Перейти до вмісту

Олесь Дудар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олесь Дудар
Алесь Дудар
Ім'я при народженніОлександр Олександрович Дайлидович
ПсевдонімТ. Глыбоцкі; Тодар Глыбоцкі; Ал. Д.; Т. Г.; Т. Г-кі; Арцём Яроцкі
Народився24 грудня 1904(1904-12-24)
Новосьолки (сьогодні Гомельська область)
Помер29 жовтня 1937(1937-10-29) (32 роки)
Мінськ , БССР
·розстріл
Похованняневідомо
Країна Російська імперія
 Радянська Соціалістична Республіка Білорусі
 Білоруська РСР
Діяльністьпоет, прозаїк, перекладач
Alma materБілоруський державний університет (1928)
Мова творівбілоруська
Роки активності1921-1937
ЧленствоМаладняк (літературне об'єднання, Білорусь) (грудень 1927), Спілка білоруських письменників і Q109854214?
У шлюбі зВишневська Наталя В'ячеславівна

CMNS: Олесь Дудар у Вікісховищі

Олесь Дудар (біл. Алесь Дудар, (24 грудня 1904(1904-12-24), Navasiolkid, Мінська губернія — 29 жовтня 1937(1937-10-29), Мінськ)) — білоруський письменник, поет та перекладач

Був репресований 1937 року, у віці 32 років. Реабілітований в 1957.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 грудня 1904 року в селянській родині в селі Новосьолки (нині Петриківський район Гомельської області). Під час Першої світової війни сім'я виїхала до міста Козлов Тамбовської губернії (сьогодні Мічурінськ), а навесні 1917 року переїхала до Мінська, де поет у 1921 році закінчив середню школу.

Брав участь у роботі пересувного драматичного театру Владислава Голубка. 1923 року був одним із шести поетів-організаторів першого в Білоруській РСР літературного об'єднання «Маладняк». У 1924—1925 роках проживав у Полоцьку, організував тут філію організації «Маладняк», працював в полоцькій газеті «Червоний орач». У 1927 році вступив до білоруського літературного об'єднання «Плам'я». Цього ж року вступив до лінгвістичного відділення педагогічного факультету Білоруського державного університету. За політичними мотивами був змушений залишити університет в 1928 році.

Своїми статтями «Досить анекдотів» та «Топтання на місці», опублікованими газетою «Радянська Білорусь» у листопаді 1928 року, започаткував т.зв. "театральної дискусії". Проаналізувавши постановки БДТ-1, критик виступив за національну самобутність білоруського театру, закликавши очистити його від перекладних російських п'єс, урізноманітнити українськими та іноземними, а насамперед — власне білоруськими.

29 березня 1929 року за публікацію вірша «Пасікли наш край папалам…» (білор. «Посікли наш край навпіл») поета було заарештовано і вислано в Смоленськ. 22 червня 1930 року давав свідчення у справі «Союзу звільнення Білорусі» (насправді вигаданого чекістами).

1930-ті

1932 року поет отримав можливість повернутися до Мінська, де продовжив заняття літературною діяльністю, співпрацював із театром опери та балету. У 1934 році — член СП БРСР. 31 жовтня 1936 року його було заарештовано. 28 жовтня 1937 року поет був засуджений трійкою до розстрілу за звинуваченням в участі в «антирадянській об'єднаній шпигунсько-терористичній націонал-фашистській організації», наступного дня розстріляний в Піщалівському замку серед 36 осіб страчених у ніч з 29 на 30 жовтня.

Був реабілітований посмертно 21 вересня 1957 року. Місце поховання невідоме.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Збірка віршів «Беларусь бунтоўная (Білорусь бунтівна)» (1925)
  • вірші «Сонечнымі сцежкамі» («Сонячними стежками») (1925)
  • Збірка віршів  «І залацісцей, і сталёвей» (1926)
  • Збірка віршів «Вежа» (1928)
  • Поема «Шанхайскі шоўк» («Шанхайський шовк») (1926)
  • Поема «Слуцак» («Слуцьк») (1935)

Проза

[ред. | ред. код]
  • Роман «Ваўчаняты» (співавтор О. Олександрович, О. Вольный; «Вовченята») (1925)
  • Збірка оповідань «Марсельеза» (1927)

Критика

[ред. | ред. код]
  •  «Пра літаратурныя справы» (під псевдонімом Т. Глыбоцкі; «Про литературні справи») (1928)

Переклади

[ред. | ред. код]

Перекладав білоруською з французької, німецької, російської. Були видані :

  • «Обрані вірші » С. Станде (1932)
  • Повість «Нова земля» Ф. Гладкова (1932)
  • Роман «Крила авіаспіралі : виробничий роман в 5 частинах» В. Кузьмича (1932)
  • Драма «Вильгельм Тель» Ф. Шиллера (1934)
  • Комедія «Божевільний день, або Одруження Фігаро» П. Бомарше (1936)

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]