Олександр Шульгін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шульгін.

Олександр Шульгін
англ. Alexander «Sasha» Theodore Shulgin
Народився17 червня 1925(1925-06-17)
Берклі, Каліфорнія, США
Помер2 червня 2014(2014-06-02) (88 років)
Каліфорнія, США
·рак печінки
Країна США
НаціональністьСША США
Діяльністьбіохімік, фармаколог, хімік, письменник, фармацевт
Alma materUniversity of California, Berkeley
Галузьхімія, біохімія, психіатрія
Науковий ступіньPh. D з біохімії; Professor of Forensic Science
ВійнаДруга світова війна
Відомий завдяки:Творець безлічі психоактивних речовин
У шлюбі зAnn Shulgind
Особ. сторінкаfacebook.com/sashaShulgin
CMNS: Олександр Шульгін у Вікісховищі

Олекса́ндр Шульгі́н (Alexander «Sasha» Theodore Shulgin; *17 червня 1925 року в Берклі, Каліфорнія, США — 2 червня 2014 року, Каліфорнія, США[1]) — американський біохімік та фармаколог російсько-американського походження, розробник багатьох психоактивних речовин.

Біографія

[ред. | ред. код]

Шульгін відомий тим, що сприяв поширенню MDMA в кінці 70-х, початку 80-х. Він та його дружина Анна (Енн) Шульгіна написали відомі книги PiHKAL («Phenethylamines I Have Known And Loved») та TiHKAL («Tryptamines I Have Known And Loved»). Шульгін синтезував та дослідив велику кількість триптамінів та фенілетиламінів, включаючи сімейство 2C*, з яких найвідоміші — 2C-T-2, 2C-T-7, 2C-I, та 2C-B.

Працюючи на компанію Dow Chemical, Шульгин зареєстрував серію успішних та цінних патентів, це дало йому можливість отримати ліцензію агентства DEA на дослідження психоактивних сполук та свободу у виборі напрямку досліджень[2]. Свої психофармакологічні дослідження Шульгін почав з уже відомих галюциногенних препаратів: (псилоцибін, ЛСД, мескалін), згодом перейшов на препарати власної розробки[3]. У нього була група друзів з 20 — 30 осіб, з якою він регулярно проводив тести нових сполук. Кожна речовина отримувала рейтинг за спеціальною шкалою (Шкала Шульгіна), описувалися візуальні, аудіальні та фізичні ефекти. Особисто Шульгін випробував на собі сотні психоактивних сполук, переважно триптаміни (сімейство, що містить DMT та псилоцибін) та фенетиламіни (MDMA та мескалін[4]).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Shulgin Alexander, Shulgin Ann (1991). «Pihkal: A Chemical Love Story». Berkeley: Transform Press. ISBN 0-9630096-0-5.
  • Shulgin Alexander, Shulgin Ann (1997). «Tihkal: The Continuation». Berkeley: Transform Press. ISBN 0-9630096-9-9.

Інші книги

[ред. | ред. код]

Інші публікації

[ред. | ред. код]
  • 1960—1979 lab notebooks [Архівовано 1 лютого 2015 у Wayback Machine.] of Dr. Shulgin
  • 1963. «Psychotomimetic agents related to mescaline». Experientia 19: 127. 19
  • 1963. «Composition of the myristicin fraction from oil of nutmeg». Nature 197: 379. 20
  • 1963. «Concerning the pharmacology of nutmeg». Mind 1: 299—302. 23
  • 1964. «3-methoxy-4,5-methylenedioxy amphetamine, a new psychotomimetic agent». Nature 201: 1120—1121. 29
  • 1964. «Psychotomimetic amphetamines: methoxy 3,4-dialkoxyamphetamines». Experientia 20: 366. 30
  • 1964. with H. O. Kerlinger. «Isolation of methoxyeugenol and trans-isoelemicin from oil of nutmeg». Naturwissenschaften 15: 360—361. 31
  • 1965. «Synthesis of the trimethoxyphenylpropenes». Can. J. Chem. 43: 3437-3440. 43
  • 1966. «Possible implication of myristicin as a psychotropic substance». Nature 210: 380—384. 45
  • 1966. «The six trimethoxyphenylisopropylamines (trimethoxyamphetamines)». J. Med. Chem. 9: 445—446. 46
  • 1966. with T. Sargent, and C. Naranjo. «Role of 3,4-dimethoxyphenethylamin in schizophrenia». Nature 212: 1606—1607. 48
  • 1967. with T. Sargent, and C. Naranjo. «The chemistry and psychopharmacology of nutmeg and of several related phenylisopropylamines». In D. H. Efron [ed.]: Ethnopharmacologic search for psychoactive drugs. U. S. Dept. of H. E. W., Public Health Service Publication No. 1645. Pp. 202–214. Discussion: ibid. pp. 223–229. 49
  • 1967. with T. Sargent. «Psychotropic phenylisopropylamines derived from apiole and dillapiole». Nature 215: 1494—1495. 50
  • 1967. with Sargent, T. W., D. M. Israelstam, S. A. Landaw, and N. N. Finley. «A note concerning the fate of the 4-methoxyl group in 3,4-dimethoxyphenethylamine (DMPEA)». Biochem. Biophys. Res. Commun. 29: 126—130. 52
  • 1967. with Naranjo, C. and T. Sargent. «Evaluation of 3,4-methylenedioxyamphetamine (MDA) as an adjunct to psychotherapy». Med. Pharmacol. Exp. 17: 359—364. 53
  • 1968. «The ethyl homologs of 2,4,5-trimethoxyphenylisopropylamine». J. Med. Chem. 11: 186—187. 54
  • 1969. with T. Sargent and C. Naranjo. «Structure activity relationships of one-ring psychotomimetics». Nature 221: 537—541. 57
  • 1969. «Recent developments in cannabis chemistry». J. Psyched. Drugs 2: 15-29. 58
  • 1969. «Psychotomimetic agents related to the catecholamines». J. Psyched. Drugs 2(2): 12-26. 59
  • 1970. «Chemistry and structure-activity relationships of the psychotomimetics». In D. H. Efron [ed.]. «Psychotomimetic Drugs». Raven Press, New York. Pp. 21–41. 60
  • 1970. «The mode of action of psychotomimetic drugs; some qualitative properties of the psychotomimetics». Neur. Res. Prog. Bull. 8: 72-78. 61
  • 1970. «4-alkyl-dialkoxy-alpha-methyl-phenethylamines and their pharmacologically-acceptable salts». U. S. Patent 3,547,999, issued Dec. 15, 1970. 63
  • 1971. with T. Sargent and C. Naranjo. «4-bromo-2,5-dimethoxyphenylisopropylamine, a new centrally active amphetamine analog». Pharmacology 5: 103—107. 64
  • 1971. «Chemistry and sources». In S. S. Epstein [ed]. «Drugs of abuse: their genetic and other chronic nonpsychiatric hazards». The MIT Press, Cambridge, Mass. Pp 3–26. 65
  • 1971. «Preliminary studies of the synthesis of nitrogen analogs of Delta1-THC». Acta Pharm. Suec. 8: 680—681. 66
  • 1972. «Hallucinogens, CNS stimulants, and cannabis. In S. J. Mulé and H. Brill [eds.]: Chemical and biological aspects of drug dependence». CRC Press, Cleveland, Ohio. Pp. 163–175. 67
  • 1973. «Stereospecific requirements for hallucinogenesis». J. Pharm. Pharmac. 25: 271—272. 68
  • 1973. «Mescaline: the chemistry and pharmacology of its analogs». Lloydia 36: 46-58. 69
  • 1973. «The narcotic pepper — the chemistry and pharmacology of Piper methysticum and related species». Bull. Narc. 25: 59-1974. «Le poivre stupéfiant — chemie et pharmacologie du Piper methysticum et des espéces apparentées». Bull. Stupéfiants 25: 61-77. 70
  • 1973. with T. Sargent and C. Naranjo. «Animal pharmacology and human psychopharmacology of 3-methoxy-4,5-methylenedioxyphenylisopropylamine (MMDA)». Pharmacology 10: 12-18. 71
  • 1974. with Kalbhen, D. A., T. Sargent, G. Braun, H. Stauffer, N. Kusubov, and M. L. Nohr. «Human pharmacodynamics of the psychodysleptic 4-bromo-2,5-dimethoxyphenylisopropylamine labelled with [82]Br». IRCS (Int. Res. Comm. Sys.) 2: 1091. 73
  • 1975. with Sargent, T., D. A. Kalbhen, H. Stauffer, and N. Kusubov. «A potential new brain-scanning agent: 4-[77]Br-2,5-dimethoxyphenylisopropylamine (4-Br-DPIA)». J. Nucl. Med. 16: 243—245. 74
  • 1975. with M. F. Carter. «Centrally active phenethylamines». Psychopharm. Commun. 1: 93-98. 75
  • 1975. with Sargent, T., D. A. Kalbhen, G. Braun, H. Stauffer, and N. Kusubov. «In vivo human pharmacodynamics of the psychodysleptic 4-Br-2,5-dimethoxyphenylisopropylamine labelled with [82]Br or [77]Br». Neuropharmacology 14: 165—174. 76
  • 1975. «The chemical catalysis of altered states of consciousness. Altered states of consciousness, current views and research problems». The drug abuse council, Washington, D. C. Pp. 123–134. 77
  • 1975. «Drug use and anti-drug legislation». The PharmChem Newsletter 4 (#8). 79
  • 1975. with D. C. Dyer. «Psychotomimetic phenylisopropylamines. 5. 4-alkyl-2,5-dimethoxyphenylisopropylamines». J. Med. Chem. 18: 1201—1204. 80
  • 1975. with C. Helisten. «Differentiation of PCP, TCP, and a contaminating precursor PCC, by thin layer chromatography». Microgram 8: 171—172. 81
  • 1975. with Helisten, C. «The detection of 1-piperidinodydlohexanecarbonitrile contamination in illicit preparations of 1-(1-phenylcyclohexyl)piperidine and 1-(1-(2-thienyl)cyclohexyl)piperidine». J. Chrom. 117: 232—235. 82
  • 1976. «Psychotomimetic agents». In M. Gordon [ed.] «Psychopharmacological agents», Vol. 4. Academic Press, New York. Pp. 59–146. 83
  • 1976. «Abuse of the term 'amphetamines'». Clin. Tox. 9: 351—352. 84
  • 1976. «Profiles of psychedelic drugs. 1. DMT». J. Psychedelic Drugs 8: 167—168. 85
  • 1976. «Profiles of psychedelic drugs. 2. TMA-2». J. Psychedelic Drugs 8: 169. 86
  • 1976. with D. E. MacLean. «Illicit synthesis of phencyclidine (PCP) and several of its analogs». Clin. Tox. 9: 553—560. 87
  • 1976. with Nichols, D. E. «Sulfur analogs of psychotomimetic amines». J. Pharm. Sci. 65: 1554—1556. 89
  • 1976. with Sargent, T. and N. Kusubov. «Quantitative measurement of demethylation of [14]C-methoxyl labeled DMPEA and TMA-2 in rats». Psychopharm. Commun. 2: 199—206. 90
  • 1976. with Standridge, R. T., H. G. Howell, J. A. Gylys, R. A. Partyka. «Phenylalkylamines with potential psychotherapeutic utility. 1. 2-amino-1-(2,5,-dimethoxy-4-methylphenyl)butane». J. Med. Chem. 19: 1400—1404. 91
  • 1976. «Profiles of psychedelic drugs. 3. MMDA». J. Psychedelic Drugs 8: 331. 92
  • 1977. «Profiles of psychedelic drugs. 4. Harmaline». J. Psychedelic Drugs 9: 79-80. 93
  • 1977. «Profiles of psychedelic drugs. 5. STP». J. Psychedelic Drugs 9: 171—172. 94
  • 1977. with Nichols, D. E., and D. C. Dyer. «Directional lipophilic character in a series of psychotomimetic phenethylamine derivatives». Life Sciences 21: 569—576. 95
  • 1977. with Jacob, P. III, G. Anderson III, C. K. Meshul, and N. Castagnoli Jr. «Mononethylthio analogues of 1-(2,4,5-trimethoxyphenyl)2-aminopropane». J. Med. Chem. 20: 1235—1239. 96

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 3 червня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Bennett, Drake (30 січня 2005). Dr. Ecstasy. New York Times Magazine (English) . Нью-Йорк Таймс. Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 30 квітня 2008.
  3. ↑ Александр и Энн Шульгины Фенэтиламины, которые я знал и любил. — М.: Ультра. Культура, 2003. ISBN 5-98042-032-0
  4. ↑ Romero, Dennis (5 вересня 1995). Sasha Shulgin, Psychedelic Chemist (English) . Лос-Анджелес таймс. Архів оригіналу за 26 березня 2007. Процитовано 30 квітня 2008.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександр_Шульгін&oldid=37246113