Гай Олексій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олексій Гай)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олексій Гай
Олексій Гай
Олексій Гай
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Анатолійович Гай
Народження 6 листопада 1982(1982-11-06) (41 рік)
  Запоріжжя, Українська
РСР
, СРСР
Зріст 181 см
Вага 73 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Півзахисник
Юнацькі клуби
1998—2000 Україна «Торпедо» (З)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1999–2000 Україна «Металург-2» (З) 10 (2)
2000–2013 Україна «Шахтар» 141 (14)
2000   Україна «Шахтар-3» 2 (0)
2000–2002   Україна «Шахтар-2» 39 (1)
2004–2006   Україна «Іллічівець» 55 (11)
2013–2015 Україна «Чорноморець» 38 (7)
2015–2016 Азербайджан «Габала» 51 (14)
2016–2018 Росія «Кубань» 63 (12)
2018–2019 Україна «Олімпік» 21 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2000–2002 Україна Україна (U-19) 25 (3)
2002–2004 Україна Україна (U-21) 14 (2)
2003–2011 Україна Україна 29 (1)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олексі́й Анато́лійович Гай (нар. 6 листопада 1982, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст, центральний півзахисник, гравець національної збірної України. Також відомий виступами у складі таких команд, як донецький «Шахтар», маріупольський «Іллічівець», юнацька (U-19) та молодіжна збірної України. Брат іншого футболіста — Антона Гая.

За час свої кар'єри у складі цих команд Олексій отримав 2009 року звання «Заслуженого майстра спорту України», а також став кавалером ордену «За мужність», яким був нагороджений того ж року. Окрім того, Гай за свою кар'єру став: володарем останнього розіграного в історії Кубка УЄФА у сезоні 2008–2009 років; шестиразовим золотим призером Прем'єр-ліги та вищої ліги чемпіонату України у сезонах 2001–2002, 2007–2008, 2009–2010, 2010–2011, 2011–2012, 2012–2013 років; п'ятиразовим срібним призером Прем'єр-ліги та вищої ліги чемпіонату України у сезонах 2000–2001, 2002–2003, 2003–2004, 2006–2007, 2008–2009 років; шестиразовим володарем кубку України у розіграшах цього призу 2001–2002, 2003–2004, 2007–2008, 2010–2011, 2011–2012, 2012–2013 років, тричі, у 2002–2003, 2006–2007, 2008–2009 роках виходив з командами до фіналу цього турніру та одного разу, у розіграші 2013–2014 років вийшов до півфіналу кубку України; володарем суперкубку України, у 2008 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Перші роки

[ред. | ред. код]

Олексій Анатолійович Гай народився 6 листопада 1982 року в українському місті Запоріжжя однойменної області. Він був вихованцем місцевої спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву футбольного клубу «Торпедо». Професійну кар'єру розпочав 1999 року у дублі місцевого «Металурга», де грав його рідний брат — Антон[1]. На той час «Металург-2» виступав у другій лізі чемпіонату України.

«Шахтар»

[ред. | ред. код]

У червні 2000 року перейшов в донецький «Шахтар». До 2004 року Олексій періодично грав за донецьку команду, взявши участь в 72 матчах, в яких забив 8 голів. Однак Гай так і не зумів остаточно закріпитися в основному складі «гірників», через що влітку 2004 року був відданий у дворічну оренду в маріупольський «Іллічівець».

У складу маріупольського клубу футболіст був твердим гравцем основного складу. За два сезони він зіграв за свій тимчасовий клуб 55 матчів та відзначився 11 забитими м'ячами. Після виступів за «Іллічівець», Гай повернувся в «Шахтар».

З 2006 року Олексій знову почав грати за «гірників», але так і не став там гравцем стартового складу. За чотири наступні сезони він взяв участь в 99 матчах «Шахтаря» у всіх турнірах, часто з'являючись на полі в матчах Кубку України та єврокубках. Незважаючи на не надто часті виходи на поле, Гай став достатньо важливим футболістом для свого клубу, про що свідчать його періодичні виклики в національну збірну України.

2009 року Гай разом з командою став володарем Кубка УЄФА, після чого отримав звання заслуженого майстра спорту України[2] та орден «За мужність» третього ступеня. Тим не менш, Олексій став з'являтися на полі все рідше та рідше, провівши за три наступні сезони лише 39 ігор в усіх турнірах.

«Чорноморець»

[ред. | ред. код]

Влітку 2013 року, після завершення контракту з «гірниками», на правах вільного агента Олексій Гай підписав контракт з одеським «Чорноморцем»[3]. Вже у перших матчах Чорноморця Гай проявив себе як вмілий футболіст. Провівши лише 2 матчі у національному чемпіонаті та 2 матчі у Лізі Європи, він забив два голи. Тренер команди, Роман Григорчук, на прес-конференції після матчу із донецьким «Шахтарем», що закінчився із рахунком 1:0, відповідаючи на запитання «чому він не випустив Гая на поле» зазничив, що Олексій Гай є ключовою фігурою у Чорноморці, а також із ряду інших причин було вирішено дати гравцю відпочити[4]. Під кінець року багато футбольних експертів відзначило, що Гай, отримавши постійну ігрову практику почав показувати набагато кращі результати. Зокрема сайт «ua.tribuna.com» включив футболіста до символічної збірної «відкриттів» першої половини сезону 2013–2014 років[5].

Наприкінці літа 2019 року оголосив про завершення кар'єри гравця[6].

Олексій у складі «Чорноморця» у матчі проти нідерландського ПСВ

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Клуб Ліга Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки[7] Суперкубок Всього
Ігри Голи ГП Ігри Голи ГП Ігри Голи ГП Ігри Голи ГП Ігри Голи ГП
«Чорноморець» О ПЛ 14-15 1 2 0 0 0 0 0 0 0 1 2 0
13-14 25 3 0 2 0 0 13 5 1 1 0 0 41 8 1
Всього 26 5 0 2 0 0 13 5 1 1 0 0 42 10 1
«Шахтар» Д ПЛ 12-13 6 0 0 2 1 0 0 0 0 0 0 0 8 1 0
11-12 9 0 1 4 0 0 0 0 0 0 0 0 13 0 1
10-11 11 0 2 1 0 0 6 0 0 0 0 0 18 0 2
09-10 13 1 0 2 0 0 8 3 0 23 4 0
08-09 16 2 0 5 0 0 9 0 1 0 0 0 30 2 1
ВЛ 07-08 14 2 1 4 2 0 0 0 0 1 0 0 19 4 1
06-07 18 1 1 6 0 0 5 0 0 0 0 0 29 1 1
Всього 87 6 5 24 3 0 28 3 1 1 0 0 140 12 6
«Іллічівець» ВЛ 05-06 29 8 ? 6 4 ? 35 12 ?
04-05 26 3 ? 3 1 ? 1 0 0 30 4 ?
Всього 55 11 ? 9 5 ? 1 0 0  —  —  — 65 16 ?
«Шахтар» Д ВЛ 03-04 15 2 ? 2 0 ? 4 0 0 21 2 ?
02-03 29 5 ? 4 0 ? 2 0 0 35 5 ?
01-02 7 1 ? 2 0 ? 0 0 0 9 1 ?
00-01 3 0 ? 0 0 0 0 0 0 3 0 ?
Всього 54 8 ? 8 0 ? 6 0 0  —  —  — 68 8 ?
«Шахтар-2» 03-04 2 0 ? 2 0 ?
02-03 2 0 ? 2 0 ?
01-02 17 1 ? 17 1 ?
00-01 18 0 ? 18 0 ?
Всього 39 1 ?  —  —  —  —  —  —  —  —  — 39 1 ?
«Шахтар-3» 00-01 2 0 ? 2 0 ?
Всього 2 0 ?  —  —  —  —  —  —  —  —  — 2 0 ?
«Металург-2» З 99-00 10 2 ? 10 2 ?
Всього 10 2 ?  —  —  —  —  —  —  —  —  — 10 2 ?
Всього за кар'єру 273 33 5 43 8 ? 48 8 2 2 0 ? 366 48 7
2Л — друга ліга; ВЛ — вища ліга; ПД — першість дублерів; НД — національний дивізіон; ПЛ — Прем'єр-ліга;
СУ — Суперкубок України.
Останнє оновлення 29 липня 2014.

Збірна

[ред. | ред. код]

Гравець юнацьких збірних України різних вікових категорій, у складі якої був учасником чемпіонату Європи з футболу 2001 року серед юнаків віком до 18 років.

З 2002 року залучався до складу молодіжної збірної України, у складі якої провів 14 ігор, забивши два голи.

11 жовтня 2003 року дебютував у складі національної збірної України в товариському матчі проти збірної Македонії, в якому відіграв цілий матч. З 2007 року став регулярно викликатись до лав збірної, за яку грав до кінця 2011 року. Наприкінці 2013 року Олексій знову отримав виклик до національної збірної. Тодішній тренер збірної України, Михайло Фоменко, викликав Гая на останні матчі кваліфікаційного раунду до чемпіонату світу 2014 проти збірних Польщі та Сан-Марино. Однак, досвідчений футболіст так і не вийшов на поле у жодному з цих матчів[8].

Матчі

[ред. | ред. код]

Всього: 29 матчів; 10 перемог, 9 нічиїх, 10 поразок.

Політична та громадянська позиція

[ред. | ред. код]

7 грудня 2014 року перед матчем 10-го туру чемпіонату України з футболу між командами «Карпати» (Львів) та «Чорноморець» (Одеса) Олексій Гай, на відміну від інших гравців цих команд, перед виходом на поле відмовився одягнути футболку з написом «Слава Українській армії» в підтримку Збройних Сил України, котрі проводять антитерористичну операцію на Донбасі. За його словами:

Я не зрозумів цю акцію. Футбол поза політикою.[37][38][39][40][41]

Це другий такий випадок після відмови гравців донецького «Шахтаря» (за який упродовж кількох сезонів грав Олексій Гай) у матчі 13-го туру чемпіонату України з футболу проти тих же львівських «Карпат» 21 листопада 2014 року у Львові[37][38][39][40], хоча свої домашні зустрічі «Шахтар» змушений проводити у Львові саме через захоплення Донецька сепаратистами[42].

  • На запитання порталу Tribuna.com, відповів, що «не може назвати Росію агресором».[43]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, разом із дружиною, Катериною, виховують двох дочок — Марію та Соню[44].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]

«Шахтар» Донецьк:

«Габала»:

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Василий Бубка, Петр Ротань и еще 9 родственников украинских спортсменов, которые остались в тени. ua.tribuna.com (рос.). 22-12-2013. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
  2. Луческу и футболистам присвоили звания «заслуженных». Офіційний сайт ФК «Шахтар» Донецьк (рос.). Архів оригіналу за 30-11-2012. Процитовано 16-06-2013.
  3. Алексей Гай подписал контракт с «Черноморцем». Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса (рос.). 15-06-2013. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 16 червня 2013.
  4. «Шахтер» — «Черноморец»: пресс-конференция. Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса (рос.). 28-07-2013. Архів оригіналу за 30-07-2013. Процитовано 28-07-2013.
  5. Сборная сборных украинского футбольного сезона. ua.tribuna.com (рос.). 31-12-2013. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
  6. Гай оголосив про завершення кар'єри. football24.ua. Футбол 24. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2021.
  7. Кубок УЄФА, Ліга чемпіонів УЄФА, Суперкубок УЄФА, Ліга Європи УЄФА
  8. Вибір Михайла Фоменка. Офіційний сайт ФФУ. 01-10-2013. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 19 грудня 2013.
  9. Ukraine — Macedonia. transfermarkt.de (англ.). 11-10-2003. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  10. France — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 02-06-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  11. Georgia — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 08-09-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  12. Ukraine — Italy. transfermarkt.de (англ.). 12-09-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  13. Ukraine — Faroe Islands. transfermarkt.de (англ.). 17-10-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  14. Lithuania — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 17-11-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  15. Ukraine — France. transfermarkt.de (англ.). 21-11-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  16. Cyprus — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 06-02-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  17. Ukraine — Serbia. transfermarkt.de (англ.). 26-03-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  18. Netherlands — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 24-05-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  19. Sweden — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 01-06-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  20. Ukraine — Poland. transfermarkt.de (англ.). 20-08-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  21. Ukraine — Norway. transfermarkt.de (англ.). 19-11-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  22. Croatia — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 06-06-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  23. Ukraine — Kazakhstan. transfermarkt.de (англ.). 10-06-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  24. Ukraine — Turkey. transfermarkt.de (англ.). 12-08-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  25. Ukraine — Andorra. transfermarkt.de (англ.). 05-09-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  26. Belarus — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 09-09-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  27. Ukraine — England. transfermarkt.de (англ.). 10-10-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  28. Andorra — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 14-10-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  29. Ukraine — Greece. transfermarkt.de (англ.). 18-11-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  30. Ukraine — Canada. transfermarkt.de (англ.). 08-10-2010. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  31. Brazil — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 11-10-2010. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  32. Ukraine — Sweden. transfermarkt.de (англ.). 10-08-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  33. Ukraine — Uruguay. transfermarkt.de (англ.). 02-09-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  34. Czech Republic — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 06-09-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  35. Estonia — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 11-10-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  36. Ukraine — Germany. transfermarkt.de (англ.). 11-11-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  37. а б [[https://web.archive.org/web/20141210131646/http://zik.ua/ua/news/2014/12/08/gravets_chornomortsya_gay_vidmovyvsya_odyagnuty_futbolku_slava_ukrainskiy_armii_547015 Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] Гравець «Чорноморця» Гай відмовився одягнути футболку «Слава Українській армії», ЗІК]
  38. а б «Карпати» та «Чорноморець» вийшли на матч у патріотичних футболках — фото, Галичина спортивна. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
  39. а б ФОТОФАКТ. К* апітан «Чорноморця» Гай відмовився одягнути футболку «Слава українській армії», Сегодня.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 8 грудня 2014.
  40. а б Гай відмовився одягнути футболку "Слава Українській армії", livetv. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
  41. [[https://web.archive.org/web/20150923224205/http://www.champion.com.ua/football/2014/12/7/592039/ Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] Гай відмовився одягнути футболку «Слава Українській армії», Українська правда]
  42. [[https://web.archive.org/web/20141210025404/http://www.champion.com.ua/football/2014/11/21/590251/ Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.]][Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] Гравці Шахтаря відмовилися надягати футболки з написом «Слава Українській армії», champion.com.ua, Українська правда
  43. Екс-футболіст збірної України заявив, що не вважає Росію країною-агресором. zaxid.net. 29.10.2018. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  44. Алексей Гай: «Стал «моряком» без всяких посвящений». Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса (рос.). 25-01-2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  45. Указ президента України № 349/2009. Про відзначення державними нагородами України гравців і працівників акціонерного товариства «Футбольний клуб «Шахтар» Донецьк». Офіційне представництво Президента України. 25-05-2009.

Посилання

[ред. | ред. код]