Олесницькі
| Олесницькі | |
|---|---|
 | |
| Дембно | |
| Опис герба: >>> | |
Олесницькі (пол. Oleśniccy) — шляхетні роди гербу Дембно[1].
Давній польський заможний шляхетний рід, що сягає XV ст. Першим відомим представником був Збіґнєв з Олесниці (XIV ст.). Його сини зробили кар'єру при дворі короля Владислава II Ягайла: Ян (близько 1360-1413 рр.) — управитель Литви[2]; Завіша з Рушкова та Олесниці (1433 р.) — підсудок сандомирської землі; і Добєслав (1369-1440 рр.) — воєвода сандомирський. Найвидатнішим представником роду був син Яна — Збіґнєв (1389-1455). Він був краківським єпископом, та першим польським кардиналом. Його брат Ян (близько 1400-1460 рр.) став маршалком Королівства Польського, і сандомирським воєводою. Його син Збіґнєв (близько 1430-1493 рр.) — підканцлер коронний і архієпископ гнєзненський[3].
Рід вважається вимерлим з кінця XVII ст.
Достеменно про походження руського шляхетного, а пізніше священницького роду Олесницьких гербу Дембно невідомо. Сам Євген Олесницький уважав що їхній рід одного кореня з польським. Першим відомим представником роду був Ілля Олесницький — православний священник з Волині. У 1801-му році він з родиною переселився до Пеняків біля Бродів та Підкаменя, де став греко-католицьким священником в церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Його син Ілля був службовцем у домініях Мйончинських і Кросновських (за іншими даними греко-католицький священик[4]). Батько Євгена Олесницького Григорій, син Іллі Олесницького-молодшого, вступив до Духовної семінарії у Львові, де під впливом своїх товаришів М. Шашкевича й М. Устияновича перейнявся ідеями українського національного відродження, а потім став парохом.
Рід Олесницьких був посвоячений з усіма священицькими родами на Поділлі. Це теж сприяло тому, що в його домі панувала українська патріотична атмосфера:
|
Дух у нашій хаті був руський. У давніших часах говорили родичі між собою, як взагалі в попівських родинах, по польськи, та опісля, в часах, які я затямив, говорили по українськи. Одначе з нами, дітьми, говорили всі лиш по українськи... | 
|
— Євген Олесницький у спогадах «Сторінки з мого життя»[5] | ||
Документи про підтвердження шляхетства почав збирати ще прадід Ілля Олесницький, однак не завершив цього. Його син і батько Є. Олесницького — Григорій — розірвав зі шляхетськими традиціями роду. За свідченням Є. Олесницького, він, опинившись серед руського духовенства:
|
|
…здається соромився свого шляхотського польського походження. Про це ніколи не було мови в хаті, а коли часом згадувалося, то хіба з насмішкою. […] Мої сестри, значно старші від мене, згадували нераз в пізніших роках, що наші шляхотські документи наша покійна мама зужила в кухні під пляцки… |
|
— Євген Олесницький у спогадах «Сторінки з мого життя»[1] | ||
- о. Ілля Олесницький (*? — †?) — православний, а пізніше греко-католицький священник у Пеняках
- Ілля Олесницький (*прибл. 1790 — †?) ∞ Олександра Юшкевич (*? — †?)
- о. Григорій Олесницький (*1816 — †1905) — парох у с. Великий Говилів ∞ Софія Познанська (*1821 — †1881)
- Юлія Олесницька (*? — †?) ∞ о. Іван Барвінський герб Ястшембець (*? — †?)
- Олена Олесницька (*? — †?) ∞ о. А. Туркевич (*? — †?)
- NN (*? — †?)
- NN (*? — †?)
- NN (*? — †?)
- о. Іван Олесницький (*1850 — †1926) — парох у с. Переволока
- Ярослав Олесницький (*1875 — †1933)
- Григорій Олесницький (*1890 — †1952) — адвокат у Підкамені і Золочеві, помер у США
- NN Олесницька
- NN Олесницька
- д-р Євген Олесницький (*1860 — †1917) ∞ Ванда[6][7] Врублевська (*1864 — †?)
- Софія Олесницька (*1888 — †1902) — діячка українською жіночого руху та Союзу Українок[8]
- Марта Олесницька (*? — †?)[9] ∞ д-р Михайло Рудницький (*1889 — †1975)
- Матей Олесницький (*1822 — †?) — салінарний урядовець
- о. Алоїзій Олесницький (*1863 — †1922)
- Святослав Олесницький (*1906 — †1981)
- Ярополк Олесницький (*1939)
- Любов Олесницька (*1946) ∞ NN Рабель (*? — †?)
- Микола Олесницький (*? — †?)
- Олександр Олесницький (*? — †?)
- Володимир Олесницький (*? — †?)
- Емілія Олесницька (*? — †?)
- Любов Олесницька (*? — †?)
- Стефанія Олесницька (*? — †?)
- Святослав Олесницький (*1906 — †1981)
- Ізидор Олесницький (*між 1870-1880 — †?)
- Роман Олесницький (*1913 — †1989)
- Андрій Олесницький (*1944)
- Юрій Олесницький (*1946)
- Роман Олесницький (*1947)
- Яромир Олесницький (*1950)
- Анатолій Олесницький (*1954)
- Яромир Олесницький (*1914 — †1945) — лікар в дивізії, а потім в УПА
- Ксенія Олесницька (*? — †?) ∞ NN Кузьмич (*? — †?)
- Роман Олесницький (*1913 — †1989)
- NN Олесницька (*? — †?)
- NN Олесницька (*? — †?)
- о. Алоїзій Олесницький (*1863 — †1922)
- Ілля Олесницький (*1836 — †1911) — адміністратор залізниці у Станиславові ∞ Марія Дзіенконська (*? — †?)
- Юлій Олесницький (*1878 — †1941) — адвокат у Станиславові ∞ Олександра Кульчицька гербу Сас (*? — †?)
- Іванна (Ася) Олесницька (*1914 — †2009) ∞ Орест Лисинецький (*? — †?)
- Теодор Олесницький (*1884 — †1960) — голова банкового акціонового підприємства “Земельний Банк Гіпотечний” в Станиславові (1922); співвласником фабрики солодощів “Льокарно” ∞ Софія Гуглевич (*1893 — †1982)
- Д-р. Богдан Олесницький (*1914 — †1974) — лікар ∞ Софія Вергановська (*1918 — †1999)
- Д-р. Марк Олесницький (*1942) — лікар
- Марія Олесницька (*1947)
- Остап Олесницький (*1917 — †1994) — магістр права; бібліотекар
- Юрій Олесницький (*1922) — ветеран Армії Андерса, і Французького Легіону в Палестині ∞ Люцина Шибяк (*1935)
- Олександр Олесницький (*1963) — музикант
- Анетта Олесницька (*?) ∞ Фрейк Пуорро (*?)
- Ігор Олесницький (*1927 — †2000) —
- Д-р. Богдан Олесницький (*1914 — †1974) — лікар ∞ Софія Вергановська (*1918 — †1999)
- NN Олесницька (*? — †?)
- NN Олесницька (*? — †?)
- Юлій Олесницький (*1878 — †1941) — адвокат у Станиславові ∞ Олександра Кульчицька гербу Сас (*? — †?)
- о. Григорій Олесницький (*1816 — †1905) — парох у с. Великий Говилів ∞ Софія Познанська (*1821 — †1881)
- Ілля Олесницький (*прибл. 1790 — †?) ∞ Олександра Юшкевич (*? — †?)
- ↑ а б Львів: місто – суспільство – культура: Збірник наукових праць. Львів, 2016. Т. 10: Львів / Lwów / Lemberg як міські простори: уявлення, досвіди, практики / За ред. О. Аркуші, О. Вінниченка, М. Мудрого. Част. 1. 396 с.
- ↑ wielkorządca Litwy
- ↑ Oleśniccy
- ↑ Сохоцький І. Д-р Євген Олесницький // Історичні постаті Галичини ХІХ–ХХ ст. — Ню Йорк–Париж–Сідней–Торонто: Заходом і коштом Осередку праці НТШ у Філядельфії, 1961. — С. 118—136. — (Наукове товариство ім. Шевченка. Бібліотека українознавства. — Ч. 8).
- ↑ Чуйко І. С. ГРОМАДСЬКА ТА ПАРЛАМЕНТСЬКА діяльність ЄВГЕНА ОЛЕСНИЦЬКОГО (1860–1917 рр.)
- ↑ «Стрийська трійця». Олекса Бобикевич // Львівська газета
- ↑ за іншими даними Марія або Марта
- ↑ Наше Життя (Our Life), рік 1980, число 2, лютий - UNWLA (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
- ↑ Михайло Рудницький – останній поет "Молодої Музи"
- Олесницький Є. Сторінки з мого життя / Є. Олесницький / [упоряд.: М. Мудрий, Б. Савчик; авт. вступ. ст. О. Аркуша; авт. прим. та комент. М. Мудрий]. – Львів: В-во ЛОБФ “Медицина і право”, 2011.
- Oleśniccy herbu Dębno w XVI-XVII wieku : studium z dziejów zamożnej szlachty doby nowożytnej / Jacek Pielas.
- Oleśnicki // Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J.