Олег Іванович
| Олег Іванович | |
 | |
| Народження: |
14 століття Рязань |
|---|---|
| Смерть: |
1402[1] Рязань |
| Поховання: | Solotcha Nativity of the Theotokos Monasteryd |
| Рід: | Рюриковичі |
| Батько: | Іван Олександрович (князь рязанський)[1] |
| Шлюб: | Yefrosinya / Yevpraksiyad |
| Діти: | Федір Олегович, Rodoslav Olgovich of Ryazand, Anastasia of Ryazand[2], Agrippina of Ryazand[3] і Q112624832? |
Олег Іванович (? — 5 липня 1402) — великий князь рязанський (1349—1402). Був сином рязанського князя Івана Івановича Коротопола. Олег Іванович, чия діяльність відбита у літописах з 1353 р., був одним з найвизначніших рязанських князів, який намагався зберегти Рязанську землю в умовах постійного тиску зі сторони Орди та Москви, вести власну політику, поширюючи свій вплив на частину верховських князівств та використовуючи суперечності між Литвою, Москвою та Тверю.
Проводив активну політику відносно Золотої Орди, Литви і Москви, підпорядкував своїй владі удільні рязанські князівства. У 1365 разом із залежними від нього князями муромським, пронським і козельським розгромив військо хана Тагая, яке вторгнулося в рязанську землю. Стосунки Рязані з Москвою неодноразово мінялися від союзних до ворожих. У 1370 рязанська рать допомогла Москві відбити вторгнення литовського князя Ольгерда. Проте вже у 1371 році московський воєвода Дмитро Боброк-Волинський розбив Олега Івановича під Переяславлем-Рязанським. У 1378 московські та рязанські війська розгромили на річці Вожі татарське військо Бегича. Після Куликовської битви 1380 року, в якій Олег Іванович не взяв участі, стосунки Рязані з Москвою загострилися. У 1382 московські війська розорили Рязанську землю, в 1385 рязанці нанесли ряд поразок московитам.
1386 року в результаті дипломатичної місії Сергія Радонежського між Москвою і Рязанню було підписано угоду, що поклала кінець усобицям між цими князівствами. У 1396 році без підтримки Москви воював з Литвою і облягав Любутськ (під Калугою). У 1398 році переконаний св. Кипріаном, митрополитом київським, зробив грошове пожертвування на користь царгородським греків. 1400 року «в караулех біля Копор у Дону» побив безліч татар, захопивши і їх ватажка, царевича Мамат-Салтана. Наступного року разом з своїм зятем, князем Юрієм Святославичем Смоленським, здобув захоплений литовцями Смоленськ завдяки чому Юрій Святославич повернувся на смоленський княжий престол. Засмучений полоном сина свого Родослава що потрапив у руки литовцям в бою під Любутськом, помер у Рязані 5 липня 1402 р.
Дружину звали Євфросинія (?—5 грудня 1405). Походження її невідоме.
Діти:
- Агрипіна — з 1377 року дружина князя Івана Титовича Козельського.
- Олена — дружина смоленського князя Юрія Святославича.
- Федір (?—1427) — великий князь рязанський (1402—1427).
- Родослав (Ярослав?) (?—1407).
- дочка — дружина Володимира Пронського.
- Анастасія — дружина новгород-сіверського князя Дмитра-Корибута Ольгердовича.
- ↑ а б Василенко Н. П. Олег Иванович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIа. — С. 859.
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 178.
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 184.
- Андреев А., Корсакова В. Рязанские князья // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [1]. — Біла Церква, 2006.