Олесь Воля
| Олесь Воля | ||||
|---|---|---|---|---|
| Міщенко Олександр Володимирович | ||||
| Народився | 13 квітня 1952 (72 роки) село Винники Козельщинського району, Полтавської області | |||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка  | |||
| Мова творів | українська | |||
| Напрямок | документальні свідчення, роздуми | |||
| Magnum opus | «Мор. Книга буття України» | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Премії | Державна літературна премія імені Олеся Гончара Міжнародна літературно-мистецька премія імені Григорія Сковороди | |||
|
| ||||
Олесь Воля (справжнє ім'я Міщенко Олександр Володимирович; 13 квітня 1952, село Винники Козельщинського району, Полтавської області) — український письменник, журналіст, мислитель, дослідник Голодомору в Україні 1932—1933 рр.
Закінчив факультет журналістики Київського університету.
Працював журналістом у районній газеті «Радянське село», провідником у поїздах далекого сполучення, різноробочим, клерком, розповсюджувачем книжок на Петрівці. Будував Байкало-Амурську магістраль, викладав літературу у вечірній школі в Сибіру. Власний кореспондент газети «Селянська правда від Івана Бокого»[1].
Досліджувати Голодомори в Україні почав ще студентом за радянської влади, переходив з хати в хату в селах Полтавщини, розпитуючи про стражденні долі співвітчизників, про голодомор 1932—1933 років та політичні репресії. Окремі розповіді тих, хто пережив голодовку 1921-1923-го, та історії про війну видавав у районній газеті. Молодого колегу в його дослідженнях підтримував Олесь Гончар, закликаючи:
Відкладіть усе, Олександре, а книгу про голод напишіть!..
Молодший Олесь пообіцяв спершу самому собі, а затим принагідно й класикові вітчизняної літератури написати книгу неодмінно, чого б це не вартувало. І встиг подарувати свою вистраждану роками книгу Олесеві Терентійовичу Гончару.
Починав писати традиційну прозу, але потім звернувся до інших жанрів — документальних свідчень, роздумів, лаконічних суджень.
- «Я плакав на ранкову траву»
- «Безкровна війна: книга свідчень»
- «Через все пройти»
- «Все починається з любові»
- «Українські катрени»
- «Степівщина»
- «Мор. Книга буття України» — щоб написати фундаментальний народний епос обсягом 1152 сторінки, кілька разів обійшов рідні краї й занотував спогади 10 тисяч очевидців про голодомор 1932-33 років.
- «Діалог з великими»
- «Афоризми. Піраміда духу»
- «Щоденник. Сорок років. 1969—2009» — автобіографічна оповідь на 1112 сторінок; представлені документи епохи, розповіді свідків, роздуми, аналіз-дослідження того, що чинили й чинять вороги і недруги над підневільним, ошуканим українським народом.
- «Перегін»
Лауреат літературних премій імені Олеся Гончара (2004)[2] та Григорія Сковороди (2009), грошову частку якої письменник побажав передати на благодійні цілі[3].
Ідеалізую мій український народ за його муки і страждання; в іншому він розчаровує...
При владі або патріоти, або дурисвіти — інших не буває. В Україні, на жаль, переважно дурисвіти...
- ↑ Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Григорія Сковороди отримало 15 лауреатів у семи номінаціях. // Укрінформ, 13.03.2009[недоступне посилання]
- ↑ Премії НСПУ. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
- ↑ Вечір під знаком Сковороди. // Газета «Товариш», 19.03.2009. Архів оригіналу за 02.12.2013. Процитовано 24.11.2013.
- ЛітАкцент: Олесь Воля. Щоденник. Сорок років. 1969—2009
- Той. що минає натовп // «Персонал Плюс», № 15 (472) 11 — 17 квітня 2012 року
- На «Волі народу» — Олесь Воля, автор унікального епосу «Мор» // «Воля народу» — громадсько-політичний портал
- Олесь Воля: Життя є діяння добра // Культурологічний просвітницький тижневик «Слово Просвіти», 23 листопада 2011
- Коротка біографія на сайті «Живая библиотека»
- Афоризми Олеся Волі // «Українська газета плюс», № 45 (185), 18-31 грудня 2008 р.
- Олесь Воля Презентація книги «Щоденник», частина 1
- Олесь Воля Презентація книги «Щоденник», частина 1
