Перейти до вмісту

Олівія Джакобетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олівія Джакобетті
Народилася9 квітня 1966(1966-04-09) (58 років)
Булонь-Біянкур
Країна Франція
Діяльністьпарфумерка, бізнес-директор, підприємниця
Знання мовфранцузька
Роки активностіc. 1982–present
БатькоFrancis Giacobettid
Нагороди
кавалер ордена Мистецтв та літератури

Олівія Джакобетті (нар. 1966) — французька парфумерка та підприємиця. Засновниця незалежної лінії Iunx, авторка ароматів для Diptyque, L'Artisan Parfumeur, Guerlain і Hermès та інших лінійок ароматів. Відома вишуканим стилем, а також інноваціями, такими як новаторське використання інжиру в парфумерії та популяризація цієї ноти, починаючи з середини 1990-х. Одна з парфумерів, які досягли успіху наприкінці 20-го — на початку 21-го ст., звернувшись до ароматів та незалежних ліній, які виділяють парфумерів на передній план, відмовившись від парфумів, що продаються модними брендами або знаменитостями в інших сферах.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олівія Джакобетті народилася в 1966 році[1] у родині художника Френсіса Джакобетті[2]. Вперше зацікавилася парфумерією в 9 років після перегляду фільму Жана-Поля Рапно «Дикун» / Le Sauvage, в якому Ів Монтан зіграв парфумера[3].

Живе в Парижі [3]. Має доньку 1996 року народження[3].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 16 років Джакобетті почала працювати в парфумерному бренді Annick Goutal[1]. Наступного року вона приєдналася до французької фірми з виробництва парфумів і смаків Robertet і пропрацювала там 7 років помічницею парфумера[1].

У 24 роки (1990) Джакобетті заснувала власну компанію Iskia[1]. Працюючи в саду-лабораторії в дев'ятому окрузі Парижа, вона почала отримувати замовлення від таких компаній, як L'Artisan Parfumeur, Diptyque і Hermès[3].

У березні 2003 року за підтримки японського косметичного конгломерату Shiseido[1] Олівія Джакобетті запустила власну лінію парфумів, а також свічок і продуктів для тіла під назвою Iunx[4]. Продукція продавалася у великому бутіку за адресою rue de l'Université, 48-50 у Парижі, оформлення якого Джакобетті розробила разом зі своїм батьком[5]. Початковою метою було створити 60 ароматів, але для продукції не знайшли аудиторії, через що лінію Iunx закрили через 2 роки[1]. Однак починаючи з 2006 року продукція Iunx стала знов доступною в бутіку в готелі Costes у Парижі, для якого Джакобетті створила фірмовий аромат в 1995 році, одному з перших готелів, який зробив таке замовлення[6]. У 2016 році парфумерка відкрила новий бутік Iunx на вулиці Турнон, 13 у Парижі[4].

У 2017 році Олівія Джакобетті розробила лінію з 5 свічок у співпраці з Comédie-Française[7].

Стиль і вплив на парфумерію

[ред. | ред. код]

Олівія Джакобетті отримала визнання на початку своєї кар'єри за використання інжиру як ноти в парфумах[3], зокрема, в ароматі Premier Figuier 1994 року для L'Artisan Parfumeur[8][9] і 1996 році Philosykos для Diptyque (бестселер у лінійці), обидва аромати навіяні фіговим деревом[10]; численні інші лінії наслідували їхній приклад із власними ароматами інжиру в другій половині десятиліття[11]. У книзі Perfumes : The Guide Лука Турін пише: «Premier Figuier був ароматом, який поставив Олівію Джакобетті на карту, і це заслужено: його нота фігового листя… була надмірно натуральною у парфумерії та приємно дратувала»[12].

Серед найвідоміших творінь Джакобетті — En Passant[13], тонкий, але інноваційний квітковий аромат, який поєднує ноти бузку з нотами пшениці та огірка, створюючи відчуття весняного дощу на живих квітах[14][15]. У книзі«Guide» співавторка Туріна Таня Санчес називає En Passant «ідеальним прикладом напрямку Олівії Джакобетті… прекрасний малюнок білим по білому»[16].

Запущений у 2000 році французькою нішевою парфумерною лінією Editions de Parfums Frédéric Malle[17], цей аромат був частиною повороту до визнання особистості парфумера, що стоїть за створенням аромату. Вперше Ф. Малле додав на етикетки флаконів не лише назву парфуму та бренд, а й «ніс», який створив аромат.[15] Водночас Олівія Джакобетті є однією із парфумерів, які підвищили популярність і продажі незалежних та нішевих парфумерних ліній на парфумерному ринку, де раніше домінували (за кількома винятками) модні бренди та ліцензіати знаменитостей.[18] En Passant був представлений у 2017 році на виставці сучасної парфумерії в Somerset House у Лондоні[19]. Джакобетті також отримала визнання за створення у 1999 році аромату L'Artisan Parfumeur Dzing![20], натхненного паризьким Cirque d'Hiver. Обговорюючи Dzing! в The New York Times, Чендлер Берр назвав цей парфум «Одним із найбільш інноваційних, автентично дивних ароматів за останні два десятиліття», який зумів поєднати різноманітні аромати тирси, циркових тварин, карамельних яблук тощо в заспокійливу, ніжно-соковиту суміш»[21]. Берр пише: «Dzing! грає тонку чистоту проти тонкої сили; він свіжий без зелені (цей трюк потребує серйозного парфумерного таланту), солодкий без цукру (те саме), теплий і м'який, як дошка щойно спиляної сосни, яка ще тепла від леза»[22].

Лука Турін поставив п'ять зірок цьому аромату у The Guide, сказавши, що «О. Джакобетті — це найкраща уява, гумор, а Dzing! — це шедевр»[23].

Аромати Олівії Джакобетті, як правило, є змішаними: для їх створення використовуються як натуральні, так і розроблені в лабораторії синтетичні інгредієнти. Джакобетті описує ці елементи як «нероздільні», так потужні синтетичні інгредієнти створюють «хребет» аромату, а натуральні інгредієнти додають «нюанси»[24]. Виняток у змішаній практиці Джакобетті становлять її парфуми для Honoré des Prés, повністю натуральної лінії[25].

Парфуми

[ред. | ред. код]

Diptyque

[ред. | ред. код]
  • Philosykos (1996)
  • Ofrésia (1999)
  • Ôponé
  • Curiosités (candle & scented pillar, 2011)
  • Figuier (candle)
  • Coing (candle)
  • Feu de bois (candle)
  • Bois Ciré (candle)
  • Myrrhe (candle)
  • Essence of John Galliano (candle)

Honoré des Prés

[ред. | ред. код]
  • Coconut Love
  • Nu Green
  • Chaman's Party (2008)
  • I Love Les Carottes (2010)
  • Sexy Angelic (2008)
  • Vamp à NY (2010)

Iunx

[ред. | ред. код]
  • L'Eau Aztèque
  • L'Eau Baptiste
  • L'Eau Ivre
  • L'Eau qui pique
  • L'Ether
  • L'Eau Juste
  • L'Eau Argentine
  • L'Eau Aztèque
  • L'Eau Frappée
  • L'Eau Latine

L'Artisan Parfumeur

[ред. | ред. код]
  • L'Eau de L'Artisan (1993)
  • Premier Figuier (1994)
  • Drôle de Rose (1995)
  • Fleur de Carotte
  • Thé Pour Un Eté (1996)
  • Navegar (1998)
  • Dzing! (1999)
  • Je me Souviens
  • L'Eau du Fleuriste
  • Passage d'Enfer (1999)
  • Tea for Two (2000)
  • Safran Troublant (2002)
  • Sautes d'Humeur
  • Figuier Extrême (2003)
  • Jour de Fete (2004)
  • Extrait de Songe / L'Eté en Douce (2005)
  • Fou d'Absinthe (2006)

Miscellaneous

[ред. | ред. код]
  • Cellarius (candle, 2013)
  • Cinq Mondes Eau de Brésil
  • Idole de Lubin (2005)
  • Hermès Hiris (1999)
  • Guerlain Petit Guerlain (1994)
  • Editions de Parfums Frédéric Malle En Passant (2000)
  • Editions de Parfums Frédéric Malle Iris hand cream (2017)
  • Andrée Putman Preparation Parfumée (2002)
  • Hôtel Costes signature (Costes I, 1995)
  • Byredo Flowerhead with Jérôme Epinette
  • Theirry Mugler Les Secrets d'Angel (2000)

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Olivia Giacobetti, grand nom de la parfumerie. Cosmopolitan.fr (фр.). 14 вересня 2017. Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  2. ↑ Francis Giacobetti expose chez Iunx. Numéro Magazine (фр.). 19 вересня 2017. Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  3. ↑ а б в г д de Santis, Sophie (20 травня 2009). Olivia Giacobetti et son IXe caméléon. Le Figaro (fr-FR) . ISSN 0182-5852. Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  4. ↑ а б Hartman, Eviana (2 жовтня 2016). The Best New Places to Buy Perfume in Paris. Vogue (англ.). Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 23 серпня 2018.
  5. ↑ Pellegrino, Katya (4 січня 2017). Iunx: Fragrances De Niche Incontournables. Forbes France (fr-FR) . Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  6. ↑ Dhouailly, Claire (18 травня 2018). Les hôtels créent leur parfum. Le Monde.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 23 July 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  7. ↑ Coup de coeur pour les bougies d'Olivia Giacobetti pour la Comédie-Française. Numéro Magazine (фр.). 4 грудня 2017. Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  8. ↑ Ellenberg, Celia (22 квітня 2016). 3 L'Artisan Parfumeur Fragrances That Are Destined to Become Your Signature Scent. Vogue (англ.). Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 23 серпня 2018.
  9. ↑ Boisserie, Béatrice (18 листопада 2011). Pionnier du renouveau des parfums artisanaux, Jean-François Laporte, s'est éteint. Le Monde.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  10. ↑ Dhouailly, Claire (11 квітня 2017). Les maîtres parfumeurs, des stars courtisées par les marques. Le Monde.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 17 June 2019. Процитовано 23 серпня 2018.
  11. ↑ Burr, Chandler (29 травня 2008). Scent Notes | L'Eau des Hespérides by Diptyque. T Magazine (амер.). Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018. Their brilliant Philosykos, created in 1996 for Diptyque by Olivia Giacobetti, is often credited with the late 1990s fig craze.
  12. ↑ Turin, Luca; Sanchez, Tania (2008). Perfumes: The Guide. Viking. с. 293. ISBN 978-0-670-01865-9.
  13. ↑ Bew, Sophie (1 травня 2018). A Collection of Super Clean Fragrances to Usher in Spring. AnOther (англ.). Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  14. ↑ Merlo, Francesca; Fusè, Laura Elena (22 червня 2018). Profumi femminili delicati: lillà, violetta ed eliotropio. Grazia (it-IT) . Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  15. ↑ а б Steafel, Eleanor (20 червня 2017). Stagnant water, charcoal, semen... 10 smells that changed the perfume industry. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  16. ↑ Turin, Luca; Sanchez, Tania (2008). Perfumes: The Guide. Viking. с. 162. ISBN 978-0-670-01865-9.
  17. ↑ Niven-Phillips, Lisa (30 травня 2018). Do You Have A Signature Fragrance?. Vogue UK. Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  18. ↑ Wells, Rachel (4 грудня 2010). Message in a bottle: 'Indie' perfumes are the new scent-sation. The Sydney Morning Herald (амер.). Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  19. ↑ Niven-Phillips, Lisa (22 червня 2017). For Your To-Do List: Perfume, At Somerset House. Vogue UK. Архів оригіналу за 23 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  20. ↑ Stocks, Christopher (18 травня 2016). Parisian pedigree: L'Artisan Parfumeur relaunches its classic French fragrance line. Wallpaper. Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 23 серпня 2018.
  21. ↑ Burr, Chandler (7 травня 2009). Scent Notes | The Beat by Burberry. T Magazine (амер.). Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  22. ↑ Burr, Chandler (8 жовтня 2006). The Remix: Scent Strip; Building Blocks. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  23. ↑ Turin, Luca; Sanchez, Tania (2008). Perfumes: The Guide. Viking. с. 147. ISBN 978-0-670-01865-9.
  24. ↑ Dhouailly, Claire (31 грудня 2016). Parfums : le synthétique, c'est fantastique. Le Monde.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 10 June 2019. Процитовано 23 серпня 2018.
  25. ↑ Wagoner, Mackenzie (4 квітня 2016). 10 Natural Perfumes That Are Changing the Fragrance Game. Vogue (англ.). Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 23 серпня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Олівія_Джакобетті