Перейти до вмісту

Дяченко Олександр Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олександр Ілліч Дяченко)
Дяченко Олександр Ілліч
Народився10 січня 1956(1956-01-10) (69 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьскульптура[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіМисько Еммануїл Петрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоДяченко Ілля Олександрович Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиДяченко Валентина Олексіївна Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриДяченко-Цах Оксана Іллівна Редагувати інформацію у Вікіданих

Олександр Ілліч Дяче́нко (нар. 10 січня 1956, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1987 року. Син художників Валентини та Іллі Дяченків, брат графіка Оксани Дяченко-Цах.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 10 січня 1956 року в місті Києві (нині Україна). 1979 рокузакінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався в майстерні Емануїла Миська. Живе у Києві, в будинку на проспекті Любомира Гузара, № 12[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галязях станкової та монументальної скульптури, віддаючи перевагу шамоту. Серед робіт:

станкова скульптура
  • «Мовчання. Пієта по ненародженим» (1987);
  • «Сон» (1987);
  • «Купальниця» (1987);
  • «Пантоміма на тему любові» (1988);
  • «Кокон» (1988);
  • «Перевернутий глечик» (1989);
  • «Композиція з гострими кутами» (1989);
  • «Повернення блудного сина» (1992);
  • «Вагітна» (1993);
  • «Піраміда» (1999).
монументальні роботи
Надгробний пам'ятник Миколі Амосову.

Брав участь в реконструкції пам'ятника княгині Ользі у Києві (автор фігури Андрія Первозванного).

Учасник республіканських, всесоюзних, міжнарожних мистецьких виставок і скульптурних пленерів з 1980 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1988 році, Чернігові у 2000 році. У 1987 році отримав 2-гу премію на Всесоюзній виставці «Молодість країни» та у 1991 році — 1-шу премію на бієнале «Відродження» у Львові.

Окремі роботи зберігаються у Запорізькому, Хмельницькому художніх музеях.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]