Чуйко Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олекса Білобров)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чуйко Олег Анатолійович
ПсевдонімОлекса Білобров
Народився21 лютого 1962(1962-02-21) (62 роки)
м. Камишлов Свердловської обл., РРФСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпрозаїк, публіцист
Мова творівукраїнська

Оле́г Анато́лійович Чуйко́ (літературний псевдонім Олекса Білобров, військовий позивний Мамай[1]) (21 лютого 1962(19620221), м. Камишлов Свердловської обл., РРФСР) — український письменник, публіцист[2].

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Закінчив Свердловське вище воєнно-політичне танково-артилерійське училище. Служив у Афганістані[3] у провінції Пактія (на сході країни) 19 місяців. Почав зі звання старший лейтенант. Літом 1988 року, коли відбувався перший етап виводу радянських військ, повернувся в Україну. Потім був капітаном, а коли закінчив академію — став полковником. Звільнився зі служби у 2000 р.

У 1996 році закінчив Київський військовий гуманітарний інститут Міноборони України.

У грудні 2009 року він ще раз відвідав Афганістан [4].

Переможець конкурсу «Золотий лелека —2009» у номінації «Пригодницька повість» (друга премія) [5] за твір «Не-тинейджер» [6].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

З серпня 2014 року Олег Чуйко перебував на фронті разом із бійцями 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» та 25-го батальйону тероборони «Київська Русь», які влітку допомагав формувати. Він взяв собі позивний «Мамай».[1]

У 2015 році очолив 5-ту батальйонно-тактичну групу.[3][7]

Зараз мешкає в м. Ірпіні Київської області.

Одружений і має двох дітей: доньку Анастасію та сина Данила. Впродовж кількох років викладав психологію у київських вишах.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Позивний «МАМАЙ»: «афганець», «АТОвець», письменник, український козак та справжній полковник. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 24 грудня 2023.
  2. Конкурс «Золотий лелека» або Шоу має тривати?. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 17 червня 2011.
  3. а б Війна на Сході України не йде в жодне порівняння з афганською. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
  4. Афганський ветеран: це не військова поразка СРСР (ВІДЕО)
  5. Галина Ткачук зловила «Золотого лелеку». Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 17 червня 2011.
  6. Відбулося нагородження переможців конкурсу «Золотий лелека»[недоступне посилання з серпня 2019]
  7. «Ми вже не маємо нічого спільного з російським десантом». www.facebook.com. ГШ ЗСУ. Процитовано 24 грудня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]