Олов'янніков Микола Юхимович

Олов'янніков Микола Юхимович
Народження	22 грудня 1922(1922-12-22) Медвенка, Курський повіт, Курська губернія, Російська СФРР
Смерть	15 квітня 2021(2021-04-15) (98 років) Москва, Росія
Країна	Росія
Приналежність
Рід військ	ВПС СРСР
Освіта	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби	1941—1962
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Формування	312-й штурмовий авіаційний полк
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль Жукова Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Шаблон:Медаль «70 років перемоги у ВВВ» Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «Ветеран праці» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль «За Одру, Нису і Балтику» Шаблон:Знак «25 років перемоги у Великій Вітчизняній війні»

Микола Юхимович Олов'янніков (22 грудня 1922, Медвенка, Курська губернія — 15 квітня 2021 Москва) — радянський льотчик штурмової авіації під час Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (26.10.1944). Полковник.

Біографія

Народився 22 грудня 1922 року в селі Медвенка (нині селище міського типу Курської області) у родині селянина. Російська. Після смерті батька мати з трьома дітьми у 1930 році переїхала до селища Костянтинівка, нині місто Донецької області України. Там закінчив 8 класів школи та аероклуб.

У Червоній Армії з 28 червня 1941 року. В 1943 закінчив Ворошиловградську військово-авіаційну школу пілотів (діяла в евакуації в Уральську, Казахська РСР). Учасник Німецьо-радянської війни з липня 1943 року всю війну пройшов у складі 312-го штурмового авіаційного полку . Член ВКП(б) з 1944 року.

Микола Олов'янніков виконав свій перший бойовий виліт 12 липня 1943 року під час Курської битви, учасник Смоленської наступальної операції, операції «Багратіон», Східно-Прусської операції та штурму Кенігсберга.

Командир ланки 312-го штурмового авіаційного полку 233-ї штурмової авіаційної дивізії 4-ї штурмової авіаційний корпус 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту лейтенант Микола Олов'янніков до серпня 1944 року здійснив 100 бойових вилетів, знищив 2 літаки на аеродромах, 5 танків, 15 залізничних вагонів, чимало іншої військової техніки ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому мужність і героїзм, лейтенанту Олов'янникову Миколі Юхимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

Усього за роки війни Микола Юхимович Олов'янніков здійснив 212 бойових вильотів. Востаннє вже на посаді заступника командира ескадрильї штурмував війська противника 7 травня 1945 року на узбережжі Балтійського моря у районі Свіноуйсьце.

Після війни продовжував службу у ВПС СРСР. У 1950 році закінчив Вищі льотно-тактичні курси удосконалення офіцерського складу, а в 1956 — Військово-повітряну академію. З 1956 року служив начальником штабу винищувального авіаційного полку та начальником розвідки винищувальної авіаційної дивізії. Із серпня 1962 року гвардії полковник М. Ю. Олов'янніков — у запасі.

Працював у Московському інституті нафтохімічної та газової промисловості: лаборантом кафедри військової спеціальної підготовки в 1963—1964 роках, навчальним майстром кафедри в 1964—1965, 1966—1976, 1977—1981 роках, начальником відділу кадрів у 1665—1965 роках. у 1976—1977 роках, старшим лаборантом кафедри у 1981—1992 роках, майстром виробничого навчання у 1992—1993 роках, інженером військової кафедри у 1993—1995 роках. З 1963 по 1995 рік — голова партбюро військової кафедри цього навчального закладу, багато років — беззмінний голова Ради ветеранів інституту.

Нагороджений орденом Леніна (26.10.1944), трьома орденами Червоного Прапора (3.02.1944, 28.02.1945, 25.05.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (12.01.8.19. 8.10.1943, 30.12.1956), медаллю «За бойові заслуги» (19.11.1951), медаллю «За взяття Кенігсберга», медаллю «Ветеран праці» (1987), низкою інших медалей СРСР і Росії.

Помер 15 квітня 2021 року.

Література

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
• Кавалеры Золотой Звезды. — Донецк: Донбас, 1976.

Посилання

• Николай Ефимович Оловянников. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 28 березня 2014.
• Оловянников Николай Ефимович Архивная копия от 1 октября 2015 на Wayback Machine.
• Елисеева М. Мастер ударов с бреющего полёта. Архивная копия от 26 мая 2021 на Wayback Machine // Красная Звезда. — 2020, 9 декабря. — С. 9.