Олександра Загурська
Олександра Загурська | |
---|---|
пол. Aleksandra Zagórska | |
Народилася | 14 квітня 1884 Люблін, Королівство Польське, Російська імперія |
Померла | 14 квітня 1965 (81 рік) Варшава, Польська Народна Республіка |
Поховання | Бруднівський цвинтарd |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | офіцерка |
Alma mater | Ягеллонський університет |
Знання мов | польська |
Учасник | Перша світова війна, Польсько-українська війна 1918—1919, польсько-радянська війна 1920 і Битва за Львів (1918) |
Членство | Combat Organization of the Polish Socialist Partyd |
Військове звання | підполковник і лейтенант-полковник |
Партія | Польська соціалістична партія |
Рід | Q63532461? |
У шлюбі з | Роман Загурськийd |
Діти | Юрек Бічан |
Нагороди | |
Олександра Загурська (пол. Aleksandra Zagórska), у першому шлюбі Бічан, вона ж Олександра Беднаж (22 червня 1882, Люблін[1] — 14 квітня 1965, Варшава) — польська військовичка, підполковниця Війська Польського, солдатка Польських легіонів, організаторка і командуюча добровільчого жіночого легіону[2].
Народилася Любліні в сім'ї Антонія та Флори Любич-Радзимінських. Дитинство провела в Сандомирі. З 1894 року відвідувала середню школу в Замості, а з 1895 року — гімназію в Радомі.
З 1904 року навчалася в Ягеллонському університеті. Цього ж року вступила до Польської соціалістичної партії.
У 1906 році Загурська разом із Чеславом Свірським заснувала підпільний цех з виробництва вибухових речовин. Її вибухівка, серед іншого, застосовувалась під час акції «Кривава середа». У листопаді 1906 року вона отруїлася випарами гримучої ртуті, з якої виготовляли бомби. З цієї причини лікувалася в Закопаному. Після одужання повернулася до Варшави, де продовжувала брати участь у бойових операціях. У липні 1907 року Загурська брала участь у невдалому замаху на поїзд у місті Лапи, що перевозив російський солдатів Волинського полку. У березні 1908 року її заарештовано та ув'язнено в місті Павяк.
Давши хабар, Загурська отримала тимчасове звільнення в жовтні 1908 року, але, щоб уникнути суду, втекла до Галичини, поселилася у Львові.
У Львові в 1911 році Загурська вступила до Активного бойового союзу та до Стрілецького союзу. Вона була організаторкою жіночих команд Польської військової організації.
Під час Першої світової війни Олександра Загурська стала організаторкою жіночої служби розвідки 1-ї бригади польських легіонів. У майорському званні брала участь у битві за Львів у 1918—1919 роках під час польсько-української війни. Вона організувала загін зв'язківиць, її ад'ютанткою була Станіслава Палеолог. 4 листопада 1918 року Загурська організувала жіночу воєнізовану організацію «Добровольчий жіночий легіон». 21 листопада 1918 у боях за Львів загинув її єдиний син Єжи, який мав на той час 14 років.
Після закінчення бойових дій у Львові Загурська взяла участь в організації жіночої міліції у складі Міської громадської охорони[3]. Учасниці Добровольчого жіночого легіону брали активну участь у війні з більшовиками. 1 квітня 1920 року вона була призначена головою добровольчого жіночого легіону мобілізаційного відділу Першого відділу штабу Міністерства військових справ у Варшаві[4]. 1 жовтня 1921 року за власним бажанням звільнена від діючої військової служби[5] у званні підполковника.
У міжвоєнний період, у 1922—1924 роках мешкала у Кракові, а з 1927 року у Львові, де її чоловік керував психіатричною лікарнею. Після смерті чоловіка у 1927 році переїхала до Радоща під Варшавою і працювала в шкільній раді Варшави, організовуючи літні табори для дітей.
У 1928 році організувала Асоціацію польських легіонерів, очолюючи її до 1939 року. Після Другої світової війни, щоб уникнути репресій з боку комуністів, ховалася під ім'ям Олександри Беднаж.
Олександра Загурська померла 14 квітня 1965 року у віці 80 років. Похована на Брудновському цвинтарі.
В першому шлюбі народила єдиного сина Єжи, який у віці 14 років брав участь у битвах за Львів та загинув.[6][7][8][9] . Другим її чоловіком був львівський лікар-психіатр Роман Загурський, з яким вона мешкала у львівському селі Кульпарків. Чоловік був завідуючим Інституту психічнохворих у Кульпаркові (сучасна Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня). Помер 1927 року від пневмонії.
- Лицарський хрест ордена Відродження Польщі
- Хрест Незалежності з мечами
- Хрест Хоробрих — двічі (1922)[10][11]
- Золотий хрест Заслуги
- Пам'ятна медаль за війну 1918—1921 років
- Хрест оборони Львова[9]
- Почесний знак "Орлята"
- ↑ Iwona Szaleniec, Jurek Bitschan — orlątko rodem z Czeladzi, Czeladź 2018, s. 58-61.
- ↑ Anna Marcinkiewicz-Gołaś, Ochotnicza Legia Kobiet: 1918—1922, Warszawa, PAT, 2006.
- ↑ Obrona Lwowa. 1–22 listopada 1918. Tom 2. Źródła do dziejów walk o Lwów i województwa południowo-wschodnie 1918-1920. Relacje uczestników. Warszawa. 1993. с. 470. ISBN 83-85218-56-4.
- ↑ Zarys Historii Wojennej O. L. K. (Ochotnicza Legia Kobiet). Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne. 1931. с. 31. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2021.
- ↑ Polska Zbrojna Nr 17 z 25 października 1921 r. s. 3.
- ↑ Dla Ciebie Polsko Orlęta Lwowskie. Dziecko – bohater. nr 16 z 1 listopada 1925: 16. Архів оригіналу за 4 липня 2016. Процитовано 14 березня 2021.
- ↑ W obronie Lwowa i Kresów Wschodnich. Polegli od 1-go Listopada 1918 do 30-go Czerwca 1919, Nakładem Straży Mogił Polskich Bohaterów, Lwów 1926, s. 79–80.
- ↑ Z żałobnej karty. Nr 2 (9). Koło Lwowian w Londynie. listopad 1965: 100. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 14 березня 2021.
- ↑ а б Walka i śmierć Orlęcia. Nr 27. Koło Lwowian w Londynie. grudzień 1974: 11—13. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 14 березня 2021.
- ↑ Rozporządzenia Ministra Spraw Wojskowych. Ministerstwo Spraw Wojskowych. nr 12 z 10 maja 1922: 377. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 14 березня 2021.
- ↑ Ze spraw kobiecych. Odznaczenie Krzyżem Walecznych. nr 161 z 27 lipca 1922: 3. Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 14 березня 2021.
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 14 квітня
- Народились 1884
- Уродженці Любліна
- Померли 14 квітня
- Померли 1965
- Померли у Варшаві
- Поховані на Бруднівському цвинтарі
- Випускники Ягеллонського університету
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Лицарського хреста ордена Відродження Польщі
- Нагороджені пам'ятною медаллю за війну 1918—1921
- Вояки Леґіонів Польських
- Члени Польської Організації Військової
- Учасники польсько-радянської війни
- Учасниці польсько-української війни