У 1862 році він отримав диплом класичної філології в університеті Ерлангена. З 1864 року він викладав у гімназії в Гузумі, потім з 1869 року працював на аналогічній посаді в Плені. З 1873 по 1879 рік він працював професором класичної філології та археології в Тартуському університеті, а згодом був призначений наступником Отто Бенндорфа в Празькому університеті.[4]

З 1882 по 1885 разом з Бенндорфом, Феліксом фон Лушаном, Каролем Лянцкоронським та іншими він брав участь в археологічних дослідженнях у Малій Азії, про що написав дослідження «Reisen in Lykien, Milyas und Kibyratis» (1889) та «Städte Pamphyliens und Pisidiens» (1890—92). У 1886 році його обрали першим секретарем Німецького археологічного інституту (НАІ) в Афінах, а протягом наступного року змінив Вільгельма Генцена на посаді керівника НАІ в Римі.[4]

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Die Kunst des Pheidias am Parthenon und zu Olympia, 1873 — Мистецтво Фідія в Парфеноні та в Олімпії .
  • Reisen in Lykien, Milyas und Kibyratis (разом з Феліксом фон Лушаном), 1889 — Подорож до Лікії, Міляса та Кібіри.
  • Städte Pamphyliens und Pisidiens (разом з Джорджем Німаном і Каролем Ланцкоронським), 2 томи, 1890–92 — Міста Памфілії та Пісідії.
  • Die Marcus-Säule auf Piazza Colonna in Rom (разом з Альфредом фон Домашевським і Гульєльмо Кальдеріні), 1896 р. — Колона Марка Аврелія на площі Пьяцца Колонна в Римі.
  • Trajans Dakische Kriege (2 томи, 1899—1903) — Дакійські війни Траяна.
  • Vom alten Rom (друге видання, 1900) — Про стародавній Рим.
  • Die Burgtempel der Athenaia, 1907 — Замковий храм Афіни.
  • Die attische Tragödie als Bild- und Bühnenkunst, 1915 — Аттична трагедія як образ і сценічне мистецтво.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #11612234X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ а б в Petersen, Adolf Hermann Eugen at Neue Deutsche Biographie
  5. ↑ Eugen Petersen de.Wikisource

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
У Вікіджерелах є


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ойген_Петерсен&oldid=43390127