Браницька Олександра Василівна

Олекса́ндра Васи́лівна Брани́цька (Енгельга́рдт)
рос. Александра Васильевна Браницкая (Энгельгардт) пол. Aleksandra z Engelhardtów Branicka
Портрет Олександри Браницької. Художник Йосип Марія Грассі. 1793 рік
Народилася	1754(1754)
Померла	15 (27) вересня 1838(1838-09-27) Біла Церква
Підданство	Російська імперія
Національність	росіянка
Місце проживання	Санкт-Петербург
Діяльність	фрейліна
Титул	графиня
Конфесія	православ'я
Рід	Енгельгардти
Батько	Василь Андрійович Енгельгардт
Мати	Марфа Олександрівна Потьомкіна
У шлюбі з	Францішек Ксаверій Браницький
Діти	Владислав-Гжегож Браницький, Воронцова Єлизавета Ксаверівна, Катерина Браницька, Зофія Браницька і Александр Браницькийd
Нагороди
Герб Корчак
Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндра Васи́лівна Брани́цька (до шлюбу Енгельга́рдт; рос. Александра Васильевна Браницкая; 1754 — 15 (27) вересня 1838, Біла Церква, нині Київська область, Україна) — графиня, обер-гофмейстрина. Тітка поміщика Тараса Шевченка Павла Енгельгардта. Племінниця князя Григорія Потьомкіна. Дружина великого гетьмана коронного Королівства Польського Францішека Ксаверія Браницького.

Біографія

Олександра Браницька, Воронцовський палац в Алупці (художник Р. Бромптон)

Пам'ятник Олександрі Браницькій у Білій Церкві

Олександра — перша донька підполковника Василя Андрійовича Енгельгардта та його дружини Марфи Олександрівни, рідної сестри князя Григорія Потьомкіна.

10 (21) липня 1775 року 21-річна Олександра за заслуги свого дяді стала фрейліною при дворі російської імператриці Катерини II. 24 листопада (5 грудня) 1777 року їй надано звання камер-фрейліни.

12 (23) листопада 1781 року 27-річна Олександра стала дружиною Францішека Ксаверія Браницького (присутніми під час вінчання у церкві при царському дворі в Петербурзі були Катерина II та «названий батько» Микола Рєпнін). Того ж дня її оголосили статс-дамою. 20 березня (31 березня) 1787(17870331) року під час перебування в Києві Катерина II відзначила Олександру Браницьку орденом святої великомучениці Катерини. 3 листопада (15 листопада) 1807(18071115) року дочки Браницьких Софія та Єлизавета стали фрейлінами. 1 січня (13 січня) 1824(18240113) року Олександрі Василівні надали звання обер-гофмейстрини.

Дідичка Нігина з 1795 року.

Її коштом збудували костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Умані та костел Святої Трійці у Ставищах.

Перед смертю спалила цінні родинні папери. Померла 15 серпня 1838 року в Білій Церкві, у віці 84 років.

Пам'ять

11 травня 2014 року у дендропарку «Олександрія» встановлено Олександрі Браницькій пам'ятник. Відкриття прив'язали до поширеної легенди, що сам парк названий на її честь.

Поширені чутки

За даними Генрика Мосцицького (пол. Henryk Mościcki), вона була позашлюбною первісткою великої княгині, майбутньої цариці Катерини та її коханця Сергія Салтикова, однак присутня під час пологів цариця Єлизавета наказала підмінити немовля, і породіллі сказали, що в неї народився хлопчик (насправді — невідомого походження), якого потім назвали Павлом. Офіційно ж її батьками вважалися Василь Енгельгардт (?—1794) та його дружина Марфа Олександрівна з Потьомкіних (пом. бл. 1767), рідна сестра Григорія Потьомкіна, фаворита та коханця Катерини II. Після смерті «матері» її виховувала «бабуся» Дарія Потьомкіна.

Джерела та література

• Лазанська Т. Гетьманша Білоцерківщини та її нащадки (з історії роду Браницьких) [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Проблеми історії України XIX — початку ХХ ст. — Випуск 7. — К.: Інститут історії України НАН України, 2004. — С. 229—246.
• Томазов В. В. Браницькі [Архівовано 19 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 367. — ISBN 966-00-0734-5.
• Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
• Браницкая // Энциклопедический словарь / Под редакцией профессора И. Е. Андреевского. Издатели Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. — Т. 4а: Бос — Бунчук. — Санкт-Петербург, 1891. — С. 596—597. (рос.)
• Браницкая %ксандра Васильевна // Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / Под редакцией С. Н. Южакова и профессора П. Н. Милюкова. — Санкт-Петербург, 1901. — Т. 3: Беллинг — Бугульник. — С. 641. (рос.)
• Духовное завещание гр. А. В. Браницкой / Сообщил В. Щербина // Киевская старина. — 1893. — № 6. — С. 513—517. (рос.)
• Карабанов П. Статс-дамы и фрейлины русского двора в XVIII столетии // Русская старина. — Т. 2. — Санкт-Петербург, 1870. — С. 474—475.
• Лихач Е. Браницкая, графиня %ксандра Васильевна, рожденная Энгельгардт // Русский биографический словарь. — Т. 3: Бетанкур — Бякстер. — Санкт-Петербург, 1908. — С. 326—327. (рос.)
• Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 332, 347, 361, 365, 369, 371, 378, 400, 408, 411.
• Роспись, кому какие именно деревни и в каком числе душ от Её Императорского Величества Всемилостивейше пожалованы в вечное и потомственное владение в губерниях Минской, Брацлавской, Волынской и Подольской и в частях отделенных от оных к сопредельным намесничествам. 1795 года августа 18-го // Материалы для истории Подольской губернии: Прибавление к № 5 «Подольских губернских ведомостей». — Каменец-Подольский, 1885. — С. 213—214. (рос.)
• Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 91, 147, 218, 219, 238, 242, 245, 246, 293, 332, 334, 361, 419, 440, 455. (рос.)
• Шумигорский Е. Графиня А. В. Браницкая: Из галлереи исторических силуэтов // Исторический вестник. — 1900. — № 1. — С. 171—202. (рос.)
• Mościcki H. Branicka Aleksandra hr. (1754—1838) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1936. — T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 392—396. (пол.)
• Kazimierz Karolczak Centralny Zarząd Dóbr Włodzimierza hr. Dzieduszyckiego // s. 14-26 w: Folia 139. Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Historica XIV, pod redakcją Jacka Chrobaczyńskiego przy współpracy Anny Paciorek. — Kraków: Wydawnictwo Naukowe UP, 2013. — ISSN 2081–3341. (пол.) (pdf [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.], txt [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.])