Перейти до вмісту

Олійник Олена Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Олійник.
Олійник Олена Павлівна

Олена Олійник біля Будинку архітектора в Києві (вересень 2020 року)
Народження10 липня 1957(1957-07-10)[1] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна
(підданство)		 СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКиївський державний художній інститут (1979) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітекторка, редакторка, художниця, викладачка університету, благодійниця, підприємиця Редагувати інформацію у Вікіданих
Праця в містахКиїв, Прая, Луцьк і Вашингтон Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор архітектури[2] (2021)
Вчене званнядоцент[3] і професор[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка архітекторів України Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональний авіаційний університет[1], ДП НДІТІАМ і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Державна премія України в галузі архітектури
CMNS: Олійник Олена Павлівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Олійник Олена Павлівна (нар. 10 липня 1957 року, Київ[5]) — українська архітекторка та художниця-акварелістка[6]. Доктор архітектури (2021)[7], віцепрезидентка Національної спілки архітекторів України, авторка проєктів з відновлення історичних центрів Києва, Житомира, Луцька, Прая (Кабо-Верде)[8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олена Олійник здобула вищу освіту у Київському державному художньому інституті, який закінчила у 1980 році. Після чого працювала молодшим науковим співробітником у Науково-дослідному і проектному інституті містобудування (Київ) до 1990 року, беручи участь у проектах реконструкції Києва, Львова, Чернігова, Кам'янець-Подільського.

У 1989 році захистила кандидатську дисертацію «Пространственно-планировочная организация исторического ядра в структуре центра реконструируемого большого города (на примере городов западных областей Украины)» у Київському Інженерно-будівельному Інституті та отримала ступінь кандидата архітектури[8].

У 1991 році працювала головним технічним радником щодо забудови історичного центру у столиці Кабо-Верде місті Прая[8].

З 1991 року працювала у Науково-дослідницькому інституті теорії та історії архітектури і містобудування у Києві спочатку науковим співробіником, потім завідуючою відділом (1992—1997 рр.) та старшим науковим співробіником до 1999 року[9].

У 1996 році заснувала журнал «Архітектура та престиж», який видавався щоквартально до 2008 року[10].

З 2002 року є засновником та директором ТОВ «Архітектура та престиж»[11].

У 2006 році отримала Державну премію України в галузі архітектури[5].

У 2021 році отримала ступінь доктора архітектури (дисертаційна робота «Теоретико-методологічні основи формоутворення міських громадських просторів», науковий керіник Дьомін Микола Мефодійович[7][12]).

З 2021 року працює доцентом на кафедрі архітектурного проектування у Національній академії образотворчого мистецтва[5]. Професорка кафедри станом на 2025 рік[8].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

З 1999—2018 рр. проводила Всеукраїнський міжнародний щорічний конкурсу на кращий інтер'єр року «ІНТЕР'YEAR»[13].

З 2011 р. — віцепрезидент Національної спілки архітекторів України[5][14][15].

Проєкти

[ред. | ред. код]

Житлові будинки[8]

[ред. | ред. код]

1990—1998 рр. — 9 будинків у історичному заповіднику, Луцьк.

1991 р. — 6 будинків у історичному центрі, Прая, Кабо-Верде.

1989—1991 рр. — 14 будинків, смт Майданівка, Київська область.

Офісні будинки

[ред. | ред. код]

2005 р. — будинки для компанії Forbes, Вашингтон, США[8].

Реконструкції та концепції забудови

[ред. | ред. код]

2004 р. — реконструкція південно-західного бастіону Станіславської фортеці в культурно-громадський центр, Івано-Франківська область[8].

2005 р. — концепція забудови Врубелівського узвозу, Київ[8].

2007 р. — реконструкція 12-го навчального корпусу Національного авіаційного університету, Київ[8].

2018 р. — грант від Українського культурного фонду "Замок Свірж: Генеза[16][17] : розробка концепції ревіталізації та пристосування Замку в с. Свірж, Львівський район, Львівська область.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в https://esu.com.ua/search_articles.php?id=76496
  2. ↑ а б https://naoma.edu.ua/akademiya/struktura/fakultety-ta-kafedry/fakultet-arhitektury/kafedra-arhitekturnogo-proektuvannya/olijnyk-olena/
  3. ↑ https://esu.com.ua/article-76496
  4. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  5. ↑ а б в г Олійник Олена Павлівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 16 листопада 2022.
  6. ↑ Виставка Олени Олійник «Передчуття весни» | (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
  7. ↑ а б Спеціалізована вчена рада Д 64.056.02 – Харківський національний університет будівництва та архітектури (укр.). Архів оригіналу за 16 листопада 2022. Процитовано 16 листопада 2022.
  8. ↑ а б в г д е ж и к Олійник Олена - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Процитовано 25 січня 2025.
  9. ↑ archive.ph. archive.ph. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 16 листопада 2022.
  10. ↑ Архитектура и престиж — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 16 листопада 2022.
  11. ↑ TOB "АРХІТЕКТУРА І ПРЕСТИЖ" КОД ЄДРПОУ 21613534 — Опендатабот. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
  12. ↑ Національний авіаційний університет, О. П.; Харківський національний університет будівництва та архітектури (2021). Теоретико-методологічні основи формоутворення міських громадських просторів: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора архітектури : 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. Харків: Сталь.
  13. ↑ Огляди-конкурси «Премія НСАУ» та «ІНТЕР'YEAR» | ЗУАП - Західноукраїнський Архітектурний Портал. zuap.org. Архів оригіналу за 16 листопада 2022. Процитовано 16 листопада 2022.
  14. ↑ Контакти. НСАУ (ru-RU) . Процитовано 16 листопада 2022.
  15. ↑ НСАУ отримала статус члена-спостерігача Ради архітекторів Європи. НСАУ (ru-RU) . Процитовано 16 листопада 2022.
  16. ↑ НСАУ отримала престижний грант від УКФ. НСАУ (ru-RU) . Процитовано 16 листопада 2022.
  17. ↑ Український культурний фонд. ucf.in.ua (ua) . Процитовано 16 листопада 2022.

Див. також

[ред. | ред. код]

Виступ О. П. Олійник з лекцією у Кракові Olena Oliynyk - Problems of Renovation of Ukrainian Cities After the 2022 Liberation War на YouTube


науковець Це незавершена стаття про науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Олійник_Олена_Павлівна