Ющенко Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олександр Іванович Ющенко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ющенко Олександр Іванович
Народився20 листопада (2 грудня) 1869
Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер13 червня 1936(1936-06-13) (66 років)
Харків, Українська СРР, СРСР
КраїнаРосійська імперія - УНР - апатрид - СССР
Діяльністьпсихіатр
Alma materВійськово-медична академія імені С. М. Кірова
медичний факультет Харківського університетуd
Галузьпсихіатрія і біохімія
ЗакладІмператорський Харківський університет
Імператорський Варшавський університет
St. Petersburg Psychiatric Hospital № 3 named after I. I. Skvortsov–Stepanovd
Institute of Experimental Medicined
Ростовський державний університетd
Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникКовалевський Павло Іванович, Бехтерєв Володимир Михайлович і Марселі Ненцький
Відомі учніQ4205442?
Погибко Микола Івановичd
Аспіранти, докторантиQ48768776?
ЧленствоНАН України
У шлюбі зQ107070968?

Олекса́ндр Іва́нович Ю́щенко (2 грудня 1869, хутір Водотеча поблизу Глухова Чернігівської губернії, нині Сумської області — 13 червня 1936, Харків) — український психіатр. Дійсний член АН УРСР1934).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Харківський університет (1893), працював психіатром у Харкові, Варшаві, Петербурзі й Вінниці (1893—1911), доцентом Тартуського, професором Ростовського університету (1920—1929), науковим співробітником Українського Інституту вдосконалення лікарів й Української психоневрологічної академії у Харкові (1932—1936). Автор понад 120 праць з питань неврозу, прогресивного паралічу у дітей, біохімічних змін при психічних захворюваннях, конституції людини, ураження ендокринної системи тощо. Один з засновників біохімічного напряму в психіатрії. Член Британської психоневрологічної асоціації.

Його ім'ям названо Вінницьку психіатричну лікарню (1934).

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений зі Стефанією Степанівною Ющенко, родом з Поділля. Подружжя мало кількох дітей. Син Михайло помер на фронті під час Першої Світової війни. Стефанія Степанівна сильно переживала втрату і покінчила з собою, кинувшись під потяг. Перед загибеллю вона сама вибрала наступну дружину для чоловіка, про що повідомила його у листі. Згодом Олександр Ющенко і дійсно одружився з тією жінкою[1].

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Сущность душевных болезней и биохимические исследования их» (1912),
  • «Вопросы классификации, профилактики и лечения так называемых травматических неврозов» (1935).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Алтаев, Ал (1946). Памятные встречи (рос.). Искусство.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]