Оксана Міяковська
| Оксана Володимирівна Міяковська | |
|---|---|
| Народилася | 30 жовтня 1919 Київ |
| Померла | 5 квітня 2020 (100 років) Нью-Йорк, США |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР СРСР США |
| Національність | українка |
| Діяльність | архіваріуска |
| Галузь | редагування[1], публіцистика[1] і архівознавство[1]  |
| Alma mater | Київський університет, Київський сільськогосподарський інститут |
| Знання мов | українська[1] |
| Посада | архіваріуска УВАН |
| Батько | Міяковський Володимир Варламович |
| Мати | Інна Леонтіївна Голошвілова (Голошвілі) |
| У шлюбі з | Серафим Римаренко, Радиш Мирослав Дмитрович |
| Діти | Богдан Серафимович Римаренко, Володимир Мирославович Радиш, Ігор Мирославович Радиш |
Оксана Володимирівна Міяковська (30 жовтня 1919, Київ — 5 квітня 2020, Нью-Йорк, США) — визначна діячка української еміграції, архіваріуска Української вільної академії наук. Публіцистка, авторка спогадів. Сторічна довгожителька.
Народилася 30 жовтня 1919 року в Києві у родині Володимира Міяковського, українського літературознавця, історика-архівіста, члена Наукового товариства імені Шевченка (1947), дійсного члена Української вільної академії наук (1948), та Інни Леонтіївни Голошвілової (Голошвілі), доньки Леонтія Голошвілі та Анни Осауленко[2].
У Києві Оксана Міяковська мешкала у будинку на вулиці Ярославів Вал, 13, де 14 травня 2015 року було встановлено меморіальну таблицю її батькові[3][4]. Закінчила середню школу та вступила на природничий факультет університету ім. Т. Шевченка. На початку 1943 року закінчила прискорений випуск Сільськогосподарського інституту та працювала лаборанткою в Плодоягідному інституті в Китаєві біля Києва[5].
1943 року Оксана Міяковська переїхала з батьками до Львова. 1944 року потрапила із чоловіком, лікарем Серафимом Римаренком, до Берліна. Того ж року після трагічної загибелі чоловіка переїхала до батьків у Прагу. Через наближення Червоної армії у 1945 році Оксана Міяковська з родиною потрапляє до Вімперка, тоді до Пассау, Тітлінґа, Мюнхена та нарешті Ауґсбурґа. Там одружується із художником Мирославом Радишем[6].
На початку 1951 року Оксана Міяковська-Радиш разом із батьками, чоловіком та сином еміґрувала до США й оселилася в Нью-Йорку. Тут народила синів Володимира та Ігоря.
У Нью-Йорку пані довгий час працювала в редакції «Нового журналу», згодом — у видавництві «Пролог», продовженням якого стало видавництво «Сучасність». У 1970-1972 рр. разом із Оленою Несіною описувала архів Володимира Винниченка, що тоді зберігався в Бахметєвському архіві Колумбійського університету. Оксана Міяковська-Радиш виступала з доповідями в Українській вільній академії наук та інших наукових інституціях діаспори. Упродовж 1990-1996 рр. готувала «Новини з академії», написала спогади «Оглядаючись у минуле», опубліковані у журналі «Сучасність»[6].
Пам'яті Оксани Міяковської-Радиш українська письменниця та активістка Оксана Забужко присвятила свою книгу «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса»[7].
Перший чоловік — Серафим Римаренко, лікар. Другий чоловік — Мирослав Радиш, (21 жовтня 1910 — 1956) — маляр і театральний декоратор родом зі Снятинщини (Галичина). Діти — Богдан Серафимович Римаренко, Володимир Мирославович Радиш, Ігор Мирославович Радиш [5].
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Історія роду. Сайт життепису членів родини Лятошинських-Міяковських. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
- ↑ На честь відомого волинянина у Києві відкрили меморіальну дошку. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ У Києві відкрили меморіальну дошку на честь історика, літературознавця та музейника, уродженця Ковеля Володимира Міяковського. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ а б Видатній діячці української діаспори в США, берегині Української вільної академії наук Оксані Володимирівні Міяковській-Радиш 30 жовтня 2019 року виповнилося 100 років. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
- ↑ а б https://meest-online.com/diaspora/usa-diaspora/yuvilej-nevtomnoji-trudivnytsi-uvan/ [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.] Ювілей невтомної трудівниці УВАН
- ↑ https://komorabooks.com/product/yak-rubaly-vyshnevyj-sad-abo-dovga-doroga-z-bad-emsu/ [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.] ЯК РУБАЛИ ВИШНЕВИЙ САД, АБО ДОВГА ДОРОГА З БАД-ЕМСА