Дяченко Валентина Олексіївна
| Дяченко Валентина Олексіївна | |
|---|---|
| Народилася | 20 грудня 1931 (93 роки)  Селидівка, Донецька область, Українська СРР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | скульпторка |
| Alma mater | Київський державний художній інститут (1959) |
| Вчителі | Вронський Макар Кіндратович, Гельман Макс Ісайович, Олійник Олексій Прокопович, Шаповал Іван Павлович і Макогон Іван Васильович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| У шлюбі з | Дяченко Ілля Олександрович |
| Діти | Дяченко Олександр Ілліч і Дяченко-Цах Оксана Іллівна |
Валентина Олексіївна Дяче́нко (нар. 20 грудня 1931, Селидове) — українська скульпторка; член Спілки художників України з 1963 року. Дружина скульптора Іллі Дяченка, мати скульптора Олександра Дяченка та графіка Оксани Дяченко-Цах.
Народилася 20 грудня 1931 року в селі Селидовому (тепер місто Донецької області, Україна). У 1959 році закінчила Київський художній інститут (викладачі Макар Вронський, Макс Гельман, Олексій Олійник, Іван Шаповал, Іван Макогон).
Жила у Києві в будинку на вулиці Героїв Севастополя № 17 в, квартира 69, потім в будинку на проспекті Космонавта Комарова № 12, квартира 4[1].
Погруддя Лесі Українки у Новограді-Водинському |
 Пам'ятник у Кропивницькому |
 меморіальна дошка Надії Федутенко |
Працювала в галузі станкової, декоративної та монументальної скульптури. Твори виконані у бронзі, мармурі, дереві. Серед робіт:
- станкова скульптура
- «Свинарка» (1960);
- «Катерина» (1961, гіпс тонований; Національний музей Тараса Шевченка);
- «На водопої» (1961, гіпс тонований);
- «На току» (1963);
- «Наймичка» (1964);
- «Рекрут» (1964);
- «Рік 1944» (1964, у співавторстві з Іллею Дяченком);
- «Медсестра» (1965, гіпс тонований);
- «Ранок» (1966);
- «Серпень» (1967, склоцемент);
- «Материнство» (1968, склоцемент);
- «Сон» (1968);
- «Вірші» (1969, оргскло);
- «Мати з дитиною» (1970, оргскло);
- «Марія» (1970);
- «Колискова» (1973);
- «Лілея» (1977);
- «Якутка» (1979);
- «Дівчина» (1996);
- «Купіль» (2003);
- монументальна скульптура
- погруддя Лесі Українки в місті Новограді-Волинському (1971);
- надгробок Агати Турчинської на Байковому кладовищі в Києві (1975);
- героям громадянської та німецько-радянської воєн у Кропивницькому (1977, у співавторстві)[2];
- погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці Григорія Ткачука в селі Лісоводах Хмельницької області (1980);
- меморіальна дошка льотчиці Надії Федутенко у Києві на будинку по вулиці Микільсько-Ботанічній № 17/4 (1986)[2];
- погруддя Тараса Шевченка у селі Юшківцях Вінницької області (1989, у співавторстві з Іллею Дяченком).
Брала участь у всеукраїнськиї виставках з 1960 року, всесоюзних з 1961 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1984 і 2004 роках.
- ↑ Дяченко Валентина Олексіївна / Довідник членів Спілки художників України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2021.
- ↑ а б Дяченко Валентина Олексіївна / Київська організація Національної спілки художників України. Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 5 травня 2021.
- Дяченко Валентина Олексіївна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 148—149.;
- Дяченко Валентина Олексіївна // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Дерегус-Лоренс Н. М. Дяченко Валентина Олексіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
