Очікує на перевірку

Венедиктов Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олексій Венедиктов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венедиктов.
Олексій Венедиктов
рос. Алексей Венедиктов
Народився18 грудня 1955(1955-12-18) (68 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьжурналіст, радіоведучий, редактор, педагог, педагог
Alma materМосковський педагогічний державний університет (1978)
Знання мовросійська
ЗакладЕхо Москви
Посадаголовний редактор
МатиEleonora Dykhovichnayad
У шлюбі зQ54941125?
Нагороди
IMDbID 2299268
Олексій Венедиктов та Гілларі Клінтон

Олексій Олексійович Венедиктов (рос. Алексей Алексеевич Венедиктов; нар. 18 грудня 1955, Москва) — російський пропагандист, головний редактор, співвласник (18 % акцій) і ведучий передач радіостанції «Ехо Москви», президент «Эхо-ТВ»[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині Олексія Миколайовича Венедиктова (1932—1955), загиблого за тиждень до народження сина офіцера підводного човна, та Елеонори Абрамівни Рабінович (пізніше — Беркович, 1932—1998), лікаря-рентгенолога. Дід з боку батька, Микола Андріянович Венедиктов (1910-?), керівний працівник НКВС — був членом Військового трибуналу Брянського фронту, потім — членом колегії Військового трибуналу Першого Білоруського фронту. Бабуся з боку батька[2] — Ніна Абрамівна Диховична (1914—2006), архітектор. Брат бабусі — Володимир Абрамович Диховичний, був артистом фронтової агітбригади.[3]. Племінник бабусі — відомий російський режисер Іван Диховичний.

Після школи вступив на вечірнє відділення історичного факультету МДПІ, одночасно з цим працював листоношею. Після закінчення інституту в 1978 році протягом 12 років викладав історію в ЗОШ № 875 міста Москви. Так само викладав наприкінці 1970-х в середній школі № 177.

Як журналіст — учень Володимира Мукусєва[4]. На радіостанції «Ехо Москви» працює з серпня 1990 року. Починав з посади газетного оглядача і кореспондента (зокрема, був в Білому домі під час протистояння президента Бориса Єльцина і Верховної Ради), потім став політичним оглядачем, очолив інформаційну службу і, нарешті, в лютому 1998 року обраний на пост головного редактора радіостанції.

З 2002 року — президент телекомпанії «Ехо-ТВ». У вересні 2006 року спробував себе як ведучого програми телеканалу «Домашній» «В колі світла». Володіє 18 % акцій ЗАТ «Ехо Москви»[5][6].

Від'їзд з Росії

[ред. | ред. код]

В середині березня 2015, після убивства Нємцова і появи інформації, що його ім'я теж присутнє в «розстрільних списках» путінських спецслужб, покинув Росію через загрозу життю[7].

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сначала программы, потом — люди [Архівовано 23 жовтня 2008 у Wayback Machine.], «Избранное», 23.06.2008
  2. ↑ [1]
  3. ↑ Юрій Шакиров. Архівні матеріали про предків О.Венедиктова [Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
  4. ↑ Журнал Донавиа — Статьи — «Взгляд» Владимира Мукусева[недоступне посилання з травня 2019]
  5. ↑ В совете директоров «Эха Москвы» стало меньше журналистов. Lenta.ru. 9 сентября 2004. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 14 березня 2011.
  6. ↑ Обогнавший «Время» со скоростью эха. Новые известия. 25 июня 2004. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 14 березня 2011.
  7. ↑ Собчак і Венедиктов залишають Москву через “розстрільні списки”. Українська правда. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 13 листопада 2020.
  8. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 3 декабря 1999 года № 1594 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников радио и телевидения». Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 14 березня 2011.
  9. ↑ Посол Франции вручил главному редактору «Эха Москвы» орден Почётного легиона. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2011.
  10. ↑ Лауреаты журналистских конкурсов Союза журналистов России 1996—1999 годов. Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 14 березня 2011.
  11. ↑ а б в Российская Академия Радио — Венедиктов. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 14 березня 2011.
  12. ↑ Радиостанция «Эхо Москвы» / Передачи / Разворот / Вторник, 29.04.2008: Алексей Венедиктов. Архів оригіналу за 30 жовтня 2008. Процитовано 14 березня 2011.
  13. ↑ Лауреаты премии 2004 года. Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 14 березня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про журналіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венедиктов_Олексій_Олексійович&oldid=41530334