Олександрівка (Дубенський район)
Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2018) |
село Олександрівка | |
---|---|
Лісова каплиця 4-го піхотного полку, зроблена піхотинцем Йоганном Петершелкою з полкового інженерного відділу в таборі III батальйону на північний схід від Олександрівки. | |
Країна | Україна |
Область | Рівненська область |
Район | Дубенський район |
Основні дані | |
Населення | 0 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°23′09″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д. / 50.38596° пн. ш. 25.64292° сх. д. |
Місцева влада | |
Карта | |
Олександрівка — колишнє село, відносилось до Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Знято з облікових даних в 2001 році.
Знаходилось на Волинській височині (зокрема її частині Повчанській височині), поблизу сіл Великі Сади, Малі Сади, Великі Загірці та Кривуха. Поблизу села також знаходилась колонія Олександрівка.
У ХІХ ст. відносилось до Дубенської волості, а за часів Польської окупації (1921—1939рр) до ґміни Дубно, а згодом увійшло до складу Дубенського району.
Коли чехи приїхали сюди (19ст.), уся місцевість була під лісом. Довелося дещо розкорчовувати, а граф Олександр докуповував землю для поселення, тому й назвали село на його честь.Царський уряд рекомендував чехам їхати вчити українців господарювати. І справді, чехи значно розвинули землеробство, почавши використовувати металеві плуг та борони.[1]
На схід від села простягався казений ліс (150га). Біля того лісу розташовувався хутір Забара. На південь, до Великих Садів, були землі княгині Боратинської. На захід - землі купця Маркевича, згодом репресованого, у напрямку Тараканова, були землі графині Шувалової.
В описі Тараканівського форту вказано:
За 4 верстви, у тій же лощині, знаходився хутір Олександрівка, а колонія Олександрівка - за 5 верств на північно-західному схилі підвищення.[2]
Біля цього поселення в першу світову війну знаходився австрійський штаб.
У 1921 році тут було всього 24 хати і 128 жителів. Про те, що Олександрівка до 1960 року була хутором, свідчать Михайло Сліпачук та Макар Шевчук з Майдану. Дорога сільська була вимощена лісом-кругляком, ніби асфальтом.
З одного боку горбка були хати, а з іншого боку добротні сади, далі – поля. Церкви не було. Ходили молитись до Мильчі, згодом до Тараканова. Була 4-класна школа.
Із журналу бойових дій 34-ї танкової дивізії (8-й мехкорпус, Південно-Західний фронт: «28 червня 1941 р. 17:00. За наказом бриг.комісара Попеля 34 ТД вдруге атакує Дубно. 67 ТП в напрямку Забрама з одним батальйоном МСП. 68 ТП атакує Дубно із заходу у напрямку Олександрівка, Ельзбецин, Кліщиха.» «30 червня 1941 р. 34 ТД обороняється південніше і західніше Дубно… 19:00. Дивізія виводиться із бою в напрямку Олександрівка, Підлужжя, Пирятин, Адамівка, Буди, Велика Мильча.»
За адміністративним устроєм УРСР 1946 року відносилось до Великосадівської сільської ради.
У 1949-50 рр. в Олександрівці створили колгосп імені Тимошенка.
Згодом багато хто розбирав хати і перевозив в Дубно, щоб там будуватися, а дехто доживав віку в селі.
Станом на 1989 рік в селі налічувалось 10 жителів.
Тепер хати вже розібрані, розвалені. І лише закинутий цвинтар нагадує, що тут раніше жили люди.
На окраїні села знаходяться Олександрівка (пам'ятка природи) та Олександрівка (заповідне урочище).
http://www.solonin.org/doc_zhurnal-boevyih-deystviy-34-y
http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-perm/rivnenska.htm
http://freemap.com.ua/maps/genshtab/m-35-052.jpg
http://old.vse.rv.ua/sites/default/files/pictures/2.jpg
http://tured.ucoz.ua/publ/pokhid_dubno_zagorci_oleksandrivka/1-1-0-7