Перейти до вмісту

Оксана Луцишин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Луцишин.
Оксана Луцишин
Оксана Луцишин (ліворуч) і Андрій Каспаров (праворуч) в концертному залі Чендлер
Народилася22 липня 1964(1964-07-22) (60 років)
Сокаль, Львівська область, Українська РСР
Місце проживанняСША
Діяльністьпіаністка, композиторка
Alma materМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Роки активності1985 — тепер. час
У шлюбі зКаспаров Андрій Рафаїлович

Оксана Луцишин (нар. 22 липня 1964 р., м. Сокаль, Львівська область) — українсько-американська піаністка, композиторка і професорка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Початкову музичну освіту здобувала в Сокальській музичній школі, де навчалась з 8 років по класу фортепіано у викладачки Ірини Висоцької. У 12-ти річному віці продовжила навчання у Львівській музичній школі-інтернаті ім. Соломії Крушельницької по класу фортепіано у відомої викладачки Лідії Голембо і за шість років успішно закінчила цей навчальний заклад.

У 1982 року вступила до Московської консерваторії, де займалася по класу фортепіано у доцента Валерія Кастельського.

По закінченню Московської консерваторії у 1987 році, повернулася в Україну, де працювала у Чернівецькій обласній філармонії. Невдовзі знов повернулася до Москви.

Щоб вдосконалити свою виконавську і професійну майстерність, продовжує навчання в аспірантурі при Московській консерваторії. У цей період успішно виступає на Міжнародному конкурсі піаністів у США, де завойовує призове місце. Як молоду талановиту музикантку-виконавицю з України, її запрошують виступити з концертом у найпрестижнішому концертному залі Карнегі-хол у Нью-Йорку.

Після закінчення аспірантури у 1991 році виїздить до Америки.

Продовжує навчання в Музичному університеті Блюмінгтона, штат Індіана.

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Від 1993 до 1997 року, після еміграції до Сполучених Штатів, вона стала запрошеним вченим у музичній школі Jacobs при університеті Індіани у Блюмінгтоні. Луцишин також була інструкторкою за спеціальною програмою для школи фортепіано. У цей же час вона супроводжувала скрипалів Йозефа Джінголда і Джошуа Белла у документальному фільмі Міші Скорера «Джошуа Белл», вперше випущеному у ефір BBC у 1994 році, в серії Омнібус. Пізніше програма була в ефірі каналу Браво (1996 р.), і заробила для продюсера Скорера премію CableACE в 1997році.

У 1996 році відбулась участь музикантки у третьому міжнародному Віденському конкурсі сучасних майстрів звукозапису. Вона була нагороджена другим місцем, а перше розподілили між дуетами Ден Альмгреном і Роланд Ронтітен, та Василь Мельніков і Алйосча Старс, відповідно.

У жовтні 1997 року Оксана Луцишин супроводжувала скрипаля Ісаака Стерна і трьох студентів у майстер-класі в Концертному Залі Чендлер. В 2004 р. брала участь в 23 Міжнародному фестивалі музичного мистецтва «Віртуози» у м. Львові, де дала концерт і виступила у дуеті з Андрієм Каспаровим. (це концерт пам'яті до 100-річчя від дня народження її викладачки Лідії Голембо).

Сьогодні Луцишин працює професоркою музики, на ад'юнкт-музичному факультеті, в університеті Домініон, де вона навчає гри на фортепіано та теорії музики. Також Луцишин є музичною директоркою і органісткою в Лютеранській Церкві в Вірджинія-Біч.

Фортепіанний дует Invencia Piano Duo

[ред. | ред. код]

Фортепіанний дует Invencia Piano Duo був заснованний Каспаровим і Луцишин у 2003 році.

Випущений в 2007 році в студії Albany Records, у складі: скрипалі Дезіре Рухстрат і Павло Луашов, віолончеліст Давид Канліфф, гітарист Тімоті Олбруч, і меццо-сопрано Ліза Релафорд Кастон. Дует створив альбом Hommages Musicaux, в якому міститься такі зразки класичної музики як Tombeau de Claude Debussy і Hommage à Gabriel Fauré.

Під час створення Hommages Musicaux, фортепіанний дует Invencia Piano Duo був введений в каталог композитора Флоран Шмітт. Відданість дуету Шмітту завершилася створенням чотирьох компакт-дисків у студії Naxos Records.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Луцишин була лауреатом:

  • ІІІ-го міжнародного конкурсу міжнародних конкурсів виконавців у Віденському університеті у 1997 році;
  • Міжнародного конкурсу піаністів ім. Вільяма Капелла в Колледж-Парку, штат Меріленд, в 1990 році. В результаті останнього вона виступила з дебютом у Веліл Констанс Холл Карнегі-хол.
  • Мистецька премія округа Принц-Джордж, Міжнародний конкурс піаністів імені Вільяма Капелла (1990).
  • Фіналіст, Міжнародний конкурс піаністів у Сент-Чарльзі (1991, 1997).
  • Друге місце, Міжнародний Віденський конкурс Сучасних митців звукозапису (1996).

Вибрана дискографія

[ред. | ред. код]

Albany Records

[ред. | ред. код]
  • Hommages Musicaux. Two collections of compositions honouring the memories of Claude Debussy and Gabriel Fauré (Invencia Piano Duo):[1][2]
Tombeau de Claude Debussy
  1. Paul Dukas, La plainte, au loin, du faune
  2. Albert Roussel, L'Accueil des Muses
  3. Gian Francesco Malipiero, A Claudio Debussy
  4. Eugene Goossens, Hommage à Debussy
  5. Béla Bartók, Improvisation on a Hungarian Peasant Song
  6. Florent Schmitt, Et Pan, au fond des blés lunaires, s'accouda
  7. Igor Stravinsky, Fragment des Symphonies pour instruments à vent à la mémoire de C.A. Debussy
  8. Maurice Ravel, Duo pour Violine et Violoncelle (Desiree Ruhstrat, Violin; David Cunliffe, Cello)
  9. Manuel de Falla, Homenaja (Timothy Olbrych, Guitar)
  10. Erik Satie, Que me font ses vallon (Lisa Coston, Mezzo-Soprano)
Hommage à Gabriel Fauré, Seven Pieces on the Name of Fauré (Berceuse sur le nom de Gabriel Fauré)
  1. Maurice Ravel (Pavel Ilyashov, Violin)
  2. George Enescu
  3. Louis Aubert
  4. Florent Schmitt
  5. Charles Koechlin
  6. Paul Ladmirault
  7. Jean Roger-Ducasse
  1. Two Scherzos
  2. Trio Sonata
  3. Ignis Fatuus
  4. Eight Variations on Shalom Chaverim
  5. Piano Sonata No. 2
  6. Sonata for Two Pianos

Naxos Records

[ред. | ред. код]
  1. Trois rapsodies, Op. 53
  2. Sept pièces, Op. 15
  3. Rhapsodie parisienne
  • Florent Schmitt: Complete Original Works for Piano Duet and Duo — Vol. 2 (Invencia Piano Duo)[17][9][18][19][20]
  1. Sur cinq notes, Op. 34
  2. Reflets d'Allemagne, Op. 28
  3. Eight Easy Pieces, Op. 41
  • Florent Schmitt: Complete Original Works for Piano Duet and Duo — Vol. 3 (Invencia Piano Duo)[18][21][22][23][24]
  1. Marche du 163 R.I., Op. 48, No. 2
  2. Feuillets de voyage, Book 1, Op. 26
  3. Feuillets de voyage, Book 2, Op. 26
  4. Musiques foraines, Op. 22
  • Florent Schmitt: Complete Original Works for Piano Duet and Duo — Vol. 4 (Invencia Piano Duo)[25][26][27][28][29]
  1. Humoresques, Op. 43
  2. Lied et scherzo, Op. 54 (for piano four hands)
  3. Trois pièces récréatives, Op. 37
  4. Une semaine du petit elfe Ferme-l'oeil, Op. 58

Vienna Modern Masters

[ред. | ред. код]
  • Twentieth Century Classics: Music for Piano and Strings, Distinguished Performers Series III (Andrey Kasparov, Toccata for piano)[30]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Harrington, James. «Hommages Musicaux.» American Record Guide 71.1 (2008): 200.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  2. ↑ Campbell, John. Artsong Update | Reviews | Hommages Musicaux | Andrey Kasparov and Oksana Lutsyshyn's New CD. Artsongupdate.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2014.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  3. ↑ Cook, Paul. «Ignis Fatuus.» American Record Guide 72.5 (2009): 101—102.
  4. ↑ Zick, William J. (16 квітня 2010). Composer Adolphus C. Hailstork, Eminent Scholar at Old Dominion University, Was Born 17 April, 1941; Has 27 CDs. AfriClassical.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  5. ↑ Clarke, Colin. «Hailstork: 2 Scherzos.» Fanfare 33.1 (2009): 157—158.
  6. ↑ Clarke, Colin. «Defining Self: Adolphus Hailstork in Interview.» Fanfare 36.3 (2013): 40-44.
  7. ↑ Campbell, John. Artsong Update | Reviews | Ignis Fatuus | Lutsyshyn and Kasparov Play Adolphus Hailstork's Piano Works on New CD. Artsongupdate.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2014.
  8. ↑ Theodore Presser Company. Latest Releases for Keyboard: Adolphus Hailstork. Presser.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 7 березня 2013.
  9. ↑ а б Fleury, Michel. «Les CD de A à Z: Florent Schmitt.» Classica[fr] 152 (2013): 102.
  10. ↑ Schäfer, Burkhard. «Florent Schmitt: Complete Original Works for Piano Duet and Duo — Vol. 1.» PianoNEWS[de] Jan./Feb. 2013: 109.
  11. ↑ Clarke, Colin. «F. Schmitt Complete Original Works for Piano Duet and Duo, Volume 1.» International Piano [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.] Jan./Feb. 2013: 82.
  12. ↑ Harrington, James. «Schmitt, F.: Piano Duet and Duo Works (Complete), Vol. 1 (Invencia Piano Duo).» American Record Guide 76.3 (2013): 154—155.
  13. ↑ Barnard, Nick (March 2013). Schmitt, Florent, Grand Piano GP621. Musicweb-international.com. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 21 травня 2013.
  14. ↑ Byzantion (March 2013). Florent Schmitt (1870-1958): Complete Original Works for Piano Duet & Duo, vol.1. Artmusicreviews.co.uk. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  15. ↑ Lemco, Gary (20 травня 2013). Florent Schmitt: Complete Original Works for Piano Duet and Duo, Vol. I. Audaud.com. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 23 травня 2013.
  16. ↑ Hernández, Jonathan Sánchez (June 2013). Schmitt, F.: Piano Duet and Duo Works (Complete), Vol. 1 (Invencia Piano Duo) (Spanish) . Ritmo. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 16 червня 2013.
  17. ↑ Nones, Phillip (5 лютого 2013). Duo-pianists Kasparov and Lutsyshyn talk about their new Florent Schmitt Recording Project. Florentschmitt.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 7 березня 2013.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  18. ↑ а б Byzantion (May 2013). Florent Schmitt (1870-1958): Complete Original Works for Piano Duet & Duo, vol.2 & vol.3. Artmusicreviews.co.uk. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 6 червня 2013.
  19. ↑ Kreindler, William (May 2013). Schmitt, Florent, Grand Piano GP622. Musicweb-international.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 червня 2013.
  20. ↑ González, Jordi Caturla (September 2013). Schmitt, F.: Piano Duet and Duo Works (Complete), Vol. 2 (Invencia Piano Duo) (Spanish) . Ritmo. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 11 грудня 2013.
  21. ↑ Lemco, Gary (17 червня 2013). Florent Schmitt: Complete Original Works for Piano Duet and Duo, Vol. 3. Audaud.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  22. ↑ Fleury, Michel. «Les CD de A à Z: Florent Schmitt.» Classica 154 (2013): 108.
  23. ↑ Morgan, Dan (August 2013). Florent Schmitt (1870-1958), Complete Original Works for Piano Duet and Duo – Vol. 3. Musicweb-international.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2013.
  24. ↑ Harrington, James. «Schmitt: Piano Duets 3.» American Record Guide 76.5 (2013): 179—180.
  25. ↑ Byzantion (October 2013). Florent Schmitt (1870-1958), Complete Original Works for Piano Duet and Duo – Vol.4. Musicweb-international.com. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 12 листопада 2013.
  26. ↑ Morgan, Dan (November 2013). Florent Schmitt (1870-1958), Complete Original Works for Piano Duet and Duo – Vol. 4. Musicweb-international.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 листопада 2013.
  27. ↑ Scott, Phillip. «Schmitt: Humoresques. Lied and Scherzo. Trois pièces récréatives. Une semaine du petit elfe. Ferme-l'oeil • Invencia Piano Duo • GRAND PIANO 624.» Fanfare 37.4 (2014): 372—373.
  28. ↑ Round, Michael. «Schmitt: Complete Original Works for Piano Duet and Duo, Volume 4.» International Record Review 13.10 (2014): 57.
  29. ↑ Fleury, Michel. «Les CD de A à Z: Florent Schmitt.» Classica 160 (2014): 102.
  30. ↑ Vienna Modern Masters. Twentieth Century Classics, Vienna Modern Masters – VMM2025 – Liner Notes. Gdv.home.xs4all.nl. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 7 березня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оксана_Луцишин&oldid=43807922