Олейников Віктор Степанович

Олейников Віктор Степанович
Олейников Віктор Степанович
Народився	9 березня 1915 ; Слов’янськ, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	6 квітня 1985 (70 років) ; Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Запорізьке кладовище
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (1939)
Заклад	Інгулець (рудоуправління) і Рудоуправління ім. Ф. Е. Дзержинського
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	майор
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олейников.

Віктор Степанович Олейников (9 березня 1915(19150309), місто Слов'янськ, тепер Донецької області — 6 квітня 1985, місто Дніпропетровськ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Криворізького міського комітету КПУ. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1956—1960 р. Член ЦК КПУ в 1960—1966 роках.

Біографія

Народився в родині службовця. У 1932 році закінчив школу фабрично-заводського навчання.

З 1932 року — апаратник Слов'янського содового заводу на Донбасі. Одночасно вчився на вечірньому робітничому факультеті.

Освіта вища. У 1939 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут.

У 1939—1941 роках — маркшейдер, старший маркшейдер шахти «Комунар» рудоуправління імені Дзержинського міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З 1941 року — служба в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941. Служив командиром артилерійського взводу, командиром батареї, 1-м помічником начальника штабу 122-ї окремої гаубичної артилерійської бригади великої потужності Південного, Волховського, Ленінградського, Калінінського, Північно-Західного, 1-го Білоруського фронтів.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946—1950 роках — старший маркшейдер, технічний керівник шахт «Комунар» і «Гігант» міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У 1950—1953 роках — головний інженер шахти «Гігант» міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У 1953—1955 роках — головний інженер, керуючий рудоуправління (рудника) «Інгулець» Дніпропетровської області. У квітні — листопаді 1955 року — керуючий рудоуправління імені Дзержинського Дніпропетровської області.

У листопаді 1955—1965 роках — 1-й секретар Криворізького міського комітету КПУ Дніпропетровської області.

У 1965 — 26 січня 1973 року — секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

У 1973—1978? роках — заступник міністра чорної металургії Української РСР по роботі з кадрами.

Потім — на пенсії в місті Дніпропетровську.

Звання

капітан
майор

Нагороди

два ордени Леніна (19.07.1958, 1966)
орден Трудового Червоного Прапора
орден Вітчизняної війни 1-го ст. (29.05.1945)
орден Вітчизняної війни 2-го ст. (1.10.1944)
орден Червоної Зірки (24.07.1944)
орден Олександра Невського
медалі
заслужений шахтар Української РСР (7.03.1975)
дві Почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР (8.03.1965, 7.03.1985)
почесний громадянин міста Кривого Рогу (25.03.1975)

Посилання

[1]

Література

Депутаты Верховного Совета СССР. 6-й созыв — 1962 р.