Повчанська височина

Повчанська височина
Країна	Україна

Повчанська височина — найвища частина Волинської височини.

Розташування

Розташована на південному заході Рівненської області, у межах Дубенського району. Зі сходу, південного та північного сходу межує з долиною річки Ікви, з північного заходу — долиною Стиру, з південного заходу — долиною Пляшівки.

Найвищі точки

Максимальна висота — 361 м і розташована вона поблизу сіл Яблунівка та Повча. Також поблизу є пагорби з висотою 356, 327 та 321 м.

Рельєф

Поверхня відзначається поєднанням розчленованих ерозією підвищень і плоских рівнин. Характерні короткі глибокі (до 100 м і більше) балки та яри. Складається з дислокованих девонських відкладів, перекритих крейдою та лесом. Найпоширеніші місцевості: сильногорбисті яружно-балкові з еродованими сірими лісовими ґрунтами під дубово-грабовими лісами, які збереглися фрагментарно (найбільший лісовий масив — між селами Гнатівка і Клин), а також терасні з темносірими опідзоленими ґрунтами й чорноземами опідзоленими. Понад 60 % площі височини розорано.

Гідрографія

Територія Повчанської височини бідна на водні ресурси, її територією протікають лише дві невеличкі річки — Жабичі (на заході) та Повчанка (на південному-сході).

Є ще декілька невеликих струмків, але вони розташовані на краю височини, поблизу заплав великих річок. Деякі струмки зникли через осушення боліт та меліорацію, як-то струмок Знесена поблизу Кривухи на захід від Дубно.

Походження назви

Назва височини походить від назви села Повча, яке розташоване в центральній частині височини.

Пам'ятки та заповідні території

• Олександрівка — зоологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення, знаходиться між селами Великі Сади і Тараканів.
• Олександрівка (заповідне урочище)
• Яр «Каменярня», урочище «Біла дебря» — заказник місцевого значення, розташований поблизу села Підбрусинь.

Див. також

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Література

• Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
• Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
• Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
• Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
• Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
• Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.

• (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
• (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
• (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.

Посилання

• Орографічна карта України.