Перейти до вмісту

Онопрієнко Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володимир Онопрієнко
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження25 травня 1977(1977-05-25)
Драбів, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть10 березня 2021(2021-03-10) (43 роки)
Старогнатівка, Мирненська селищна громада, Волноваський район, Донецька область, Україна
(вогнепальне поранення)
ПохованняДрабів
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2017—2021
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Володи́мирович Онопріє́нко (25 травня 1977(19770525) року, смт Драбів, Драбівський район, Черкаська область — 10 березня 2021 року, с. Старогнатівка, Мирненська селищна громада, Волноваський район, Донецька область) — старший солдат, командир бойової машини — командир відділення 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

[ред. | ред. код]

Закінчив школу в Драбові. Цікавився технікою, зокрема, автомобілями.

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2017 року.

Службу розпочав у 72-й окремій механізованій бригаді, учасник урочистого заходу отримання бригадою чорного прапора «Україна або смерть». У квітні 2020 року підписав другий контракт, з батальйоном «Айдар», котрий закінчувався у квітні 2021 року.

Загинув 10 березня 2021 року, пізно увечері, через тяжке вогнепальне поранення, внаслідок обстрілу позицій ЗСУ найманцями Російської Федерації біля Старогнатівки. Медикам не вдалося врятувати життя воїна.

Похований 13 березня у рідному Драбові. Залишились мати, дружина, донька та внук.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 202/2021 від 20 травня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України №202/2021 «Про відзначення державними нагородами України». https://www.president.gov.ua/. Процитовано 23 травня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]