Олександрове
| село Олександрове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Вараський район |
| Тер. громада | Зарічненська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA56020070220056616 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1855 |
| Населення | 481 |
| Площа | 21,116 км² |
| Густота населення | 22,779 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34052 |
| Телефонний код | +380 3632 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°47′02″ пн. ш. 26°15′28″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
142 м |
| Водойми | річка Стубла |
| Відстань до обласного центру |
163 км |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Серники Зарічненського району |
| Карта | |
  Олександрове | |
 Олександрове | |
| Мапа | |
| |
Олександро́ве — село у Зарічненській громаді Вараського району Рівненської області України.
Населення станом на 1 січня 2007 року становить 481 чол.
В селі є школа ІІ ступеня (Директор школи Полюхович Інна Василівна), фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, бібліотека, церква св. Георгія Побідоносця, 3 магазини та 1 крамниця: магазин «Надія», магазин «Ольга», магазин «Ясен» та державна крамниця «Продукти», Олександрівське лісництво ДП Зарічненського лісгоспу (Ліснича — Відмінник лісового господарства Полюхович Тетяна Степанівна).
1936 року в селі заснована школа[1]. У міжвоєнний період у селі працювала бібліотека загальної школи, яка у 1937 році мала 91 книгу[1]. Книги належали організації «Polska Macierz Szkolna»[pl] («Польська шкільна матиця»)[1].
Радянська влада встановлена в селі у вересні 1939 року. Було створено волосний виконавчий комітет. Ініціаторами його створення були: Музичко Б. Й., Шкода П. Центр був розташований в селі Вичівка. Першим комсомольцем був Полюхович Степан Сильвестрович.
До німецько-радянської війни не було створено ні колгоспів, ні радгоспів, велась класова боротьба із заможним селянством. Великих боїв під час війни в селі не було, пройшли карателі, які винищили активістів села.
Село було відвойовано 23 березня 1944 року. Деякі жителі села брали участь у партизанському загоні ім. Ворошилова (про ці події описано в книгах «Народні месники» та «Шляхи нескорених».
Відомо, що першим культпрацівником була Волховська Люба Олександрівна. Бібліотека була відкрита в селі Олександрово в 1954 році.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 530 осіб, з яких 266 чоловіків та 264 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 481 особа.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,96 % |
| російська | 0,83 % |
| білоруська | 0,21 % |
- ↑ а б в Валентина Тумаш (11 грудня 2019). Бібліотеки Зарічненщини на початку ХХ століття – Слово Просвіти (укр.). Слово Просвіти. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2018) |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
